Показники гендерної рівності належать до основних критеріїв, які визначають засади діяльності демократично розвинених держав. Особливо це положення є актуальним у контексті рівня залученості жінок до політичної діяльності. Так, американський політик та соціолог Рональд Інглхарт зазначає, що «взаємозалежність показників гендерної рівності та демократії полягає у тому, що демократичні суспільства зазвичай мають більше жінок у парламенті, аніж недемократичні суспільства». Тобто реформування України у відповідності з європейськими стандартами не є можливим в умовах низького ступеню представництва жінок на рівні прийняття державних рішень. Підвищення уваги до зазначеного питання також зумовлюється статистикою, наданою Міжпарламентським Союзом, відповідно до якої, Україна посідає 157 місце у світі за рівнем представництва жінок у національних парламентах [2].
Ефективному врегулюванню гендерної невідповідності при доступі на політичні посади сприяє закріплення рівних можливостей для жінок та чоловіків у законодавстві. Так, гендерна недискримінація регламентується міжнародною Конвенцією ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», яка визначає, що «держави-сторони вживають … і забезпечують жінкам на рівних умовах з чоловіками право брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та займати державні посади, а також здійснювати всі державні функції на всіх рівнях державного управління». Національне законодавство представлене Конституцією України (стаття 24 вказує на неможливість існування дискримінації за ознакою статі), Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року», Указом Президента «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та іншими нормативно-правовими актами. Не зважаючи на достатність законодавчої врегульованості гендерної політики, дієвість законів та підзаконних актів не дає необхідного результату. Такі процеси пов’язані, перш за все, із відсутністю дієвого механізму реалізації відповідних норм. Так, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про місцеві вибори», представництво осіб однієї статі не має бути меншим, ніж 30 відсотків від загальної кількості кандидатів у виборчому списку [4]. Не зважаючи на розроблений порядок на встановлення квот з метою збалансувати гендерні показники, усіх очікуваних результатів не вдалося досягнути. За результатами виборів у 2015 році, норма про квоту була дотримана у 310 списках із 430. Однак, моніторинг агітації за ознакою підтримки кандидата певної статі свідчить, що більшість партій не доклала достатніх зусиль на підтримку жінок, у порівнянні із чоловіками, що не сприяє фактичному досягненню достатньої кількості жінок- депутаток на місцевому рівні [5].
Ще одними явищами, які свідчать про нерівність у зайнятті політичною діяльністю є вертикальна та горизонтальна гендерна сегрегації. Вертикальна сегрегація полягає у тому, що переважна більшість жінок займають посади на нижчих або середніх ланках, не маючи доступу до зайняття керівних державних посад (показники у світі коливаються від 12% до 24%). Горизонтальна сегрегація означає, що жінки залучені лише до окремо визначених сфер, наприклад, сфери охорони здоров’я, культури, зовнішніх відносин, освіти тощо.
З метою реалізації наявних законодавчих норм, що сприяють гендерному збалансуванню, дієвим є запровадження санкцій за недотримання положень нормативно-правових актів, які стосуються забезпечення гендерної рівності. Така практика є ефективною з огляду на досвід Ізраїлю. Так, наприклад, у парламенті (Кнесеті) даної держави за прояви дискримінації чи сексизму до особи застосовується відсторонення від участі у пленумі строком на 6 місяців, заборона вносити законопроекти чи пропозиції до порядку денного тощо [6].
У 2017 році в межах програми від Агенції США з міжнародного розвитку «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», було створено рекомендації «Пропозиції до політики щодо забезпечення ґендерної рівності у Верховній Раді України» (далі — Пропозиції), у якому викладені інструменти змін, спрямовані на реформування українського законодавства відповідно до проблеми забезпечення гендерної рівності в парламенті. Зокрема, були визначені такі дії, спрямовані на збалансування гендерних показників:
- забезпечити гендерну сенситивність парламенту – створити інфраструктуру робочого місця, яке однаково буде відповідати інтересам обох статей (дитячі кімнати для посадових осіб, чоловіків та жінок, котрі мають дітей);
- впровадження гендерно-орієнтованого бюджетування, метою якого є інтеграція гендерного аспекту у державний бюджет;
- здійснення розподілу керівних політичних посад на основі паритетності (рівноправності жінок та чоловіків) та впровадження гендерного квотування зі співвідношенням 50: 50, при обранні на ту чи іншу посаду [c. 4, 6];
- розробка Кодексу етичної поведінки, який встановлюватиме принципи спілкування між парламентарями та визначатиме санкції у випадках проявів сексизму та дискримінації [c. 5, 6 ].
Передбачені Пропозицією дії є тими заходами, які сприятимуть представництву жінок у політичній діяльності не лише формально, але й надаватимуть жінкам можливість реально здійснювати політичні конституційні права. Варто додати про доцільність запровадження гендерної освіти для державних посадових осіб у формі тренінгів та неформальних лекцій, які дозволять набути знання про базові поняття гендеру та гендерних прав, їхньому зв’язку із соціально-політичним середовищем, дізнатися про стереотипи стосовно чоловіків та жінок тощо. Окрім того, на державному рівні варто розробити проекти із залучення чоловіків до розробки гендерно-спрямованої політики, запровадити систему квотування, що створить умови для усунення горизонтальної та вертикальної сегрегації жінок і сприятиме їхньому рівномірному розподілу у всіх сферах здійснення державної політичної діяльності.
Узагальнюючи вищезазначене, ще раз упевнюємося в необхідності створення збалансованого представництва жінок та чоловіків на керівних політичних посадах, адже можливість допуску до процесу прийняття рішень є одним з важливих індикаторів дотримання цінностей держави як такої, яка створює необхідні умови для реалізації можливостей її громадян незалежно від статі.
Література:
1. Ronald Inglehart, Pippa Norris, Christian Welzel. Gender Equality and Democracy: Article in Comparative Sociology/ Inglehart R., Norris P., Welzel C. : Institute for Social Research, University of Michigan, 2002. — c. 4, 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcfia.harvard.edu/files/wcfia/files/814_gender_equality_democracy.pdf;
2. Inter-Parliamentary Union.“Women in National Parliaments”: World classification table, 2019. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.ipu.org/wmn-e/classif.htm;
3. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, редакція від 06.10.1999. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207;
4. Закон України «Про місцеві вибори», від 28.02.2019. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/595-19;
5. ВГО «Комітет виборців України», гендерний моніторинг КВУ на місцевих виборах 2015 року. – Київ, 2015 рік. [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://www.cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:2015%D0%BF%D0%BF%D0%BF%D0%BF%D0%BF;
6. Лабораторія законодавчих ініціатив Пропозиції до політики щодо забезпечення ґендерної рівності у Верховній Раді України,: програмний документ, 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://parlament.org.ua/2017/10/15/propozytsiyi-do-polityky-shhodo-zabezpechennya-gendernoyi-rivnosti-u-verhovnij-radi-ukrayiny-policy-paper/.
____________________________
Науковий керівник: Совгиря Ольга Володимирівна, доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
