:: LEX :: «ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД» ТА ІНШІ ПРИВАТНІ КОДИФІКАЦІЇ ПРАВА В УКРАЇНІ (КІН. ПЕРШ. ПОЛ. – ДР. ПОЛ. XVIII ст.)
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 4


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

«ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД» ТА ІНШІ ПРИВАТНІ КОДИФІКАЦІЇ ПРАВА В УКРАЇНІ (КІН. ПЕРШ. ПОЛ. – ДР. ПОЛ. XVIII ст.)
 
12.11.2019 19:52
Автор: Ухач Володимир Васильович, студент II курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Кінець першої та початок другої половини XVIII століття ознаменувався суттєвими змінами в державно-правовому становищі України-Гетьманщини. «Відхід харизматичного лідера, період руїни, взаємопоборювання старшинсько-шляхетськими угрупованнями, експансіоністські плани сусідніх держав, привели до серйозного удару по національній державі. Безладдям особливо активно скористалася Росія, яка наполегливо, часто завуальовано посилювала тиск на козацьку Україну, зводячи нанівець її суверенні права, прагнучи інкорпорувати до свого складу, як самоврядне автономне утворення. Ліквідація Гетьманщини, Запорізької Січі, самобутнього полково-сотенного устрою, поширення кріпосного права – були першочерговими кроками царської Росія. У другій половині XVIII ст. царизм взявся і за самобутнє національне право, яке на протязі століть акультурувало кращі європейські правові традиції» [7]. 

Метою наукової публікації є проаналізувати причини, хід та значення проведення кодифікації права в Україні в кінці першої - другої половини XVIII століття.

Окреслена наукова тема знайшла своє відображення в працях сучасних істориків держави і права, з поміж яких виокремимо дослідження І. Бойка, Б. Тищика, П. Захарченка, В. Кульчицького, П. Музиченка, А. Ткача, В. Ухача та інших) [1].

В Україні діяли різноманітні норми права, що часто суперечили одна одній і були значною мірою застарілими або дублювалися [5, с. 267]. Вітчизняні науковці виокремлюють перелік причини, що зумовлювали необхідність кодифікації: 1) надзвичайна розмаїтість і невпорядкованість чинних джерел права в Українській гетьманській державі; 2) існування конгломерату правових норм, інкорпорованих із правових систем Литви, Польщі, Німеччини, Росії, що не сприяло однотипності їх застосування відповідними державними органами; 3) потреба перекладу «правних книг» на українську мову; 4) прагнення козацької старшини впорядкувати національне чинне право, яке б забезпечувало їм широкі права та привілеї; 5) бажання російської влади провести «контрольовану» систематизацію українського права, яка б відкрила якнайширші можливості поширення на Україну російського законодавства [6, с. 157].

З цією метою у 1728 році з кращих українських правників було створено комісію, завданням якої було розробити новий кодекс, узявши за основу норми чинного права. З 1728 по 1743 роки у складі комісії працювали 19 осіб, які представляли різні верстви населення. Наслідком 15-річної роботи комісії стало укладення у 1743 році зводу законів «Права, за якими судиться малоросійський народ» (далі «Права» - Авт.). З поміж характерних рис Першого кодексу українського права науковці виокремлюють: по-перше, збірник являє собою оригінальний і досить детально систематизований звід чинних правових норм, що складався з передмови і 30 розділів, 531 артикула, 1716 пунктів. Кодекс мав пояснення цитат, алфавітний покажчик, заголовки із зазначенням розділів з поданням короткого змісту артикулів; по-друге, джерелами «Права» були Литовські Статути, «Саксонське дзеркало», «Хелмінське право» та інші акти Магдебурзького права, звичаєве право, судова практика, російське законодавство; по-третє, провідною ідеєю збірника є, з одного боку, захист прав і привілеїв козацької старшини, розширення можливостей для подальшого закріпачення селян, з іншого, «Права» обґрунтовували право Лівобережної України на автономне самоврядування, що суперечило політиці царизму; по-четверте, збірник містив норми адміністративного, цивільного, торгівельного, кримінального і процесуального права. Значна увага приділялася регулюванню поземельних відносин [6, с. 157-158]. 

Важливою рисою кримінального права був його приватно - правовий характер. За «Правами» виділялися такі види злочинів: а) проти релігії (провідне місце); б) проти «честі і влади монаршої»; в) проти життя; г) тілесної недоторканості; д) майна; е) статевої моралі. Водночас з’явилися і цілком нові поняття: замах на злочин; розрізнення головного злочинця і співучасників; рецедиву злочину; наявність обставин, що виключають або знижують кару (неповноліття, сп’яніння і ін.). Слід наголосити, що зіставлення злочину, особи, яка його здійснила, з громадською думкою виділяє звід від аналогічних нормативно - правових актів і кримінальних кодексів інших країн, засвідчує високий теоретично - юридичний рівень і демократичність українського проекту [4, с. 75].

Слід наголосити, що за технікою систематизації, зовнішньою формою і внутрішнім змістом найповніше врегульовано цивільні правовідносини. Зокрема, комісія визначала дію зводу законів за територією та щодо кола осіб (природні малоросіяни і не малоросіяни); уточнила зміст суб’єкта і об’єкта праворегулювання; в) умови правоздатності (з утроба матері) й дієздатності (чол. - 18 р.; жін. - 13 р.). Повною дієздатністю володіли особи шляхетського та козацького станів. Недієздатні - психічно хворі; глухі; сліпі, німі від народження. Неповнодієздатні: заміжні; незаміжні; позашлюбні діти, іновірці та відступники від християнства. «Права» також детально регламентували процесуальне право.

Нее ставши чинним джерелом права, Кодекс є цінною пам’яткою систематизації правових норм, свідченням високої правової культури українського народу, розвитку правових ідей в Україні. Збірник ґрунтувався на усьому багатстві оригінального правового матеріалу, який мала Україна, а його упорядники поставили мету: за допомогою кодифікованого права України відтворити і відстояти права і вільності українського народу [6, с. 159].

Оскільки вищеназваний Звід не задовольнив потреби України у всебічному правовому врегулюванні її суспільно - економічного і політичного життя, то були зроблені нові спроби систематизації права (відомі як приватні кодифікації).

У 1750 - 1758 роках за дорученням гетьмана К. Розумовського кандидат у члени Генерального військового суду Ф. Чуйкевич провів приватну кодифікацію і розробив унікальний у своєму роді збірник «Суд і розправа в правах малоросійських» [2, с. 156]. За мету Ф. Чуйкевич поставив створення системи статутових судів на зразок судової системи Литовського статуту. Гетьману пропонувалося заснувати в усіх 70-ти полках посади суддів земських, і межових, щоб вони діяли окремо на підстави чинних законів, складали присягу вступаючи на посаду, і в справи один одного не втручалися. Тобто Ф. Чуйкевич твердо стояв на позиції створення в Україні судів із предметною спеціалізацією в цивільних і кримінальних справах. Варто наголосити, що такі новації в Росії ще не були відомі.

Таким чином, не маючи офіційного характеру, збірник безпосередньо застосовувався у тогочасній судовій практиці, його зміст, рекомендації були враховані К. Розумовським при проведенні судової реформи 1760 - 1763 років.

Наступною спробою приватної кодифікації українського права другої половини XVIII ст. став збірник «Книга Статут і прочії права малоросійські», упорядкований у 1764 р. юристом - практиком В. П. Кондратьєвим [3, с. 213].

Збірник складався з таких частин: про докази; про строки; про процес; про апеляцію; про виконання судових рішень; про посаг і віну; про давність земську; про апеляцію в Статут; про суд польовий, підкоморський та комісарський. У цілому, збірник не набув офіційного значення, проте був корисним для співробітників відновлених станових судів, оскільки надавав можливість суддям вільніше орієнтуватись у правових нормах литовського статуту і джерелах магдебурзького права.

У 1767 р. син генерального писаря Війська Запорозького О. Безбородька уклав для депутата кодифікаційної комісії від Малоросійської колегії Д. Натальїна «Екстракт малоросійських прав». Книга містила витяги з основних прав українського народу, що стосувалися суспільно - політичних відносин. Збірник обстоював збереження автономії національного права, тому як і його попередники був важливим, хоч і не чинним, джерелом права.

Таким чином, кодифікаційні роботи другої половини XVIII століття, що проводилися в Україні, мали за мету закріпити економічне і політичне становище української шляхти, яке все більше зміцнювалося, і, разом з тим, відобразити її автономістські позиції. Водночас, інші спроби інкорпорації і кодифікації українського права наприкінці XVIII століття робилися вже в нових умовах - могутнього тиску на нього з боку російського законодавства.

Література:

1. Бойко І. Й. Держава і право Гетьманщини. Львів, 2000; Кульчицький В. Кодекс українського права 1743 р. Право України. 1994. № 9; Ухач В. З. Історія держави і права України: Навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с. та ін.

2. Бойко І. Й. Про цивільне право Гетьманщини за Кодексом 1743 р. Право України. 1999. № 3. С. 156.

3. Бойко І. Й. Держава і право Гетьманщини. Львів, 2000. С. 213, 179.

4. Кульчицький В. С. Кодифікація права на Україні у XVIII ст. Львів, 1994. С. 125.

5. Тищик Б. Й., Бойко І. Й. Історія держави і права України: акад. курс: підручник. Київ: Ін Юре, 2015. С. 267.

6. Ухач В. З. Історія держави і права України: Навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.

7. Ухач В. З. Кодифікація українського права другої половини XVIII ст.: причини, основний зміст, значення. URL: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=1315 (дата звернення 08.11.2019 р.).



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ФОРМУВАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЗВИТОК ЗВИЧАЄВОГО КОЗАЦЬКОГО ПРАВА
12.11.2019 20:04
КАНОНІЧНЕ ПРАВО ЯК ОДНЕ З ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ-РУСИ
12.11.2019 20:02




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше