:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙ І СФЕР КОМПЕТЕНЦІЇ ЄС ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 39


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙ І СФЕР КОМПЕТЕНЦІЇ ЄС ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
 
03.05.2019 15:32
Автор: Котенок Олександр Олександрович, студент юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

На сьогодні ЄС відіграє безумовно важливу роль в політичному, економічному, військовому та інших сферах життя не лише країн Європи а і всього світу. Але також важко уявити новини тижня без обговорення актуальних і нагальних проблем в ЄС та країнах Європи в цілому, а саме недостатньо точно визначені сфери і категорії йогокомпетенції, що не дає повно і якісно виконувати Європейським Союзом свої зобов’язання перед країнами, що вступили до складу даної організацію. Небажання якісно нормативно врегулювати повноваження, щоб було легше відмовлятися або закривати очі на дійсно критичні ситуації. Тому потрібно з’ясувати проблеми визначення категорій і сфер компетенції ЄС та вказати шляхи вирішення даних проблем.

Ця проблема також є досить актуальною серед науковців, адже як ми помітили цим питанням займалися багато вчених. Зокрема Ірина Грицак стверджувала що, цілі та компетенції Європейського Союзу виступають ефективними інструментами здійснення євроінтеграційної політики, а в поєднанні між собою – своєрідним “діючим тандемом. Вивчення цілей та компетенцій у їх взаємозв’язку та взаємодії на основі принципу субсидіарності і пропорційності є важливим як для розуміння суті європейського управління, так і виявлення особливостей його функціонування [5].

Також Іван Яковюк досліджував таке питання, як адаптація і гармонізація законодавства України в умовах інтеграції, що є невідємною частиною при вирішенні питання сфер і меж компетенції ЄС [7]. Також Богдан Шевчук розглядав засади функціонування Європейського Союзу, де зокрема зазначав, що визначення проблем компетенції ЄС є важливою і актуальною проблемою[6].

Отже, компетенція Європейського Союзу - це сукупність предметів ведення і повноважень, в рамках якої діє ця інтеграційна організація. Предмети ведення характеризують ті сфери суспільного життя, в яких Європейський Союз, його інститути і органи мають право застосовувати свої повноваження - видавати нормативні правові та індивідуальні акти, обов'язкові до застосування для суб'єктів права Європейського Союзу, а також формувати м'яке право Союзу шляхом видання рекомендацій, висновків і т.п.

Компетенція Європейського Союзу має три сутнісними ознаками:

1) компетенція Союзу - владна. В рамках права Європейського Союзу діють принципи верховенства і прямої дії права ЄС, воно здатне безпосередньо породжувати права і обов'язки індивідів, держав-членів, а також інших суб'єктів права ЄС;

2) компетенція Союзу - делегована. Весь обсяг повноважень Союзу був переданий йому державами-членами відповідно до установчих договорів;

3) компетенція Союзу - загальна, або універсальна. Вона поширюється практично на всі сфери суспільних відносин в рамках Європейського Союзу.

Система категорій і сфер компетенції ЄС визначена в розділі I частини першої "Принципи" ДФЕС, який отримав назву "Категорії і сфери компетенції Союзу" (ст. 2-6). У першій статті цього розділу (ст. 2) зазначено перелік категорій компетенції ЄС і визначено їх юридичні властивості. У наступних статтях вказані сфери, які підпадають під кожну з цих категорій[4].

Відповідно до ст. 2 ДФЕС компетенція ЄС підрозділяється на три основні категорії - виняткову, спільну і допоміжну.

Фіксують співвідношення повноважень між державами-членами та ЄС.

1) Виключна компетенція – означає, що у випадках, коли установчі договори надають Союзу компетенцію у визначеній сфері, тільки об'єднання можуть займатися законотворенням і ухвалювати юридично зобов'язуючі акти; держави-члени не можуть самостійно здійснювати подібні дії, окрім як у випадку, якщо вони уповноважені на це Союзом, або з метою втілення у життя актів Союзу. Рішення Суду ЄС уточнюють межі реалізації виключної компетенції.

2) Спільна компетенція Союзу з державами-членами означає, що у визначених установчими договорами сферах як ЄС, так і держави-члени можуть ухвалювати обов'язкові акти. Спільною вважається компетенція, яка не належить до сфер виключної та доповнюючої компетенції.

Держави-члени можуть реалізувати свою компетенцію доти, поки Союз не скористався своєю компетенцією. Якщо Союз вирішив зупинити використання своєї компетенції, то держави-члени можуть знову здійснювати свою компетенцію

3) Доповнююча компетенція Союзу є новою категорією, яка з'явилися в результаті підписання Лісабонських договорів. Вона надана Союзу для здійснення діяльності з підтримки, координації або доповнення діяльності держав-членів, не підмінюючи при цьому їхню компетенцію у відповідних сферах.

4) Спеціальною компетенцією Союз наділений у сфері координації економічної політики держав-членів і політику зайнятості, а також в сфері визначення та здійснення СЗППБ з поступовим формуванням спільної оборонної політики.В рамках цієї компетенції ЄС може ухвалювати тільки орієнтири.

5) Дорозуміла компетенція, тобто така, яка не є явно вираженою, але наявність якої припускається для виконання цілей установчих договорів.

Якщо виникає потреба у діях з боку Союзу для досягнення цілей ЄС, то Рада ЄС на основі одноголосного прийняття рішення за пропозицією від Комісії ЄС та після схвалення Парламентом ухвалює рішення про розширення компетенції Союзу.

6)ЄС в рамках своїх повноважень може брати на себе зобов’язання шляхом укладання угод з 3-ми країнами, міжнародними організаціями і громадянами 3-х країн.

Паралельна компетенція виникає тільки тоді, якщо є внутрішня компетенція[1].

Отже, розглянувши сфери компетенції ЄС можемо зазначити, що дійсно багато відносин на міжнародній арені неохоплені даною класифікацією. Наприклад галузь освіти або медицини, або ж проблеми військової сфери, які більше підлягають розгляду з боку НАТО Які ж є шляхи вирішення даних проблем? 

По-перше, це дійсно якісне нормативне врегулювання компетенції різних органів ЄС, оскільки у зв’язку з розширенням у 2004-2007 роках зросла кількість наднаціональних інститутів Європейського Союзу. Нормативна база цієї неймовірно важливої міжнародної організації просто не встигає за розширеннями останніх хвиль та утворенням нових інститутів. Як наслідок, створюється багато новоутворень всередині ЄС, необхідність яких є доволі сумнівною, а реформування справді важливих органів гальмується або цьому не приділяється достатньо уваги. Також необхідно врегулювати і вдосконалити процес прийняття рішень в Європейському Союзі, оскільки проблема лобіювання інтересів є досить актуальною але не визнаною всередині організації[3].Лобіювання інтересів і система прийняття рішень в інститутах Євросоюзу також сильно ускладнюють процес реформування останніх і поглиблення інтеграції. Лобіювання інтересів особливо актуально у зв'язку з перерозподілом фінансових ресурсів через бюджет ЄС. Більш бідні країни ЦВЄ із сукупним населенням в 110 млн. зможуть, захищаючи свої інтереси, блокувати багато важливих рішень і тим самим сприяти неефективному розподілу матеріальних і фінансових ресурсів. Нове розширення робить також більш складним вироблення спільних рішень. Крім того, по найбільш складних питаннях  у наднаціональних інститутах ЄС прийнята система тільки одностайного голосування. Іншими словами, кожна країна має право накласти вето. Тому не виключено, що в розширеному ЄС дуже важко буде домогтися "одностайного голосування"[2].

По-друге, це перерозподіл фінансування між державами і інститутами ЄС. На сьогодні серйозною проблемою є недостатнє фінансування держав, що розвиваються, але у той же час, країни, що фінансують ЄС найбільшим відсотком прибутків зазнають тяжкого удару, оскільки вислів, що деякі країни «годують країни, що розвиваються» набув найбільшої актуальності саме зараз, коли пішла хвиля міграційних процесів з бідних держав і вступ нових країн до складу ЄС, фінансове становище яких бажає кращого. Не можливо не зазначити, що невдоволення багатих країн ЄС, хоч і зрозуміле у світлі останніх подій у Європі, але ж з іншого боку ними були підписані певні домовленості, які були ратифіковані і внесені зміни до Конституцій і найважливіших нормативних актів. 

Література

1. Європейський Союз: історія і засади функціонування: навч. посіб. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко; за ред. Л. В. Губерського. 2-ге вид., виправл. і доповн. К.: Знання, 2012.  759 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

2. Європейський Союз //Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998-2004. 672-768 с.

3. Соколова А.В.  Сучасні проблеми Європейського Союзу/ URL: http://www.rusnauka.com/7_NND_2009/Economics/40477.doc.htm

4. КашкінС.Ю. Право Європейського Союзу.URL:https://stud.com.ua/54613/pravo/pravo_yevropeyskogo_soyuzu_t_

5. Грицак І.А.Цілі та компетенції як складники європейського управління http://academy.gov.ua/ej/ej1/txts/GRICYAK.htm

6. Шевчук Б.І.  ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУhttp://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_44/fail/ch_1/4.pdf

7. Яковюк В.І. АДАПТАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДОЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИhttp://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/2191/1/YAKOVIUK.pdf

_______________________________

Науковий керівник: Чукаєва Вероніка Олександрівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії держави і права, конституційного права та державного управління, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
НЕДОЛІКИ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
26.04.2019 11:42
«СХІДНИЙ НАПРЯМ» ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА
09.05.2019 10:42
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
07.05.2019 19:39
ПОВНОВАЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ
07.05.2019 19:35
СВОЄЧАСНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ПРИНЦИПАМИ
07.05.2019 17:25
РІВНІСТЬ ДОСТУПУ ДО ПОЛІТИЧНИХ ПОСАД: ГЕНДЕРНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
07.05.2019 17:17
КАТЕГОРІЯ ПУБЛІЧНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
02.05.2019 15:09




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше