:: LEX :: РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 13


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.
 
16.10.2019 11:21
Автор: Кузенко Марія Петрівна, студентка ІІ курсу Івано-Франківського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Зародження правничої періодики наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у Галичині зумовлювалося суспільними процесами, національним і соціоекономічним становищем українців краю. Завдяки фаховій пресі юристи могли одержувати необхідну правничу інформацію, захищати свої професійні права, а також інтереси представників різних суспільних верств  українського народу. На шпальтах власних часописів правники, особливо адвокати, розкривали свої професійні та суспільно-політичні, культурно-освітні ініціативи. Саме правничі часописи неодноразово виконували освітні та інформативні функції, здійснюючи консолідуючу місію серед представників юридичної, передусім, адвокатської громадськості [6, с. 189].

Редакційно-видавнича діяльність стала невід’ємною частиною праці українських правників, які займали провідне місце серед активних політичних, державних та культурно-освітніх діячів. Близько тридцяти відомих представників адвокатури кінця ХІХ – початку ХХ століття поєднували адвокатуру з активною політично-громадською позицією. Серед таких діячів: Кость Левицький, Євген Петрушевич, Лев Бачинський, Микола Міхновський, Євген Олесницький та інші [5, с. 7].

Вагомий внесок у розвиток видавничої справи здійснив адвокат Кость Левицький, який після закінчення університету займався адвокатською діяльністю і публікував «книжечки для народу» на правову тематику, був редактором «Часопису правничого». 18 квітня 1909 року спільно з професором Станіславом Дністрянським він відновив діяльність «Товариства українсько-руських правників», яке впродовж 1910-1913 років видавало свій «Правничий вісник». За його ініціативи, як президента «Союзу українських адвокатів», у 1928 році почав виходити друкований орган СУА – часопис «Життя і Право». Кость Левицький залишив помітний слід у розвитку українського права, оскільки був засновником перших на території Галичини правничих організацій та часописів [1, с. 85].

Правничо-видавнича діяльність стала важливим напрямком роботи Лева Бачинського – адвоката, віцепрезидента Національної Ради ЗОУНР, голови УСР, посла до австрійського парламенту, члена багатьох українських товариств і установ. Регулярні публікації Л. Бачинського висвітлювалися на шпальтах галицької преси, зокрема офіційних органів УРП-УСРП: «Живе Слово», «Молоді Каменярі», «Народ», «Громадський голос», а також інших писемних органів західноукраїнських політичних партій, таких як «Діло» та «Нова Зоря». У 1934 році виходить «Ювілейний альманах Союзу Українських Адвокатів у Львові», як посмертна згадка про адвоката, у якій М. Волошин та Л. Ганкевич детально описують адвокатську діяльність Л. Бачинського та його, як активного учасника громадсько-правничого життя. У 1936 році К. Бачинський видає книгу «Українські політики. Сильветки наших давніх послів і політичних діячів», у якій акцентує на безкомпромісності та твердості характеру Л. Бачинського у справах, які стосувалися права, як найвищої людської цінності [3, с. 20].

Із становленням української професійної правничої періодики і преси безпосередньо пов’язане ім’я Михайла Бращайка – адвоката, доктора права, публіциста, видавця, громадсько-політичного діяча, депутата Сойму Карпатської України. Будучи успішним правником, він активно реалізовував себе у публіцистичній справі, оскільки був відповідальним редактором партійного органу «Руська Нива» Руської хліборобської партії, автором чисельних публікацій у газеті «Свобода». Адвокат активно  публікував свої дописи  в газеті «Русинь». Він був редактором літературно-наукового місячника «Просвіта», водночас, виконуючи обов’язки юридичного консультанта в розділі «Правничі поради». У 1932 році М. Бращайко очолював газету «Українське слово», яка мала на меті відповідати всенародним інтересам. У своїх публікаціях він давав відповіді на актуальні питання юридичного характеру [5, с. 51].

Важливу роль у налагодженні видавничої справи відіграла громадська організація «Союз українських адвокатів» у Львові, друкованим органом якого став часопис «Життя і Право». Рішення про його видання було прийнято на засіданні правління Союзу українських адвокатів 7 квітня 1928 року, а як окреме видання зареєстровано у Львівському воєводстві 8 червня 1928 р. Головним редактором журналу став відомий адвокат і політик Кость Левицький. Обгрунтовуючи актуальність цього видання, він наголосив, що «програмою нашого видавництва є: дати спромогу українським правникам всіх станів вироблювати свої сили наукові та їх досліди правничого змісту подавати теоретикови і практичному правникови для поглиблення фахового знання». Часопис забезпечив умови для обговорення актуальних проблем адвокатів та правників, поєднуючи теоретичні проблеми з практичними напрацюваннями. До складу першої редакційної колегії часопису свого часу ввійшли: К. Левицький, В. Старосольський, М. Глушкевич, О. Надрага, Р. Домбчевський. Згодом членами редколегії стали: Є. Давидяк, М. Каратницький, Я. Левицький, Р. Перфецький, А. Рак. Відповідальним редактором був К. Левицький [2, с. 243].

Юридична публіцистика мала на меті не лише підвищення правової свідомості суспільства, а й формування позитивного образу адвоката, як людини, для якої закон є головним життєвим орієнтиром. Українське суспільство виявляло певні вимоги до представників даної професії, що спонукало до закидів адвокатам, які відгравали роль провідників у боротьбі за національні права [4, с. 26]. 

Таким чином, українські адвокати чітко усвідомлювали свою місію в суспільстві, а тому намагалися належно виконувати професійні обов’язки, зокрема через найбільш доступні для простих людей писемні джерела. Розвиток юридичної публіцистики мав не лише значний вплив на тогочасну правову свідомість, а й на формування історії адвокатури в цілому.

Література:

1. Андрухів І. Кость Левицький: політик, громадський діяч, правник (1859-1941): монографія. Надвірна: Надвірнянський друк, 2009. С. 85-93. 

2. Василик І. Західноукраїнська й польська правнича преса в суспільних процесах Галичини (кін. ХІХ ст. – 1939 р. Українознавчий альманах. 2013. Випуск 11. С. 243-246.

3. Життя і змагання Льва Бачинського. Громадський голос. 1930. Чис.16. 19 квітня.

4. Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність. Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. 2012. Вип. 5. С. 26-37. 

5. Петрів М. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурно-освітні діячі кінця ХІХ - першої половини ХХ століття. ВО «Юстініан». 2014. 151 с.

6. Ухач В. Історія держави і права України: Навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2015. 378 с. 



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗАПРОВАДЖЕННЯ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ДОБИ
01.10.2019 17:10




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше