:: LEX :: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ У 90-ТІ РР. ХХ СТ.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ У 90-ТІ РР. ХХ СТ.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ
 
13.11.2019 09:14
Автор: Мотуз Валерія Костянтинівна, кандидат історичних наук, старший викладач Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
[Секція 8. Історія становлення української державності]

Парламент є вагомим надбанням світової цивілізації та політично-культурним феноменом, який розвивається у взаємодії та взаємозв'язку з соціальними явищами, дійсністю та соціальними інститутами. 

Набуттю практичного досвіду парламентаризму в Україні сприяли визначальні віхи українського державотворення, приміром, доба Гетьманщини та Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. [1, с. 30].

Перше десятиліття розвитку української державності в роки незалежності засвідчило наявність чітко вираженої тенденції до позитивної еволюції вищого законодавчого органу влади, що перегукувалась із загальноєвропейським цивілізаційним підходом [3, с. 577]. 

Вже з перших днів незалежності Україна обрала модель парламентаризму, в основу якої були закладені демократичні засади та принцип верховенства законодавчої гілки влади в системі органів державної влади [2, с. 204].

Сама трансформація вищої законодавчої гілки влади в Україні у постійно діючий цивілізований європейський парламент розпочинається в 1990 р. До цього позитивного суспільно-політичного процесу слід віднести перетворення парламенту з колись парадного радянського органу, що мав формально необмежені повноваження та відзначався монополією однієї партії, на орган законодавчої влади з високим рівнем професіоналізму, розвитком аналогічних європейським законодавчих, бюджетних та інших парламентських процедур [3, с. 579]. 

Діяльність Верховної Ради України в 90-ті рр. ХХ ст. можна поділити на три етапи, по числу скликань. Особливої уваги заслуговує початковий етап роботи Верховної Ради України першого скликання (1990–1994). За ці роки відбулось: закріплення за парламентом статусу постійно діючого органу влади, обрання депутатів до Верховної Ради шляхом прямих виборів, утвердження правового статусу народного депутата України, вдосконалення засад і форм організації парламентської діяльності, оптимізація роботи комісій та комітетів Верховної Ради, вдосконалення порядку здійснення повноважень останніх, а також запровадження парламентського контролю [2, с. 209]. 

Наступне, на чому варто зупинитись, так це досягненнях Верховної Ради України третього скликання (1998–2002). До прогресивних кроків у третьому етапі розвитку українського парламентаризму в 90-ті рр. ХХ ст. потрібно віднести: перехід до змішаної виборчої системи, на основі якої відбувалось формування половини складу депутатських місць у Верховній Раді в 1998 р.; зміна політичних координат і поглядів на статус народного депутата й правову природу депутатського мандата; право виборців на дострокове відкликання народного депутата, який не виправдав їх довір’я; надання народному депутату широких прав при прийнятті законодавчих актів і т. п. [3, с. 580].

За досліджуваний період в Україні сформувалась досить стала модель взаємовідносин парламенту з іншими гілками влади. Насамперед, відбулось встановлення важелів стримувань і противаг, які створювали баланс між всіма гілками влади, тим самим запобігаючи неконтрольованому перерозподілу повноважень та унеможливлюючи узурпацію влади в Україні [2, с. 211]. 

Таким чином, до прогресивних здобутків українського парламентаризму 90-х рр. ХХ ст. потрібно віднести: демократичні засади його формування; удосконалення функцій законодавчої гілки влади, що призвело до переформатування її з номінальної у постійно діючий цивілізований європейський парламент; унормування взаємовідносин парламенту з іншими вищими державними органами та перетворення його в гарант забезпечення збереження владного балансу між ними. 

Література:

1. Гончар, В. (2016). Передумови становлення парламентаризму в незалежній Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. (2), 27–32. 

2. Гнатенко, Н. (2010). Парламентаризм в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України, (2), 203–214.

3. Звірковська, В. А. (2001). Особливості становлення парламентаризму в Україні (90-ті рр. ХХ ст.). Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні й політичні науки. (11), 574–581.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СТРУКТУРОВАНІ ДАНІ ПРО ПРИМУСОВИХ РОБІТНИКІВ З ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.10.2019 18:38
ДІЯЛЬНІСТЬ УПА КРІЗЬ ПРИЗМУ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
12.11.2019 19:55
СУСПІЛЬНО-ПРАВОВА ТА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА
12.11.2019 19:49




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше