:: LEX :: ФОРМУВАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЗВИТОК ЗВИЧАЄВОГО КОЗАЦЬКОГО ПРАВА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 4


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ФОРМУВАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЗВИТОК ЗВИЧАЄВОГО КОЗАЦЬКОГО ПРАВА
 
12.11.2019 20:04
Автор: Ухач Анастасія Василівна, студентка II курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Серед джерел права на українських землях у XV – XVIII столітті норми звичаєвого права відігравали помітну роль. На думку О. Гуржія вони виникали та формувалися в ході еволюції господарсько-побутових відносин людей і спиралися на загальноприйняті «давні» норми поведінки, вироблені за різноманітних обставин [7, с. 102]. Звичаєве козацьке право – це сукупність правових звичаїв, більшість з яких склалася в Запорізькій Cічі [2, с. 67]. 

Слід наголосити, що заявлена наукова тема ставала предметом досліджень істориків держави і права, зокрема: М. Бедрій, В. Іванов, І. Грозовський, П. Захарченко, І. Підберезних, О. Макаренко, В. Ухач, Є. Щербак та інші [1].

Метою наукової розвідки є аналіз окремих аспектів теми, пов’язаних із становленням, розвитком та характерними рисами звичаєвого права запорожців. Виходячи із мети в статті сформульовано наступні завдання: 1) дослідити формування звичаєвого права; 2) розкрити зміст та структуру розвинутого звичаєвого козацького права;3) показати недоліки та позитивні риси звичаєвих правових норм. 

Наголосимо, що на основі козацького звичаєвого права базувалася структура і діяльність військово-адміністративних і судових органів, регулювалися питання земельних, майнових та особистих відносин [7, с. 126]. Зрештою, козацьке звичаєве право відігравало суттєву роль у формуванні козацької верстви, що супроводжувалося виробленням відповідних правових норм. Так, воно регламентувало процедуру виборів козацької старшини, судочинство, правила воєнних дій, порядок землекористування, порядок укладання окремих видів договорів, види злочинів і систему покарань. 

Науковці з поміж причин відсутності писаного права називають: специфічні умови існування козацького співтовариства, особливості розвитку його соціальної структури, звичаєву традицією, батьківські відносини в громаді між отаманами й підлеглими козаками, зацікавленість козацької старшина (особливо т. зв. радців, які часто на власний розсуд тлумачили його норми) [3, с. 234]. 

Слід наголосити, що вирішальний вплив на характер, зміст і форму козацького права мали умови існування Запорізького Коша. Громадівський спосіб життя та мислення запорожців спричинили розвиток козацького звичаєвого права передусім як права публічного. На Січі склалася і досягла значного розвитку своєрідна система кримінального права. Злочинними визнавалися діяння, що посягали на військово-політичні, економічні, соціальні й моральні основи січової громади, завдавали шкоди життю, здоров’ю, честі і гідності особи. Найтяжчим злочином вважалось посягання на найвищу соціальну цінність запорожців - побратимство. Сучасні дослідники залежно від об’єкта посягання виокремлюють такі види злочинів: а) військові (зрада, невиконання наказу, дезертирство, пияцтво під час походів); б) службові (зловживання службовим становищем, розкрадання скарбниці); в) проти порядку управління й суду (непокора органам військово-адміністративної влади, підроблення документів, кривоприсяга й кривосвідчення в суді); г) проти особи (вбивство, покалічення, завдання тілесних ушкоджень, побої, образа, насильство у християнських поселеннях); д) майнові (крадіжка або приховування краденого, пограбування, знищення чужого майна); е) проти моралі (статеві збочення, зганьблення жінки не по пристойності, приведення на Січ жінки, перелюб) [7, с. 138; 8; 3, с. 236]. Система покарань була дуже суворою, що пояснюється постійним перебуванням Січі у воєнному стані, а також тим, що серед інших туди приходили люди з сумнівною моральністю та кримінальним минулим. Мета покарання полягала у відплаті за скоєний злочин, залякуванні потенційних злочинців, а також у відшкодуванні заподіяної шкоди. Суворі покарання слугували пересторогою іншим козакам - тому вони мали публічний характер і здійснювалися за участі громади. Слід наголосити, що судочинство і виконання вироків здійснювалося публічно. Суд не був відокремленим від адміністрації: в межах своїх повноважень судили паланкові полковники, курінні отамани, січова старшина, військовий суддя й курінний отаман, а в особливо важливих справах – січова рада. Важливу роль у здійсненні козацького правосуддя відігравали «старики» – заслужені й авторитетні козаки, які стежили за збереженням давнього порядку судочинства.

Cлід наголосити, що звичаєве козацьке право регламентувало і специфічний порядок регулювання приватноправових відносин, причини і сутність яких безпосередньо пов`язані з особливостями соціально-правової організації Січі. На території Запорозьких Вольностей земля на праві займанщини належала винятково козацькому товариству. Земля та угіддя запорожців вважалися спільною власністю Війська Запорозького та були в повному розпорядженні козацького Коша. Козаки й посполиті - піддані Війська Запорозького могли отримати землю в користування. За згодою кошової старшини, землю та зимівник дозволялося продати, закласти, подарувати. В спадковому праві домінувала звичаєво-правова норма, що зберігала єдність курінного майна. Особисте майно могло обертатися, але в межах курінного товариства. Заповіт практикували по лінії курінного споріднення. Звичаєве козацьке право потребувало від кожного запорожця найвище за усе ставити не особисті потреби, а потреби товариства. Нерухоме майно, будівлі та січові укріплення, земля становили власність усього Коша, а військова здобич ділилася порівну. Потреби господарських і торгівельних відносин спричинили розвиток зобов’язального права [3, с. 241, 4, с. 137]. Наголосимо, що норми звичаєвого право застосовувалися і в другій половині XVIII і навіть у XIX столітті. Наприклад, Переяславський полковий суд, прийнявши до розгляду позив Д. Ларченко до його родича за землю, що була передана останньому як «застава», позитивно вирішив справу на користь позивача, обгрунтувавши це нормами звичаєвого права [6, с. 26]. Таким чином, своєрідність правової системи Української козацької держави і утвореної пізніше Гетьманщини полягала в тому, що: 1) її розвиток передбачав зберігання споконвічних традицій; 2) в її основі лежало козацьке звичаєве право; 3) норми звичаєвого права регулювало широке коло суспільних відносин, військово-адміністративну організацію державності, козацьку систему судочинства, забезпечували правильне налаштування земельних відносин; 4) звичаєве право запорожців установлювало порядок володіння й користування землею та іншим нерухомим майном; 5) звичаєве право в судовому устрою та процесі Запорізької Січі мало у своєму арсеналі інститут помилування чи пом`якшення покарання, а в кримінальному праві існувала досить розвинена система класифікації злочинів та видів покарань. З кінця XVII ст. норми звичаєвого права почали витіснятися нормами місцевої військово-адміністративної влади, а далі все більше відбувався процес поширення на українських землях російських правових норм, що вплинуло на подальший розвиток системи покарань. Все частіше покарання відзначалися своєю суворістю, навіть, жорстокістю [5, с. 165]. 

Таким чином, звичаєве козацьке право доцільно вважати типовим прикладом ранньої стадії формування правових норм, які не втрачали актуальності протягом тривалого часу. Про це свідчать такі характерні ознаки: 1) широке застосування смертної кари, досить суворі, переважно тілесні, покарання, але які могли замінитися на помилування; 2) корпоративність; 3) домінуюча роль «публічного права»; 4) усна форма вираження правових норм, що давало деколи змогу трактування їх на користь певної сторони конфлікту; 5) консерватизм; 6) обрядовість [8].

Література:

1. Бедрій М. М. До питання про типологію українського звичаєвого права. Право і суспільство. 2012. № 1. С. 44-48. 

2. Грозовський І. Козацьке право. Право України. 1997. № 6. С. 76-80. 

3. Іванов В. М. Історія держави і права України: підручник. Київ: КУП НАНУ, 2013. 892 с. 

4. Захарченко П. П. Історія держави та права України: навч. посіб. для дист. навч. Київ: Університет «Україна», 2005. 208 с. 

5. Макаренко О. В. Злочини і покарання в праві Української Гетьманської держави 1648-1657 рр.: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ: Національна Академія внутрішніх справ, 2011. 219 с. 

6. Підберезних І. Є. Правова система в козацькій державі другої половини XVIIXVIII ст. у вітчизняній історичній науці другої половини XIX-XX ст. Економіка. Фінанси. Право. 2007. № 4. C. 24-27. 

7. Ухач В. З. Історія держави і права України: навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. С. 102, 105-106, 126. 

8. Ухач В. З. Особливості формування та характерні риси звичаєвого права запорізьких козаків. URL: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=969 (дата звернення 07.11.2019 р.).



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КАНОНІЧНЕ ПРАВО ЯК ОДНЕ З ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ-РУСИ
12.11.2019 20:02
«ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД» ТА ІНШІ ПРИВАТНІ КОДИФІКАЦІЇ ПРАВА В УКРАЇНІ (КІН. ПЕРШ. ПОЛ. – ДР. ПОЛ. XVIII ст.)
12.11.2019 19:52




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше