:: LEX :: ДОСЛІДНИЦЬКІ ПІДХОДИ У ВИВЧЕННІ СУЧАСНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ (1939 – СЕРЕДИНА 1950-Х РОКІВ)
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДОСЛІДНИЦЬКІ ПІДХОДИ У ВИВЧЕННІ СУЧАСНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ (1939 – СЕРЕДИНА 1950-Х РОКІВ)
 
16.10.2019 11:18
Автор: Ухач Василь Зіновійович, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Тернопільського національного економічного університету
[Секція 8. Історія становлення української державності]

У радянські часи розробка історіографічних, теоретико-методологічних наукових питань залишалася у сфері виключної «компетенції» (була своєрідною «вотчиною») московських істориків. Українським історикам відводилася місія тлумачити і доносити до читача уже напрацьовані постулати, окрім того, як правило, методологічні напрацювання науковців були компілятивно-методичного характеру і не претендували на розвиток теорії, апріорі відкидаючи як «буржуазні», будь-які нові методологічні напрацювання зарубіжної гуманітаристики [7, с. 34].

Здобуття незалежності Україною, попри можливі сподівання, не тільки не ознаменувалося «проривом» в теоретико-методологічній царині, а скоріше стагнацією та майже повною відсутністю праць з цієї тематики.

Про необхідність оновлення методологічних підходів, інструментарію, як нагальну проблему української історіографії висловлювалося чимало знаних українських істориків: Я. Верменич. В. Головко, Н. Горбач, В. Гоцуляк, К. Гломозда, Я. Грицак, Я. Дашкевич, П. Іванишин, О. Зайцев, Л. Зашкільняк, І. Колесник, Я. Калакура, М. Ковальський, Г. Касьянов, В. Космина, О. Кіян, О. Лисенко, Л. Пирогова-Таран, О. Реєнт, М. Слободянюк, О. Удод, Б. Чорномаз, Н. Яковенко, В. Яремчук, О. Ясь та ін. [8]. Методологічна проблематика, за умов неналежної інституційної підтримки, відсутності інтелектуального простору фактично ставала предметом наукових студій фахівців, що власні наукові уподобання фокусували у галузі проблематики історії історіографії та джерелознавства [7, с. 35-36].

Поділяємо міркування тих науковців, які вважають, що сучасна методологія ще не дала остаточної відповіді на питання, які саме методи емпіричного та теоретичного рівнів дослідження мають забезпечити прогресивний розвиток гуманітарного знання [3, с. 98]. Сучасна зарубіжна та українська історична наука знаходяться у пошуках нових концептуальних орієнтирів та підходів. Як зазначає О. Салата: «Монополія, якої-небудь однієї історіософської парадигми під час дослідження проблеми недопустима, як і стихія теоретико-методологічного плюралізму (курсив наш – Авт.), яка врешті-решт може призвести до звичайного хаосу і результати дослідження не будуть результативними» [12]. Отже, методологічні питання посідають вагоме, одне з ключових місць на шляху оновлення сучасної української історичної науки, з метою зайняття нею свого місця у світовому історіографічному просторі. 

Історіографія, окрім свого особливого місця у структурі історичної науки, найповніше концентрує у своєму арсеналі методологічні засади, теоретичні узагальнення і практичний досвід історичного дослідження, при цьому послуговуючись своєю науковою методологією, теоретичними засадами та понятійно-термінологічним апаратом. Розділяємо погляд сучасного українського історіографа Я. Калакури, що «методологічний інструментарій історіографа – це система принципів (правил), методів, прийомів, способів і засобів історіографічного пізнання» [10, с. 26].

У дослідницькій практиці історіографічні принципи потребують конкретних підходів і методів. Головними в науковому дослідженні стали підходи, які визначили систему науково-ціннісних координат. Застосування системного підходу, за допомогою якого відбувалося вивчення внутрішніх структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних, прямих і зворотних зв’язків, уможливило виявлення складних процесів розвитку політичних процесів і явищ [2], дозволило прослідкувати вплив політики нацистського та радянського тоталітарного окупаційних режимів на зміну стратегії і тактики суб’єктів українського визвольного руху зазначеного періоду, еволюцію ідейно-програмових засад ОУН(б) у контексті як внутрішніх чинників, і нових військово-геополітичних процесів періоду Другої світової війни та післявоєнного часу.

Суттєве значення для розуміння окреслених наукових аспектів нашого дослідження має гуманістичний методологічний підхід, що розглядає людину як найвищу цінність на землі. Сучасний історіографічний простір досить активно заповнює «антропологічна мода» і такий людиноцентризм має для української історіографії особливе значення, що у значній мірі пояснюється цілком природною реакцією істориків на багаторічне насильницьке відлучення від пошуку «живої» історичної людини, реакція на вимушене конструювання «нової», нерідко схематично – «мертвої» людини, що швидше нагадує соціального «манекена» [9, с. 28]. У науковому дослідження цей підхід дозволив акцентувати увагу на аналізі наукових праць, у яких висвітлено повсякденне життя учасників націоналістичного підпілля, повстанців, їх особистісних взаєминах, переживаннях, повстанських святах, що розглядаються у контексті функціонування українського повстанського запілля, як окремого структурного елементу в системі українського визвольного руху зазначеного періоду.

Слід наголосити, що міждисциплінарний підхід, в останні десятиліття став неодмінною складовою модерних праць, при написання яких використовується методологічний арсенал інтелектуальної історії, філософії, юриспруденції, політології, соціології [3, с. 98], що дозволяє здійснити комплексне розуміння історичних проблем. Науковці по різному трактують поняття міждисциплінарності* І. Колесник розуміє міждисциплінарність яку когнітивну технологію, специфічну техніку миследіяльності, що має універсальний характер [11].

Використання міждисциплінарного підходу дозволило здійснити історико-правовий аналіз окремих тематичних сегментів у висвітленні українського визвольного руху, зокрема, Акту проголошення ОУН(б) відновлення Української держави, правовій оцінці діяльності УПА у світлі норм міжнародного гуманітарного права, генезису чинного українського законодавства у визнанні борцями за незалежність України у XX столітті учасників бойовий дій з відповідними соціальними гарантіями.

Аксіологічний підхід дозволив поставити дослідження, передовсім у плані інтерпретаційних та оціночних суджень, на міцний фундамент загальнолюдських (християнських) і національних цінностей (курсив наш – Авт.) [5, с. 37].

У цьому контексті доречними видаються слова відомої польської дослідниці – теоретика історії Е. Доманської, що «знання про минуле стає знанням зорієнтованим на майбутнє, що допомагає в адаптаційних процесах, і є настільки важливим, наскільки має цінність для забезпечення виживання різних видів» [4]. У контексті аксіологічного підходу солідаризуємося з тими дослідниками українського визвольного руху**, які висловлюють прихильність (у контексті розробки теоретико-методологічних стратегій вивчення українського визвольного руху) до так званої національно-екзистенційної методології (курсив наш – Авт.) [6, с. 329], в основі якої філософсько-імперативне твердження І. Франка: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити своє змагання за панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації» [13, с. 39].

Література:

1. Богдановський І., Льовкіна О. Специфіка методологій гуманітарних наук. В кн.: Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості: мат-ли наук. конф., 20-21 жовтня 2005 р., м. Чернівці. Чернівці: Рута, 2005. С. 5-7.

2. Боляновський А. В. Іноземні військові формування у Збройних силах Німеччини (1939-1945 рр.): монографія. Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича. Львів: В-во Львівська політехніка, 2013. 878 с.

3. Боднар В. Сучасна українська історіографія: підсумки і виклики. Історіографічні дослідження в Україні. Зб. наук. праць. 2014. Вип. 25. С. 95-116.

4. Дисциплінарні виміри української історіографії: Колективна монографія. Відп. ред. та керівник авт. колективу О. А. Удод. Київ: НАН України. Інститут історії України, 2015. 462 с.

5. Ільницький В. І. Теоретико-методологічні засади дослідження діяльності Карпатського краю ОУН в українському визвольному русі (1945-1954). Вісник Маріупольського державного національного університету. Серія: Історія. політологія. Зб. наук. праць. 2016. Вип. 16. С. 34-41.

6. Іванишин П. Методологічні аспекти вивчення українського націоналістичного руху: національно-екзестенціальна перспектива. Український націоналізм: науковий збірник. Дрогобич: Посвіт, 2009. Вип. 1. С. 320-332.

7. Зашкільняк Л. Методологічні аспекти світового історіографічного процесу і сучасна українська історична наука. В кн.: Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки і проблеми. Колективна монографія за ред. Л. Зашкільняка. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004. С. 24-57.

8. Зашкільняк Л. Теоретичні проблеми історії та методологічні новації в сучасній українській історіографії. Шляхами історії: наук. зб. істор. фак-ту Львівський національний університет імені Івана Франка на пошану проф. Костянтина Кондратюка. Упоряд. Олексій Сухий. Львів: Піраміда, 2004. С. 33-49. Його ж: Методологія історії: Від давнини до сучасності. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 1999. 226 с.; Колесник І. Українська історіографія: концептуальна історія. Київ: Інститут історії НАН України, 2013. 566 с.; Лисенко О. Є. Методологічні аспекти дослідження історії українського національно-визвольного руху середини XX століття. Проблеми дидактики історії. 2016. Вип. 7. С. 27-37 та ін.

9. Земзюліна Н. І. Методологічні та понятійні дискурси дослідження культурно-духовного компонента в сучасній історіографії. Вісник Черкаського університету. Історичні науки. 2014. № 22(315). С. 28.

10. Калакура Я. Українська історіографія: курс лекцій. Київ: Генеза, 2004. С. 26.

11. Колесник І. І. Українська історіографія (XVIII – поч. XX ст.). Київ: Генеза, 200. 256 с.

12. Салата О. О. Формування німецького інформаційного простору в Рейхкомісаріаті Україна та в зоні військової адміністрації (червень 1941-1944 рр.): монографія. Донецьк: Норд-Прес, 2010. 359 с.

* За І. Колесник, визначення поняття міждисциплінарності як концепту відбувається у межах емпіричних практик учених з урахуванням їх власного дисциплінарного досвіду.

** Зокрема поділяємо міркування дрогобицького історика українського визвольного руху В. Ільницького.

13. Франко І. Поза межами можливого. Зібрання творів: У 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1986. С. 284; Ільницький В. І. Теоретико-методологічні засади дослідження діяльності Карпатського краю ОУН в українському визвольному русі (1945-1954). Вісник Маріупольського державного національного університету. Серія: Історія. політологія. Зб. наук. праць. 2016. Вип. 16. С. 34-41.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СТАТІ РАЙОННИХ ГАЗЕТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ НІМЕЦЬКОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ХАРКІВЩИНІ В 1941-1943 Р.Р.
30.09.2019 10:16
ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. – ПОЧАТКУ XX СТ.
11.10.2019 17:01




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше