:: LEX :: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
 
18.11.2020 11:16
Автор: Гутник Євгенія Степанівна, студентка 3 курсу юридичного факультету, Запорізького національного університету
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

Наразі відбувається процес реформування українського законодавства, з метою наближення його до провідного європейського, але із врахуванням особливостей національної правової системи. Зміни стосуються, у тому числі, судової системи та суду присяжних. 

Дослідження та пропозиції щодо змін до суду присяжних вже було зроблено багатьма вченими: зокрема, А.А. Солодковим, В. В. Колюхом, С. О. Моргуном, А. Бурим, Р. Таратулою, А. В. Молдованом, В. М. Тертишником та іншими науковцями.

Метою даною роботи є визначення найбільш проблемних питань у формуванні та діяльності суду присяжних у кримінальному провадженні в Україні; вироблення шляхів рішень проблем. В ході роботи здійснюється аналіз чинного законодавства та звернення до закордонного досвіду.

Суд присяжних є формою участі громадян у здійсненні правосуддя, яка застосовується у демократичних державах. Як відомо, існує два типи правових систем: англо-американські та європейсько-континентальні. Інститут суду присяжних більш розвинутий в першому типі, а другому застосовується, як правило, не так широко. А.А. Солодков визначає характерні особливості англо-американської моделі суду присяжних: розмежування компетенції між колегією присяжних і професійним суддею; ухвалення присяжними вердикту. Тобто, присяжні визначають вину або невинуватість обвинуваченого, а вже на підставі їх вердикту суддя призначає винній особі конкретний вид покарання та вирішує інші питання, які потребують спеціальних правових знань. У Європі ж існує континентальна модель суду присяжних, коли для розгляду справи створюється колегія із числа професійних суддів та присяжних, які спільно вирішують питання щодо винуватості, кваліфікації правопорушення, покарання [1]. 

Правова система України належить до європейсько-континентального типу, відповідно, суд присяжних застосовується лише в обмежених випадках, визначених законодавством. В кримінальному процесі розгляд справи за участю присяжних є диспозитивним: згідно з чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), обвинувачений має право подати клопотання про колегіальний розгляд справи у складі 2 суддів та 3 присяжних, але лише у провадженні в першій інстанції щодо злочину, за який передбачене довічне позбавлення волі [2]. Тобто, присяжні розглядають дуже обмежену категорію справ і не можна стверджувати про велику роль суду присяжних в судовій системі. Для порівняння, у Франції (досвід якої запозичили багато держав) суди присяжних мають виняткову компетенцію розглядати кримінальні справи про тяжкі злочини; як спеціалізовані інституції, суди присяжних у справах неповнолітніх розглядають обвинувачення в тяжких злочинах, пред’явлені особам у віці від 16 до 18 років [3]. Було б доцільно розширити повноваження суду присяжних і в Україні, законодавчо закріпивши можливість розглядати за клопотанням обвинуваченого (у тому числі неповнолітнього) справи щодо всіх особливо тяжких злочинів. Однак для цього необхідно вирішити ряд інших проблем, щоб запобігти затягуванню розгляду справи або необ’єктивності присяжних.

В Україні існує досить невеликий список обмежень для виконання обов’язків присяжного, які вказані у ст. 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, не включаються до списків присяжних громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного; 3) які мають незняту чи непогашену судимість; на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення; 4) займають перелічені у ст. 65 посади або здійснюють зазначену юридичну діяльність; 5) особи, які не володіють державною мовою. Також існує обмеження віку присяжного – від 30 до 65 років [4]. На жаль, цей перелік вичерпний та не включає в себе потенційно необ’єктивних членів суспільства, які несумлінно виконували свої обов’язки як у сфері правосуддя, так і здійснення державних повноважень або цивільно-правових чи інших зобов’язань. Тобто, у Франції список заборон розширено такими випадками: державні службовці, відсторонені від виконання своїх функцій; звільнені посадові особи міністерств (а в Україні можуть бути і з інших центральних органів виконавчої влади), щодо яких є судове рішення про заборону виконувати свої обов’язки; банкрути, неспроможність яких визнана судом; особи, які впродовж трьох разів не з’явилися без законних підстав за викликом суду для виконання функцій присяжного [5]. Такі зміни доцільно внести і до переліку категорій осіб, які не можуть бути присяжними в Україні.

Варто звернути увагу і на кількість присяжних. Наразі в Україні в колегії бере участь три основних присяжних, що є замало через можливий вплив на присяжного. У Європі немає уніфікованого складу, проте оптимальною кількістю вважається від 5 до 7 осіб (у Греції – 5, Італії – 6, Франції – 6 у першій інстанції). Занадто велика кількість присяжних (наприклад, 12) буде знижувати ефективність судового розгляду, збільшувати навантаження на судову систему, а також ускладнювати добір осіб [6]. Про це свідчить відхилена пропозиція збільшити кількість присяжних до 7 замість 3, висловлена в законопроекті Кабінету Міністрів України [7]. 

В. В. Колюх стверджує, що при визначенні кількісного складу слід виходити з організаційних та фінансових можливостей держави, а також моделі суду присяжних [6]. Тому пропозицією є збільшення кількості до 5 осіб, щоб колегія надалі діяла у складі 2 суддів та 5 присяжних. Таким чином, не буде занадто великого збільшення витрат (наприклад, це може бути виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов'язків у суді), що негативно відобразиться на стані державного бюджету України, однак буде підвищено незалежність думки присяжних від стороннього впливу. Йдеться про встановлені ст. 68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів, які на час виконання ними обов’язків із здійснення правосуддя поширюються на присяжного – у тому числі заборону втручатися у здійснення правосуддя, яке може здійснюватися в будь-яких формах. 

Статтею 389 КПК України учасникам кримінального провадження забороняється спілкуватися з присяжними протягом всього судового розгляду, оскільки це може призвести до втрати присяжним неупередженості, і як результат – усунення [2]. Проте на практиці такий контакт простежити дуже важко, особливо якщо розгляд справи є дуже тривалим в часі. Окрім того, під час обговорення  питань, поставлених головуючим під час наради, професійні судді можуть впливати на формування думки присяжних. Тому наявність 5 присяжних замість 3 збільшить шанс неупередженості присяжного, і окрім того, підвищить роль участі народу у здійсненні правосуддя.

В одному із законопроектів, одержаних Верховною Радою України (далі – ВРУ), пропонувалося рішення проблеми із впливом судді на присяжних під час обговорення [8]. За пропозицією автора, суддя має формулювати всі питання щодо винуватості підсудного у письмовому вигляді – очевидно, щоб запобігти виникненню некоректних питань або тиску на присяжного. Проте варто погодитися із висновком ВРУ, що поряд з винуватістю мають ставитися питання про невинуватість. Постановка питань в письмовому вигляді може стати «планом» для обговорення, що допоможе проводити його більш злагоджено завдяки чітким відповідям.

Постає також проблема ефективності системи відбору суду присяжних. У разі збільшення кількості основного складу присяжних до 5, виникає необхідність призначення більшого числа запасних присяжних – оптимально 3. Зараз згідно із ст. 385 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду визначається 7 осіб з числа осіб, які внесені до списку присяжних. З цих осіб здійснюється відбір основних та додаткових присяжних, але може виникнути ситуація, коли після відводів та самовідводів присяжних залишається менше, ніж потрібно для судового розгляду справи. В свою чергу, це створює необхідність ще однієї організаційної дії, що збільшує тривалість судового розгляду – за ст. 387 КПК України, секретар судового засідання за вказівкою головуючого викликає присяжних додатково [2]. Уникнути цього можливо, викликавши одразу більшу кількість присяжних, що створить можливість для відбору. Наразі (3 основних та 2 запасних присяжних) могли б обиратися не із 7, а із 9 осіб; у разі збільшення кількості присяжних, відповідно, 5 основних та 3 запасних мають обиратися із 12-13 осіб. 

Отже, подані до Верховної Ради України законопроекти свідчать, що суд присяжних в Україні готовий до реформування. Однак, треба зазначити, що всі зміни до законодавства мають відбуватися поступово, із врахуванням традицій нормотворчості та можливостей держави. Тому, основні зміни, які пропонуються, є такими: 1) розширення кола справ, які можуть розглядатися судом присяжних, до всіх особливо тяжких злочинів; 2) збільшення кількості присяжних до 5 основих та 3 запасних; 3) доповнення переліку обставин, які унеможливлюють залучення особи до виконання обов’язку присяжного; 4) введення обов’язкових письмових запитань, які мають бути підготовані суддею для обговорення на нараді; 5) реформування системи відбору присяжних. Ці зміни допоможуть збільшити роль суду присяжних в судовій системі України та водночас підвищити рівень довіри громадян, збільшити ефективність та неупередженість суду присяжних. 

Література:

1. Солодков А.А. Сучасні світові моделі суду присяжних. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юрипруденція. 2014. №10-2. С. 133-135. URL: http://vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc10-2/part_2/40.pdf.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012. № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

3. Бурий А., Таратула Р., Тополевський Р., Тополевська Л. Міжнародний досвід діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та пропозиції щодо можливостей його застосування в Україні : посібник. Львів, 2009. 131 с. URL: http://www.fond.lviv.ua/wp-content/biblioteka/Doslidzh.myrovsud_prusiaznuh.pdf.

4. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016. № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.

5. Моргун С. О. Необхідність запровадження нової моделі суду присяжних у кримінальному провадженні України. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2018. Вип. 1–2 (10–11). URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/muvnudp_2018_1-2_52.pdf.

6. Колюх В. В. Інститут суду присяжних в україні в контексті зарубіжного досвіду. Actual problems of international relations. 2017. Release 131. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/apmv/article/download/3164/2839.

7. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України до проекту Закону України № 2710 від 31.01.2020. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=67835&pf35401=519258.

8. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України до проекту Закону України № 2710-1 від 31.01.2020. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=67906&pf35401=519267.

________________

Науковий керівник: Єна Ірина Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, Запорізький національний університет



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОРІВНЯЛЬНОГО ТА ВИТРАТНОГО ПІДХОДУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СУДОВОЇ ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
29.10.2020 09:37
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРИСЯЖНИХ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
18.11.2020 11:35
ОКРЕМІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕПРАВОСУДНЕ РІШЕННЯ
10.11.2020 18:50




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше