:: LEX :: СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИБОРЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 37)

Термін подання матеріалів

12 листопада 2021

До початку конференції залишилось днів 28


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИБОРЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ
 
15.10.2020 16:11
Автор: Кокарча Юлія Анатоліївна, асистент кафедри права, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету
[Секція 6. Право інтелектуальної власності та його захист. Інформаційне право. Інформаційні технології]

В умовах активного розвитку інформаційно-комунікативних технологій застосовуються нові інструменти впливу на суспільну свідомість, серед яких соціальні мережі займають важливе місце, адже сьогодні люди проводять у них дедалі більше часу. 

Соціальна мережа - це інтерактивний, багатофункціональний веб-сайт, вміст якого заповнюють самі користувачі мережі. Сайт є автоматизованим соціальним середовищем, яке дозволяє групі осіб зі спільними інтересами спілкуватися. До них входять тематичні форуми, особливо відомчі, які останнім часом активно розвиваються. Зв’язок здійснюється за допомогою веб-сервісу внутрішньої пошти або миттєвого обміну повідомленнями [1].

Демократичний політичний режим серед різних ознак характеризує періодичне проведення виборів, які розглядаються як процедура легітимізації державної влади. Сутність політичних виборів в сучасному світі не зводиться лише до самого голосування. В цьому процесі залучені більш складні передумови з використанням потужного інструментарію, одним із таких інструментів є соціальні мережі. 

Сучасний виборчий процес характеризується використанням нових методів і засобів політичного впливу та маніпуляцій, найновіших інструментів та технологій політичного маркетингу. 

Сьогодні соціальні мережі, порівняно з традиційними ЗМІ, значним ступенем визначають соціальний та політичний порядок денний, новинні повідомлення, неконтрольоване втручання у повсякденне життя роблять його максимально природнім та прозорим. На відміну від традиційних ЗМІ, соціальні мережі характеризуються відносною свободою слова, тобто можливістю висловлення власної думки майже з будь-якого питання. 

Громадяни роблять свій вибір під впливом різних факторів [2]: повідомлення в ЗМІ, агітаційна діяльність кандидатів / партійних кампаній, найближче оточення (сім'я / робота / друзі), освіта тощо. Соціальні мережі за останні роки додалися до цього переліку чинників. Такі соціальні мережі, як Facebook та Twitter, скорочують дистанцію між політиками та виборцями, створюють механізм зворотного зв'язку та стали новим середовищем (платформою) для політичної комунікації.

У період виборів, соціальні мережі максимально залучені до цього процесу. Основними перевагами такої взаємодії виділяють [2]: легкість та швидкість розповсюдження інформації; швидкий зворотний зв'язок; незначні фінансові витрати на рекламу (порівняно із ЗМІ); завдяки своїм "лідерам думок" аудиторії, які широко беруть участь у політичній діяльності, можуть вести пропагандистську діяльність без концентрованого впливу; постійне збільшення груп користувачів; ефективний канал, який може швидко повідомляти про важливі події, особисті зустрічі, політичні події та дії і протести з метою інформування виборців; унікальна програма для презентації політиків та формування політичного іміджу; відсутність цензури. Горизонтальна структура соціальних мереж відкриває нові можливості взаємодії між самими громадянами. 

Отже, нині соціальні мережі є одним із інструментів комунікації між державою та суспільством. Соціальні мережі Facebook, Twitter, Instagram використовуються політиками для комунікації з виборцями, для створення та підтримки позитивного іміджу кандидата чи політичної партії. 

Соціальні мережі, які є певним інструментом під час виборчої кампанії виконують наступні функції [3]: 1) інформаційну (поширення інформації відносно політиків та політичних партій); 2) комунікаційну (організація, яка взаємодіє з виборцями, що дозволяє швидко визначити своє ставлення до кандидатів); 3) іміджеву (сформувати імідж кандидатів/партій); 4) рекламну та маркетингову (поширення політичної реклами, пошук цільової аудиторії, електорату); 5) мобілізаційну (мобілізація прихильників прийти й проголосувати на виборах, залучення виборців до протестних акцій); 6) соціалізаційну (проводити опитування громадської думки, щоб дозволити виборцям брати участь у прийнятті рішень; 7) контролювати проведення виборчої діяльності.

Соціальні мережі впливають на спосіб проведення виборчих кампаній, розповсюдження політичної інформації та комунікацію. Політики усе частіше інвестують у цифрову рекламу, намагаються через соціальні мережі здійснювати вплив на політичний вибір її користувачів (прагнення управляти електоральним вибором громадян; контроль доступу виборців до інформації за допомогою таргетінгових повідомлень та інші). Водночас, сучасні дослідники відмічають, що соціальні мережі є успішним інструментом передусім для політиків-популістів. Соціальні мережі є одним із інструментів впливу, як влади на суспільство, так і суспільства на владу. 

Література:

1. Ефимова, И.Н., Маковейчук, А.В. Социальные сети как новый механизм формирования имиджа субъектов политической деятельности. URL: http://izvestia.asu.ru/2012/4-1/pols/TheNewsOfASU-2012-4-1-pols-05.pdf (дата звернення 14.10.2020).

2. Константинівська А. Роль соціальних мереж (Facebook) у виборчих кампаніях. URL: https://www.oporaua.org/article/vybory/vybory-prezydenta/vybory-prezydenta-2019/17987-rol-sotsialnikh-merezh-facebook-u-viborchikh-kampaniiakh (дата звернення 14.10.2020).

3. Янченко А. Соціальні медіа як елемент політичної комунікації. Політичний менеджмент. Вип. (1-2). 2013. С. 153-163. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PoMe_2013_1-2_20 (дата звернення 14.10.2020).


________________

Науковий керівник: Остапенко Марина Анатоліївна, доктор політичних наук, професор кафедри політичних наук, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова




допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ: ЗМІСТ ПОНЯТТЯ
15.10.2020 16:22




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше