Дослідження присвячене побутовим умовам проживання робітників, які працювали на німецьких промислових, сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях в період 1941-1943 р. р. На основі наукових праць вітчизняних істориків, матеріалів державного архіву Харківської області, Люботинського краєзнавчого музею розглянуто побутове життя, заходи, які запроваджувала окупаційна влада, щодо покращення умов проживання не тільки примусових робітників а і всього цивільного населення Харківщини під час німецької окупації. Для більш кращого розкриття даної теми були використані принципи історизму, об’єктивності, ретроспективний, аналізу, синтезу методи. На основі опрацьованого матеріалу був зроблений висновок – побутові умови проживання робітників, які працювали на окупаційних німецьких підприємствах були досить складними.
Ключові слова: Друга світова війна, Третій райх, окупаційний режим, примусові робітники, побут.
Під час нацистської окупації Харківщини для населення, умови проживання у місті і області були не комфортними. З самого початку окупації цивільне населення було виселене нацистами зі своїх домівок у напівзруйновані або зруйновані оселі, в цокольні приміщення, в землянки, льохи. В одному приміщенні, де опалення було частковим або відсутнім, проживало одночасно по декілька сімей. Більшість осель була без освітлення і каналізації. Одне приміщення одночасно слугувало і для приготування їжі, і для прання, і для відпочинку. Непоодинокими були випадки, коли у працюючих взагалі не було житла. Відпрацювавши зміну, вони залишалися для ночівлі у підсобних приміщеннях на підприємствах, установах, організаціях, а вранці знову приступали до роботи.
З численними проханнями про надання житла, про покращення умов проживання цивільне населення зверталося до представників окупаційної влади [1, арк.1]. Однак кращі оселі Харкова та області були передані німецьким солдатам і офіцерам, прибічникам окупаційної влади (в першу чергу поліцаям). Крім того окупаційна влада міста і області розквартировувала німецьких солдат і офіцерів по оселях місцевого населення [2, с.74;75]. Непоодинокими були випадки, коли посадові особи, які займалися розподілом житла, привласнювали собі чужі квартири в кращих будинках, забирали з інших помешкань коштовні меблі, надавали квартири родичам або незнайомим людям за хабар [3, с.33]. В досить рідких випадках працюючим, переважно діячам науки і культури, окупаційна влада надавала житло. Так, наприклад, заслуженому професору малярства М.Г. Бурачику була виділена квартира в буд. «Слово» № 5 по вул. Письменників [4, арк.9], письменнику А. Любченку – 2-кімнатна квартира в Шевченківському районі» [3, с.32].
Для працюючих складною була і ситуація з предметами хатнього вжитку. Сірники, гас, запальнички можна було придбати на базарі у німецьких солдатів, які під час окупації стали активними спекулянтами. Крім того, підвищеним попитом користувалися мило, голки, нитки та інший крам [3, с.27]. Значно легше було вижити в складних умовах окупації особам, які вміли шити чи плести. Городянки-швачки за гроші чи продукти харчування перешивали речі, надаючи їм нового вигляду. Широкого розповсюдження в той час набули різноманітні курси крою та шиття, де дівчата та жінки здобували необхідні навички з шиття одягу, переважно елементарного (спідниці, сорочки, плаття, брюки, дитячі речі тощо) [3, с.27].
В цілому, умови проживання як робітників, що працювали на окупаційних підприємствах так і всього населення було досить складними. Це дослідження не дає в повній мірі висвітлити дану тематику. Перспективу подальшого дослідження вбачаю у більш широкому залучені наукових праць зарубіжних істориків, архівних матеріалів, спогадів очевидців, які проживали під час гітлерівської окупації, їхніх родичів, результатів пошукової роботи.
Література:
1. Колекція Люботинського краєзнавчого музею. НДР.№ 869 – Прохання до міської управи мешканців Люботина про покращення житлових умов проживання. 1арк.
2. Кегичівський район: Зб. архівних документів і матеріалів. / Гол. ред. Б. К. Мигаль. Упор. О.С. Гніздило; Худож. – оформлювач В.С. Чуб. Харків.: Каравелла, 1999. 286 с.
3. Лисенко Олександр Євгенович, Вронська Тамара Василівна, Першина Тамара Степанівна та ін. Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси. У двох книгах. Книга друга. / Олександр Євгенійович Лисенко, Тамара Василівна Вронська, Тамара Степанівна Першина. Науково-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України; Київ. 2011. 945 с.
4. ДАХО. Ф.2982. Оп.4. Спр.2. Арк.9.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
