:: LEX :: ДО ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
 
04.07.2020 09:50
Автор: Коваленко Юлія Олександрівна, аспірант відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

Неприпустимість свавільного втручання в приватне та сімейне життя становить фундаментальну цінність у демократичному суспільстві та визнана міжнародним співтовариством як основоположне право кожної людини. У міжнародних актах право на захист приватного життя закріплене, зокрема, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 р. та у статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р., а також у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. 

Водночас питання захисту персональних даних тривалий час розглядалося лише як один із аспектів права на приватність. Виникнення права на захист персональних даних як самостійного права, відокремленого від права на захист приватного життя, частково пов’язують із закріпленням у 70-80-х рр. минулого сторіччя основних правових засад захисту даних у національних законодавчих актах європейських країн, зокрема, Австрії, Данії, Франції, Німеччини, Норвегії, Швеції, а також публікації у 1970-х рр. у США так званих Справедливих інформаційних практик (англ. Fair Information Practices, FIPs), що були розроблені з огляду на виникнення «сучасних» проблем захисту права на приватне життя у зв’язку з популяризацією використання автоматизованої обробки даних [1]. Окрім того, у рамках діяльності Комітету Міністрів Ради Європи у цей період були прийняті декілька Резолюцій у сфері захисту персональних даних, серед яких: Резолюція № (73)22 від 26 вересня 1973 р., яка встановила рекомендаційні принципи у сфері захисту персональних даних про особу при їх обробці в електронних системах даних у приватному секторі [2]. Згадані правові акти, що стосувалися захисту персональних даних, переважно лише доповнювали зміст права на приватність та були нерозривно пов’язані з ним. Відтак, право на захист персональних даних у цей період беззаперечно розглядалося лише як один з елементів права на приватне життя.

Першим міжнародним договором, який стосується права громадян на захист їх персональних даних, є прийнята у 1981 р. Радою Європи Конвенція про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних (далі – Конвенція № 108). Метою Конвенції № 108, яка є відкритою для підписання й для країн, що не є членами Ради Європи, є забезпечення кожному, незалежно від громадянства або місця проживання, дотримання його прав та основоположних свобод, зокрема права на недоторканість приватного життя, у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних [3]. Власне, саме із прийняттям Конвенції № 108 у міжнародному праві відбулося закріплення права на захист персональних даних, яке раніше було закріплене опосередковано, у світлі захисту права на захист приватного життя.

Варто звернути увагу, що у відповідь на виклики інформаційно-технологічного розвитку в 2018 р. текст Конвенції № 108 оновлено Протоколом (CETS № 223) про внесення змін до Конвенції № 108 (далі – Протокол), який наразі відкритий для підписання. Передбачається, що Протокол набере чинності у випадку: його ратифікації усіма державами-учасницями Конвенції № 108, або 11 жовтня 2023 р. за умови ратифікації Протоколу 38 державами-учасницями Конвенції № 108. Примітно, що оновлений текст Конвенції № 108, яку зазвичай називають Конвенцією № 108+, у статті 3 закріплює право кожної особи на захист персональних даних [4].

Розглядаючи питання становлення права на персональні дані у рамках Європейського Союзу, слід зазначити, що основні питання захисту персональних даних були закріплені у Директиві 95/46/ЄС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» (далі – Директива 95/46/ЄС). Директива 95/46/ЄС, як і Конвенція № 108, гарантувала захист прав людини при обробці персональних даних, однак розглядала це питання в контексті права на захист приватного життя.

На рівні Європейського Союзу право на захист персональних даних визнане основоположним правом з набранням чинності Лісабонським договором у 2009 р., що вніс зміни до установчих договорів Європейського Союзу. Зокрема, це право було закріплене у статті 16 Договору про функціонування Європейського Союзу. Крім того, право на захист персональних даних було гарантоване у статті 8 Хартії Європейського Союзу про основоположні права, адаптована редакція якої з набранням чинності Лісабонського договору отримала юридичну силу установчих договорів Європейського Союзу [5].

Зазначимо, що у праві Європейського Союзу наразі важливим актом у сфері захисту персональних даних є Регламент ЄС 2016/679 «Про захист фізичних осіб під час обробки персональних даних та їх вільного обігу (Загальний регламент про захист даних)» 2016 р., який скасував Директиву 95/46/ЄС. Загальний регламент про захист даних 2016 р., є актом прямої дії, що гарантує право на захист персональних даних на рівні фундаментальних прав і свобод людини та регламентує основні принципи захисту цього права.

Висновки. Починаючи з середини XX століття із закріпленням у низці міжнародних договорів права на захист приватного життя як одного з фундаментальних прав людини, питання захисту персональних даних розглядалися виключно у світлі захисту права на приватність. Розвиток інформаційних технологій та їх активне впровадження у публічній і приватній сферах життя у другій половині XX – початку XXI століття зумовив зміну підходу до визнання права на захист приватного життя у зв’язку з обробкою персональних даних про особу. У Раді Європи та Європейському Союзі були прийняті відповідні правові акти, що регламентували питання захисту персональних даних, становлячи основу дотримання права на захист приватного життя. Водночас з набранням чинності Лісабонським договором у 2009 р. в Європейському Союзі відбулося визнання та гарантування права на захист персональних даних як основоположного права людини.

Сучасною тенденцією розвитку права на захист персональних даних у міжнародному праві є його закріплення як самостійного права, відокремленого від права на захист приватного життя. Незважаючи на динамічність цього процесу наразі єдиним юридично обов’язковим міжнародно-правовим актом глобального значення у сфері захисту персональних даних залишається Конвенція № 108. Оновлена Конвенція № 108+ хоча і гарантує право на захист персональних даних, проте ще не набрала чинності, відтак процес визнання та закріплення права на захист персональних даних у міжнародному праві не є завершеним.

Література:

1. Van der Sloot B. Legal Fundamentalism: Is Data Protection Really a Fundamental Right? URL: https://bartvandersloot.com/onewebmedia/Legal_fundamentalism_is_data_protection.pdf (Дата звернення: 20.06.2020).

2. Resolution № (73) 22 of the Committee of Ministers of the Council of Europe On the protection of the privacy of the individuals vis-à-vis electronic data banks in the private sector, 26 September 1973. URL: https://rm.coe.int/1680502830 (Дата звернення: 20.06.2020).

3. Council of Europe Convention No. 108 for the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data of 28 January 1981. URL: https://rm.coe.int/1680078b37 (Дата звернення: 20.06.2020).

4. Explanatory Report to the Protocol amending the Convention for the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data, Strasbourg. URL: https://rm.coe.int/cets-223-explanatory-report-to-the-protocol-amending-the-convention-fo/16808ac91a (Дата звернення: 20.06.2020).

5. González Fuster G., Gellert R. The fundamental right of data protection in the European Union: in search of an uncharted right. URL: https://www.researchgate.net/publication/254294660_The_fundamental_right_of_data_pro tection_in_the_European_Union_in_search_of_an_uncharted_right (Дата звернення: 20.06.2020).

________________

Науковий керівник: Фалалєєва Людмила Григорівна, кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЛАТНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ В УКРАЇНІ
22.07.2020 09:48
ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У ЗАСТОСУВАННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ОСОБИ ЗА ФАКТАМИ ВЧИНЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА
22.06.2020 14:48
СПЕЦІАЛЬНІ СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ
22.06.2020 14:36
ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПАРКУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ
21.07.2020 20:21
ВПЛИВ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА ПРАВОВУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ
17.07.2020 11:38
ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ УПОВНОВАЖЕНИМИ ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ДО ПИТАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
15.07.2020 15:52
ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ УВЕДЕННЯ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ОБ’ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА
15.07.2020 15:36
НАУКОВІ ТЕЧІЇ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ЗАРУБІЖНИХ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
15.07.2020 15:31
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЖЕРТВ ВІЙНИ: МЕХАНІЗМИ ЇХ ЗАХИСТУ ЗГІДНО ІЗ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИМИ АКТАМИ
03.07.2020 09:38




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше