Особа злочинця – досить абстрактне поняття. За допомогою нього створюється загальний портрет особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Актуальність вивчення процесу становлення особистості на злочинний шлях має досить велике значення не лише для розвитку кримінологічної науки, а й для практичної діяльності правоохоронних органів та сучасного суспільства в цілому. Офіційні показники не відображають повною мірою масштабів злочинності, в тому числі і злочинності серед неповнолітніх. ЇЇ питома вага в загальній структурі злочинності залишається значною, а зміни різних сфер життя суспільства, що відбулися в Україні за останні роки, мали істотний вплив на умови формування особистості сучасних дітей і підлітків, які стали більш вразливими перед несприятливими суспільними процесами.
Вирішення питання, що стосується чинників, які співвідносяться в особі злочинця дискутується протягом багатьох років і ці суперечки та дискусії будуть тривати ще довго. Науковці та практики по-різному сприймають особу злочинця через призму соціальних, біологічних, економічних та інших чинників. Злочинності неповнолітніх у цілому та в її окремим видам приділяли увагу О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Ю. С. Завгородня, О. М. Литвинов, А. П. Закалюк, О. М. Литвак, В. В. Голіна, О. С. Стеблинська, Н. С. Юзікова, В. Б. Харченко, О. О. Ходимчук та інші. Згадані вчені зробили вагомий внесок не тільки у вивчення детермінант злочинності неповнолітніх, але і в розробку заходів протидії злочинам неповнолітніх.
Формування особи починається з дитинства та триває все життя і важливо, щоб батьки та рідні, на перших етапах розвитку, доклали максимум зусиль для того, щоб їхня дитина розвивалася з розумінням важливості та необхідності бути законослухняним та відповідальним громадянином. Це так звана первинна соціалізація, за якої дитина засвоює зразки та манеру поведінки дорослих, які її оточують [3, с. 34]. Негативні психологічні особливості особистості функціонують у рамках індивідуального буття, на базі особистого життєвого досвіду, а також біологічно зумовлених особливостей. Однак більшість особливостей, рівно як і психологічні риси, носять ніби нейтральний характер і в залежності від умов життя та виховання наповнюються тим або іншим змістом, тобто набирають соціально корисного або негативного значення [4, с. 172].
При кримінологічній характеристиці неповнолітнього злочинця слід враховувати соціально-демографічні ознаки, до яких відносяться вік, стать, освіта, виховання, оточення, звички та загальний розвиток. Ці фактори допоможуть виявити причини злочинної поведінки, та в майбутньому попередити її, за допомогою кримінологічного прогнозування та планування.
Неповнолітні правопорушники становлять своєрідну типологічну групу, відрізняються від дорослих злочинців як за характером та ступенем суспільної небезпечності вчинюваних злочинів, так і за особистісними рисами, а саме недостатньою соціальною зрілістю, незавершеністю інтелектуально-вольового розвитку [2, с. 155].
Характеризуючи морально-психологічні якості особистості неповнолітнього злочинця, варто врахувати моральні цінності та певні орієнтири особистості. Оскільки підлітки дуже вразливі, вони можуть піддаватися впливу недобросовісних громадян, та з метою досягнення поваги у можуть порушувати кримінальний закон, не розуміючи всіх можливих негативних наслідків.
Бандурка І. О. зазначає, що низький рівень освіти та культури особистості також сприяє формуванню антигромадських поглядів, звичок злочинного прояву ззовні. Статистика свідчить, що культурно-освітній рівень неповнолітніх осіб, що вступили у конфлікт із законом, помітно нижчий ніж у законослухняних однолітків. Значна частина таких осіб належить до групи педагогічно занедбаних підлітків, не є успішними у засвоєнні навчальної програми або взагалі залишили школу [2, с. 158]. Наслідком таких факторів є марнування часу неповнолітніх у пошуках розваг. На цьому етапі розвитку в їхньому житті з’являються алкоголь, сигарети, наркотики, які в подальшому провокують звикання. Під впливом цих речовин, дитина не може адекватно оцінити ситуацію, перебуваючи під дією речовин, і з’являється велика ймовірність того, що буде вчинений злочин.
Науковці, представники правоохоронних органів, педагоги єдині щодо того, що однією з характерних особливостей сучасного неповнолітнього злочинця – це відсутність інтересу до навчання, корисних занять. Незайнятість підлітка навчанням, спортом, працею має криміногенне значення, оскільки зайвий час призводить до здійснення аморальних вчинків, протиправних діянь.
Скриннікова Н. С. звертає увагу на те, що в емоційно-вольовій сфері підлітки, які вчинили злочин, характеризуються позбавленням почуття сорому, наявністю байдужого ставлення до переживань інших. Також помічаються приливи агресії, грубості. У неповнолітніх злочинців також помічається відсутність самокритичності та нестриманість [5, с. 259].
Запобігання злочинності серед неповнолітніх можливий за умови дотримання принципу неминучості покарання. Важливим моментом є не тяжкість покарання, а усвідомлення особою, що кожне її правопорушення буде виявлено та оцінено належним чином уповноваженими органами відповідно до кримінального закону. Попередження злочинності серед неповнолітніх є соціально-правовим процесом, що знижує та обмежує антисуспільні явища, породжені злочинністю [1, с. 22].
Мотивація злочинності неповнолітніх за змістом і об’ємом більш обмежена, ніж у дорослих злочинців, що пояснюється недорозвиненістю, соціально-рольовими і соціально-психологічними властивостями осіб до 18 років [2, с.160]. Найбільш характерними мотивами протиправної поведінки неповнолітніх є хуліганські спонукання, корисливість, заздрість, помста, ревнощі, безрозсудний, інколи безглуздий рішучий намір вчинити протиправне діяння.
З вищесказаного можна зробити висновок, що особа неповнолітнього злочинця, як і будь-яка людська особистість, включає в себе визначену систему морально-психологічних властивостей – поглядів і переконань, потреб та інтересів, життєвих цілей та очікувань, інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей. Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, яка потребує подальшого вивчення з метою розробки комплексних заходів спрямованих на профілактику даному виду злочинності.
Література:
1. Бандурка І. О. Протидія злочинам неповнолітніх, як форма кримінально-правового захисту прав дітей / І. О. Бандурка // Форум права. – 2014. – № 1. – С. 19–23
2. Бандурка І. О. Кримінологічний вимір злочинності неповнолітніх / Вісник кримінологічної асоціації України. 2016. № 1 (12). С. 154 – 162.
3. Полях В. Б. Вплив сім’ї на формування особи неповнолітнього злочинця / Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2014. С. 33 – 36.
4. Гайович О. М. Психологія формування антисуспільної спрямованості особистості / Наукові записки. Том 53. Юридичні науки. С. 170 – 173.
5. Скриннікова Н. С. Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця (жіночої статі), яка вивчає злочини в Україні / Часопис Київського університету права 2010/3.– С. 257 – 260.
________________
Науковий керівник: Коросташова Ірина Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правоохоронної діяльності та кримінально-правових дисциплін, Навчально-науковий інститут права та міжнародно-правових відносин, Університет митної справи та фінансів
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
