:: LEX :: ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ
 
15.10.2019 15:00
Автор: Гуйван Петро Дмитрович, професор Полтавського інституту бізнесу, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Керуючись загальними цивілізаційними засадами справедливості, національна правова система намагається всіляко сприяти захистові порушеного суб’єктивного права особи. В площині судового захисту шляхом застосування компетентним юрисдикційним органом засобів державного примусу подібна позиція проявляється у наданні можливості його отримати, навіть коли носій порушеного права пред’явив позовне домагання після спливу встановленого для цього строку – позовної давності. Такий підхід зафіксовано у частині 5 статті 267 Цивільного кодексу України, яка вказує на необхідність судового захисту будь-якого порушеного права за умови поважного пропуску позовної давності. 

З цього слідує, що суд повинен з’ясувати причини пропуску давнісного строку за всіма вимогами управненої особи та, у випадку визнання причин пропуску позовної давності поважними, здійснити повноваження щодо захисту цивільного права. Таким чином, відновлення давності відбувається не автоматично, а лише після прийняття судом відповідного рішення щодо оцінки поважності не вчинення дій з реалізації матеріального права на позов саме упродовж перебігу конкретного давнісного строку. Якщо певна юридично значима обставина негативно вплинула на можливість кредитора звернутися до суду, то цілком справедливо, що відбудеться відновлення позовної давності. 

Власне, в цивілістичній літературі немає різнобачень з приводу того, що термін «відновлення позовної давності» є умовним, і саме в такій іпостасі він має використовуватися при правозастосуванні. Дійсно, він не містить у собі того змісту, який стосується зміни порядку обчислення строку. Результативність даного механізму полягає у отриманні правоволодільцем можливості державного захисту свого права, коли його домагання пред’явлене після закінчення встановлених строків, але такий пропуск відбувся за поважних обставин. Мова йде не про відновлення пропущеного строку, а про відновлення механізму судового захисту, який мав би застосовуватися при своєчасному зверненні до суду. Тож, коментована термінологія застосовується радше для зручності практичного застосування певного юридичного механізму, сутність якого викладена главі 19 ЦКУ. Отже, аби не припуститися методологічної помилки, неприпустимо вести мову про подовження позовної давності або встановлення нового строку.

Питанням обґрунтованості судових рішень стосовно відновлення давності, а також щодо меж дискреційних повноважень правозастосовного органу в частині оцінювання конкретних зовнішніх та внутрішніх факторів як поважних, присвячені численні наукові праці. Однак, науковці здійснювали виключно загальний аналіз вказаної проблематики. В той же час, недослідженими залишаються питання щодо можливості та необхідності відновлення права на судовий захист у таких специфічних ситуаціях, коли пропуск позовної давності відбувся внаслідок дій суду, в результаті відновлення попередньо неправомірно припиненого права, при скасуванні судового наказу тощо. Дані аспекти застосування досліджуваного інституту мають набути конкретики і надалі отримати відображення у чинному цивільному законодавстві, бо наразі правове регулювання в цій царині значною мірою віддане на відкуп суддівському розсуду. А він, слід визнати, не маючи ніякого нормативного підґрунтя, не може слугувати досягненню одноманітності та визначеності судівництва. 

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права. За одним і тим же простроченим зобов’язанням може відбуватися лише один перебіг позовної давності. Припиняється цей перебіг після закінчення позовної давності. Взагалі на протязі перебігу позовної давності може існувати багато обставин різного характеру, які впливали на здатність позивача захистити своє право в судовому порядку. Але далеко не всі з них повинні кваліфікуватися як такі, що потягли пропуск давнісного строку. Як правильно вказувалося у цивілістичній літературі, при відновленні пропущеної позовної давності суттєвим юридичним фактом для застосування судом положень відповідної норми є поважність причин її пропуску, а оскільки переліку таких обставин закон не містить і з зрозумілих причин не може містити, мова йде про використання судом своїх дискреційних повноважень шляхом приведення в дію правової норми так званих бланкетних юридичних фактів [1, c, 6]. Проте, на відміну від загальновживаної бланкетності, в даному випадку прийняті до уваги судом обставини є такими лише з огляду на відповідну суб’єктивну їх оцінку правозастосовним органом. Відтак, стаття 267 ЦКУ відсилає не до конкретних положень іншого акту, а до абстрактного кола факторів, що можуть вплинути на можливість особи своєчасно реалізувати своє право на судовий захист. Ці фактори підлягають оцінці з різних боків, в тому числі і щодо впливу їх тривалості на пропуск давнісного строку. 

Фактори, що впливають на відновлення позовної давності, як і при її зупиненні, повинні мати об’єктивний характер, що унеможливлює пред’явлення позову [2, c. 23]. Але, на відміну від тих, що тягнуть зупинення давнісного строку, вказані обставини не входять до переліку, передбаченого законом. Тому їх поважність має оцінювати правозастосовний орган і лише після цього вони набувають практичного значення. Вони можуть не мати надзвичайного характеру, не входять до вичерпного законодавчо встановленого переліку, але все ж перешкоджають пред’явленню позову. При цьому визнання їх судом поважними залежить від конкретних ситуативних факторів. Зокрема, поважною обставиною може бути прийняття судового рішення, яким цивільне право, що порушене, визнане належним певній особі. Наприклад, між сторонами розглядався спір про право власності на окреме нерухоме майно. Пред’явити вимоги до третіх осіб про захист права власності чи про виконання зобов’язань, що виникли з реалізації повноважень власника можна лише тоді, коли саме право власності буде встановленим. За час розгляду судового спору про право власності перебіг позовної давності за вимогами до третіх осіб, що витікають з права власності, може скінчитися. Отже, прийняття відповідного судового рішення є підставою для відновлення позовної давності при подачі позову власником майна до осіб, що порушують це право чи неналежно виконують зобов’язання щодо даного майна.

В даному контексті непересічним є питання, чи може суд відновити давність без заяви позивача? На нашу думку, відповідь на нього має бути позитивною, і ось чому. Як вказує Кодекс, правозастосовний орган не вправі самостійно виносити на розгляд питання про застосування позовної давності, допоки заяву про це не зробить сторона у спорі. Але, коли така заява буде зроблена, суд не просто може, а мусить провести судове дослідження питання про давність, причому не лише з урахуванням аргументів, викладених в заяві про її застосування, а й усіх інших, що мають відношення до суті даного питання. Позивач же з різних причин може не зробити заяви про відновлення давнісного строку. Якщо, незважаючи на це, обставини, що посвідчують поважність пропуску будуть доведені при розгляді матеріалів справи, суд не вправі їх не врахувати. Коли при розгляді буде встановлено, що позовна давність щодо заявлених вимог повністю або частково пропущена, суд має з’ясувати обставини щодо поважності такого пропуску та за необхідності захистити порушене право. Однак, ще до відображення цих фактів в рішенні по справі у якості обґрунтування причини для відновлення строку давності суд обов’язково повинен винести дане питання у своєму засіданні на розгляд. Адже, може статися, що відповідач володіє доказами, що спростовують певні факти. Втім, в будь-якому разі правозастосовний орган для встановлення причин спливу позовної давності, їх поважності та впливу на пропуск давнісного строку не збирає, а лише оцінює надані сторонами та іншими особами відповідні докази. Відтак за наявності наданих сторонами доказів, які посвідчують обставини, що впливали на пропуск позовної давності, суд повинен оцінити їх поважність, навіть за відсутності клопотання позивача про відновлення давності, адже законодавство не пов’язує необхідність захисту права після збігу позовної давності з наявністю відповідної заяви. 

Отже, законодавство України надає судовим органам можливість відновлення позовної давності, якщо причини її пропуску будуть визнані поважними. При цьому слід повторити, що насправді відновлюється не якийсь строк, а можливість судового захисту порушеного права, незважаючи на неналежну реалізацію позовного домагання – несвоєчасне пред’явлення позову і припинення матеріального права на позов в зв’язку з цим. В цьому і полягає головна відмінність між відновленням давності (повторимо, це умовна назва даного явища) і судовим визнанням давності такою, що не спливла. В літературі вказувалося, що відновлення давнісного строку є правом суду, а не його обов’язком [3, c. 14]. Проте норма закону вказує: за таких умов порушене право підлягає захисту. Фраза «підлягає захисту» не залишає можливості для подвійного тлумачення змісту даної норми: правозастосовний орган повинен відновити можливість захисту права. Автори коментованої теорії помилково зводять відновлення права на захист до повноваження суду щодо оцінки поважності обставин, що потягли пропуск давнісного строку. Суд може визнати їх такими, а може й не зробити цього. Від результату оцінки дійсно залежить можливість відновлення, проте, якщо обставини є поважними, юрисдикційний орган не вправі залишити порушене суб’єктивне право без захисту. Звідси висновок: суд не тільки може, але й зобов’язаний захистити цивільне право, щодо якого з поважних причин збіг давнісний строк. Позиція про те, що захист порушеного права у разі поважного пропуску позовної давності є обов’язком юрисдикційного органу, вже мала місце в нашій цивілістичній літературі [4, c. 21].

Література:

1. Красавчиков О.А. Теория юридических фактов в советском гражданском праве: автореф. дисс. … канд. юрид. наук. Свердловск, 1950. 14 с.

2. Ринг М.П. Восстановление сроков исковой давности. Учен. Записки/ Ученые труды ВИЮН.  М., 1961. Вып.12. С. 22-45.

3. Головко А.А. Действие исковой давности в советском гражданском праве: автореф. дис. …. канд. юрид. наук. Харьков, 1953. 14 с.

4. Ринг М.П. Исковая давность в новом Гражданском кодексе РСФСР. Советская юстиция. 1964. №19. С. 18-23.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ФОРМИ ЗАПОВІДАЛЬНИХ РОЗПОРЯДЖЕНЬ В ЗАКОНОДАВСТВІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
16.10.2019 11:28
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ З ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ТА ЗАСВІДЧЕННЯ ПІДПИСІВ НА ДОКУМЕНТАХ В АСПЕКТІ ВІДЧУЖЕННЯ ЧАСТКИ В СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ
15.10.2019 20:41
СПАДКОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
14.10.2019 11:30
ВСТАНОВЛЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯМ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ
14.10.2019 11:01
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ СІМ’ЯМ
12.10.2019 18:13




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше