:: LEX :: ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ ЯК КЛЮЧОВІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 61)

Термін подання матеріалів

16 травня 2024

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ ЯК КЛЮЧОВІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
 
09.12.2020 17:43
Автор: Дідушина Василина, студентка I курсу юридичного факультету Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Історії права відомі чимало стародавніх пам'яток. Серед них три Литовські статути. У вітчизняній юридичній літературі не повною мірою розглядалися питання, пов’язані з розвитком процесуального права на території України в епоху Середньовіччя, землі якої входили до складу різних держав протягом цього періоду історії. У цій публікації висвітлюються історико-правові аспекти укладання, з’ясовуються джерела і структура Литовських статутів , які тривалий час діяли на українських землях. 

Теоретичну основу дослідження становлять праці Т. Ісманицької, Х. Майкута, І. Терлюка та ін.

Метою наукової розвідки є подальша історико-правова розробка процесуального права України в добу Середньовіччя та форм його втілення за допомогою Литовських статутів.

У другій половині XVI століття частина території західної та центральної України входила до складу Великого князівства Литовського. Кінець XIV і до XVI століття був періодом панування у Великому князівстві Литовському народного звичаєвого «руського» права, норми якого застосовувались до суспільного життя не тільки виключно на етнографічно українських і білоруських територіях, але й у самій Литві. Визначальним у державотворчій сфері XV століття було прийняття Литовських Статутів. Вони були представлені як: Литовський Статут 1529 року (Старий Статут або Перший Литовський Статут); Статут Великого князівства Литовського 1566 року (Волинський Статут); Статут Великого князівства Литовського 1588 року (Новий Статут). Усі три Статути знаходились у безпосередньому зв’язку один з одним [4, с. 123].

Епоха та умови, у яких виник Перший Литовський Статут, мали дуже вигідні, по відношенню до інших подібних середньовічних кодексів Західної Європи, Польщі і Російської держави, відмінні риси. Норми державного права, основоположні засади інших галузей права знайшли своє відображення у перших трьох розділах.

Розглядаючи положення Литовського Статуту (1529 р.), Т. І. Ісманицька вказує, що його унікальність полягає у тому, що кодифікаторам, внаслідок значної теоретичної роботи, вдалося створити таку систему права, яка була однаково прийнята в усіх кінцях величезної різноманітної держави. Вказаний нормативний документ органічно поєднав деякі положення Руської Правди, норми звичаєвого (українського, білоруського, литовського) права, ряд пунктів з польського та німецького судебників [2, с. 123].

Отже, Перший Литовський Статут 1529 року був свого часу визначним кодифіковим нормативним документом, він базувався на звичаєвому праві Київської Русі, Литви, білоруських земель, положеннях Руської Правди, Саксонського Зерцала, судовій практиці та польських судебниках. Унікальність саме Статуту 1529 року полягає у тому, що у його основу було покладено акумульовані новітні погляди тогочасної епохи, він заклав основу для подальших редакцій та створення Другого (Волинського Статуту) 1566 року та Третього (Новий Статут) 1588 року Литовських Статутів [3, с. 123].

Беручи до уваги другий Литовський Статут 1556 р., можна сказати, що він радикально зреформував усю систему органів влади й управління, остаточно утвердивши ідею самоврядної і шляхетської держави, зближеної в типі основних політичних структур із Польським королівством. Крім того, Другий Статут продемонстрував високий рівень системної правничої думки/

Щодо третього Литовського Статуту, то правова система за Статутом 1588 року – це вдалий синтез принципів станового ладу і нових правових понять, спрямованих у майбутнє. Найкращим доказом того, що цей синтез був вдалим і відповідав вимогам епохи, є те, що два з половиною століття Статут являв собою взірець для законодавців і задовольняв судову практику на литовських, українських та білоруських землях. Слід також підкреслити, що третій Литовський Статут діяв на всіх українських землях, які входили до складу Речі Посполитої [1, с. 123].

Таким чином, Литовські Статути були важливим джерелом права на українських землях, вони забезпечували спадкоємність і наступність багатьох норм та інститутів українського права, сформованих у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Литовські статути вирізнялися достатньо високим , як для того часу, рівнем юридичної техніки: в них подано визначення багатьох правових термінів (наприклад, злочин, право власності, договір, контракт  та ін.). Литовські Статути також позитивно вплинули на розвиток української правової думки і формування законодавства.

Література:

1. Іванов В. Історія держави і права України: Навчальний посібник. Київ: МАУП. 2002. Ч. 2. 2003. 223 с.

2. Історія держави і права України: Навчальний посібник/ За ред. А.С. Чайковського. Київ: Юрінком Інтер, 2000. 383 с.

3. Історія держави і права України: Курс лекцій. За ред. В.Г. Гончаренка. Київ: Вентурі, 1996. 285 с.

4. Ухач В.З. Історія держави і права України: навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2020. 378 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
THE COURT AND THE JIDICIARY IN KYIVAN RUS
11.12.2020 12:38
ПОРЯДОК ТА УМОВИ ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ СЛУЖБОВЦІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО МАГІСТРАТУ КІН. ХІХ СТ.
10.12.2020 22:28
LAWMAKING QUALITIES OF PAVLO SKOROPADKY DURING THE HETMANATE
10.12.2020 22:23
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ В ПЕРІОД УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
09.12.2020 18:04
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ УНІВЕРСАЛІВ ЦР
09.12.2020 18:01
ІНСТИТУТ ПОКАРАННЯ ЗА ЗВИЧАЄВИМ КОЗАЦЬКИМ ПРАВОМ
09.12.2020 17:59
ДИНАСТИЧНІ ШЛЮБИ ЧАСІВ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, ЯК ОДИН ІЗ ВАЖЕЛІВ ВПЛИВУ НА ЄВРОПУ
09.12.2020 17:56
ВИДИ ЗЛОЧИНІВ ТА СИСТЕМА ПОКАРАНЬ ЗА РУСЬКОЮ ПРАВДОЮ
09.12.2020 17:53
СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УРСР 1969 РОКУ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
09.12.2020 17:51
ШЛЮБНО-СІМЕЙНЕ ПРАВО ПЕРІОДУ ГЕТЬМАНЩИНИ
09.12.2020 17:48




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше