:: LEX :: БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ПОСЛАННЯХ ЙОСИПА СЛІПОГО
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 4


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ПОСЛАННЯХ ЙОСИПА СЛІПОГО
 
04.03.2020 17:06
Автор: Сворак Степан Дмитрович, доктор історичних наук, доктор юридичних наук, Тисменицька міська рада, кафедра історії та теорії держави і права Навчально-наукового Юридичного інституту Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»; Татарин Андрій Богданович, кандидат політичних наук, Тисменицька міська рада, осередок Національної скаутської організації України «Пласт» в місті Тисмениця Івано-Франківської області
[Секція 8. Історія становлення української державності]

Патріарху Йосипу Сліпому не довелось жити і працювати в незалежній самостійній українській державі. Але весь свій трудовий шлях він присвятив боротьбі за неї. І в тому, що вона відбулася, немала його заслуга.

За словами блаженного Папи Івана Павла ІІ, «він простелив свободу сучасній Україні». Адже для Йосипа Сліпого «Батьківшина — це наш рідний край, наша мова, наша історія, наша віра, всі наші предки, що впродовж століть будували свою державу… Тільки в Батьківщині через законну рідну державу народ вповні заспокоює свої духовні й суспільні потреби та осягає найвищий степень ладу, безпеки і добробуту».

Метою Йосипа Сліпого було те, щоб кожне значне згромадження українців у містах мало свій культурний і духовний центр. У той же час він був раціональним у господарських справах і цьому навчав українців в еміграції.

«Бути собою» – це означає «бути справжнім». Якщо ти є християнином, будь справжнім християнином, якщо ж ти патріот, будь справжнім патріотом, будь справжнім єпископом, монахом. Сьогодні ця справжність особливо постає перед нами у світі пост-правди, фейків, різних надуживань [1, с. 51].

У своїх Посланнях він писав про важливість любові до українського народу: «Навчіться, що все своє, рідне, треба любити. Любіть свій нарід, за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте», – нагадував Патріарх Йосиф. «Любов Батьківщини є природнім обов'язком кожної людини. У християн є юна чимось вищим, а саме: надприродньою релігійною повинністю..., що походить з заповіді Божої – пошани й любови до батьків, а остаточно виростає з великої і загальної заповіді любови до ближнього, яка домагається, щоб ми любили всіх людей; одначе, щоб особливою любов’ю любили найближчих ближніх, а найближчими ближніми є наші батьки і Батьківщина»   [4, с. 254]. 

Йосиф Сліпий навчав, що держава, Батьківщина починаються з сім'ї, родини. «Батьки, християнська родина, – писав він у відомому Посланні, – це основа здорового суспільства, народу, нації. Це запорука їх росту і сили! І тому заповідаю вам: Збережіть, а де її розхитано, – оновіть в українському народі справжню християнську родину як невгасаюче вогнище життя і здоров'я Церкви і народу! Християнська родина і рідна українська школа – це передумови здорового виховання прийдешніх поколінь! Отож, заповідую вам: Відроджуйте їх і рятуйте їх в Україні і в усіх країнах поселення нашого українського народу!».

Багатогранна подвижницька діяльність Йосифа Сліпого за кордоном велася виключно в інтересах України, боротьби за її свободу і незалежність. Вона значною мірою змінила на краще ставлення зарубіжжя до українського народу, до його трагічної долі під московською окупацією. Ще активніше запрацювали зарубіжні радіостанції, особливо радіо Ватикану, які проблемам України стали приділяти значно більше уваги. Зросла і кількість національно-патріотичної літератури, що надходила з-за кордону. Надходила матеріальна допомога українським політв'язням у радянські концентраційні табори.

Уже перебуваючи за кордоном, Й.Сліпий знав, що там, «в Україні, і на просторах цілого Радянського Союзу... страждають на волі, ... караються у в'язницях, тюрмах, таборах непідсильної праці, і в лагерях смерті тисячі патріотів» [4, с. 80]. Далі він писав: «Між ними бачу нових борців, науковців, письменників, митців, селян, робітників. Бачу між ними іскателів істини й оборонців справедливості. Чую їхній голос в обороні основних прав людини і людської спільноти. З подивом гляджу на них, як вони боронять своє українське слово, збагачують свою українську культуру, як усіма силами свого ума і серця рятують українську душу».

За 21 рік перебування в еміграції патріарх Й.Сліпий своїми рішучими заходами захищав Україну та її Церкву. Тим самим він наблизив шлях до нашої державності. Основний його подвиг полягає в тому, що він зламав помилковий стереотип щодо України та її історії. Для цього він пише книги, статті (до речі, в Римі видано 13 томів його публікацій), виступає по радіо, розкриває факти порушення прав людини в Україні і каторжне життя політв'язнів, взагалі, засуджує підневільну долю українців.

За кордоном, особливо в Італії, Йосиф Сліпий проводить подвижницьку роботу не тільки на шляху розбудови Української Церкви, але й на відтинках політики, моралі, науки, освіти, культури для майбутньої української держави.

Згода і єдність – то найвища ідея для розбудови церкви і держави, усвідомлював Йосиф Сліпий.Тому він навчав нас «Народе мій, стань уже раз собою! Позбудься своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуго-вування чужим.. Отрясися од своїх вікових недостач, стань на свої ноти в Україні і на поселеннях, піднеси свою голову, випростуй свої рамена.. Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі!» [3, с. 58-59]. 

Одним із свідчень доброзичливого ставлення до українських проблем є визнання Папою Римським Йосифа Сліпого Верховним архиєпископом УГКЦ з патріаршими правами, а в 1965 р. Папа підносить його до гідності кардинала.

Аналіз фактів діяльності кардинала Йосифа Сліпого як в Україні, так і за рубежем дає право зробити висновок, що він був духовним борцем за українську державність. У своєму заповіті Патріярх Йосиф писав: «Як Глава і Батько нашої Церкви намагався я навчати і упоминати. Не раз як Батько закликав я до єдности благальними словами і як Глава нашої Церкви напоумлював рішучим твердим словом, коли треба було збудити приспане сумління і вказати на пастирську відповідальність за духовне стадо перед Богом і Церквою. Бо ж Єпископат повинен бути зразком однозгідности у правлінні Церкви і прикладом єдности в усіх ділянках церковного і народного життя».

Заповіт Й. Сліпого завершується дуже великими мріями: «якщо Господь зволить, що Україна буде вільною, то занесіть мої кості у собор Святого Юра, щоби вони спочили в рідній землі». Тобто воля України, незалежність нашої держави, її самодостатність серед інших країн і народів світу – це була його велика мрія. Але ще більшою його мрією була єдність українського народу. Він казав: «Якщо Господь зволить, що з волі українського народу дійде до того, що він з'єднається в одній церкві, що він буде жити одним духом, то тоді волію я спочити у крипті в підземеллі собору Святої Софії Київської» [2, с. 7-9].

І всюди закликав українців не забувати про свій зв'язок з Україною, «бути собою», тобто не піддаватися асиміляції, триматися своєї мови, культури, своїх традицій. Сьогодні, хоч Україна є самостійною державою, але іміграція і далі продовжується. І ці слова, які прозвучали з його вуст у 1960-их, 70-их, 80-их роках, «бути собою» так само сьогодні актуальні. Тому постать Йосифа Сліпого є об'єднуючою не лише для Української Греко-Католицької Церкви, а й для всього українського народу. 

У поглядах Йосифа Сліпого на майбутнє української держави окреслена перспектива національної ідеї, в якій суголосі основоположні принципи теорії держави і права неолібералізму, філософських ідей Гегеля та І. Канта, а також національні засади державного будівництва та християнської моралі. Ідея Гегеля про творчу роль духу дуже близька за своєю сутністю до християнської теології. «Перемога ідеї – це перемога переконання над силою. Сила – це тільки примітивна констатація того, що вже відбулося у цьому світі. Ідея – це пророцтво, яке виконує саме себе» [5, с. 601].

З точки зору бачення Йосифа Сліпого української мрії та його глибокого переконання про важливу роль науки і розуму, які мають бути задіяні в процесі розбудови своєї держави, важливо зазначити, що він плідно усвідомив теоретичне обґрунтування Гегелем визвольних змагань народів та їх прагнення побудувати національні держави. Гегелівська філософсько-світоглядна позиція була складовою мислення тогочасного європейського суспільства, і Й. Сліпий також її засвоїв. В українському перекладі гегелівської тези слід розуміти не логічну структуру слів, а їх смисложиттєву складову. Тоді можна зробити висновок, що в українській ментальності ця теза звучатиме як «все існуюче розумне, а все розумне повинне бути існуючим». 

Основною ідеєю, провідною ниткою архіпастирського служіння Йосифа Сліпого стала боротьба саме за право його Церкви на існування, повернення їй законного статусу на рідних землях та збереження власної ідентичності у діаспорі.

Література:

1. Бойчук Т., Головин Б., Коневич О. Сліпий Йосип // Тернопільський енциклопедичний словник. – Т. ІІІ. – Тернопіль, 2008, с. 77.

2. Заповіт патріарха. – Львів: «Логос», 1995, с. 23.

3. Зварич В. Життєвий шлях патріарха Йосифа / В. Зварич. − Тернопіль : «Джура», 2011. – 72 с.

4. Михайло Демкович-Добрянський // Патріархат. – 1999. – № 7-8. – 408 с.

5. Уайтхед А. Избранные работы по философии: [пер. с англ.] / Сост. И. Т.  Касавин ; Общ. ред. и вступ. ст. М.А. Кисселя. – М.: Прогресс, 1990. – 720 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше