26.05.2021 р. МОН України оприлюднило оголошення про початок громадського обговорення законопроекту «Про основні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні». Цей законопроект передбачає запровадження нового визначення та системи пріоритетних напрямів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності через їх трансформацію шляхом об’єднання пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. Також передбачено визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів – Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», та внесення змін до низки законів в сфері науки, техніки та інноваційної діяльності з метою приведення їх у відповідність до положень цього законопроекту [1].
Потреба у законопроектній роботі в цьому напрямку набула характеру невідкладної. Зокрема, не усунутою залишається законодавча прогалина у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на період до 2030 року, як того вимагають чинні редакції ст. 3 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [2] та ст. 4 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [3] відповідно.
Отже, забезпечення безперервного законодавчого регулювання пріоритетних напрямів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є вкрай актуальним, а ініціатива МОН України з розроблення та громадського обговорення законопроєкту, спрямованого на усунення зазначення цієї прогалини – такою, що заслуговує на увагу. При цьому, аналіз законопроєкту дозволяє висловити деякі зауваження до його змісту, врахування яких дозволить пришвидшити процедуру прийняття завдяки приведенню його у відповідність до чинного законодавства України.
Так, в статті 2 Розділу І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ розробники законопроєкту пропонують надати визначення «пріоритетних напрямів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності», як науково, економічно та соціально обґрунтованих тематичнихнапрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок, яким надається пріоритетна державна підтримка з метою формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сталого розвитку та національної безпеки держави, підвищення якості життя населення та інтеграції вітчизняного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір.
На нашу думку, наведена дефініція фактично узагальнює визначення довгострокових (понад 10 років) та середньострокових (понад 5 років) пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, які наводяться в ст. 2 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», та є похідною від цих визначень [2]. Нам видається, що в запропонованій дефініції пріоритетних напрямів не враховано чинне визначення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, яке встановлено в ст. 2 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» [3], в тому числі, щодо їх спрямованості на забезпечення економічної безпеки держави, створення високотехнологічної конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу держави з ефективним використанням вітчизняних та світових науково-технічних досягнень. Таке додаткове уточнення цілей об’єднаних пріоритетних напрямів було би доцільним, а відсутність такої спрямованості в запропонованому визначенні є його недоліком.
З нових ознак в запропонованій дефініції варто звернути увагу на мету пріоритетної державної підтримки, а саме на інтеграцію вітчизняного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір, що потребує додаткового уточнення під час розгляду зазначеного законопроєкту.
Як бачимо, розробники законопроєкту запроваджують зміну спрямованості фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок із «забезпечення економічної безпеки держави, створення високотехнологічної конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу держави» на «інтеграцію таких наукових досліджень та науково-технічних розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір». Таке акцентування спрямованості пріоритетної державної підтримки на інтеграції вітчизняного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір не повною мірою відповідає чинному законодавству про наукову та науково-технічну діяльність, адже відповідно до ст. 45 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» є лише однією з основних цілей державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності [4]. Ігнорування всіх інших визначених в цій статті цілей державної політики в цій сфері, в тому числі, примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень (п. 3 ч. 1 ст. 45), зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень (п. 5 ч. 1 ст. 45), забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості (п. 7 ч. 1 ст. 45), засвідчує вибірковість і необґрунтоване звуження пріоритетних напрямів та в перспективі може призвести до недосягнення зазначених цілей.
Також ця зміна акцентів, на наше переконання, не повною мірою відповідає принципам державної інноваційної політики, основним принципам державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності, фундаментальним національним інтересам України як складника її національної безпеки. Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про інноваційну діяльність» принципом державної інноваційної політики є створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу [5]. Як бачимо, визначення інтеграції наукових досліджень та науково-технічних розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір як кінцевої мети наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності навпаки створює ризик втрати вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу через трудову міграцію закордон наукових кадрів.
Також принципом державної інноваційної політики, встановленим в цій статті, є здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок. Отже, цей принцип нормативно сконструйований так, що кінцевим завданням має бути забезпечення результату інноваційної діяльності, а наголос на інтеграції наукових досліджень та науково-технічних розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір без додаткової конкретизації ставить під сумнів можливість забезпечення такого результату.
З іншого боку, згідно зі ст. 46 Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність» в переліку принципів державного управління та регулювання у сфері наукової та науково-технічної діяльності наводиться відкритість для міжнародного науково-технічного співробітництва та забезпечення інтеграції української науки у світовий науковий та Європейський дослідницький простір, при визначенні якого акцентується на необхідності забезпечення захисту інтересів національної безпеки [4]. В свою чергу, в ст. 3 Закону України «Про національну безпеку України» при визначенні фундаментальних національних інтересів України її інтеграцію в світовий науковий та європейський дослідницький простір в якості фундаментального національного інтересу не виокремлено [6]. Дана норма встановлює в якості фундаментального національного інтересу інтеграцію нашої держави до політичного, економічного, безпекового, правового простору. Зважаючи на прагнення до розвитку рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами та набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, фундаментальні і прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки мають забезпечувати таку інтеграцію, бути її засобами та інструментами, а ніяк не окремою метою.
Підсумовуючи, зазначимо, що запропоноване визначення пріоритетних напрямів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності потребує уточнення, врахування чинних визначень пріоритетних напрямів та приведення у відповідність до положень чинного законодавства, зокрема, до приписів ст. 45, 46 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», ст. 3 Закону України «Про інноваційну діяльність», ст. 2 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» та ст. 3 Закону України «Про національну безпеку». Вважаємо доцільним відображення в законопроекті спрямованості державної підтримки цих напрямів на збереження та ефективне використання вітчизняних науково-технічних досягнень та інноваційного потенціалу, створення для підвищення якості життя населення високотехнологічної конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, надання високоякісних послуг, примноження національного багатства та збільшення експортного потенціалу держави, забезпечення її сталого розвитку та національної безпеки, а також на реалізацію фундаментальних національних інтересів України при інтеграції вітчизняного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у світовий науковий та європейський дослідницький простір.
Література:
1. Оголошення МОН України. URL : https://mon.gov.ua/ua/news/mehanizm-formuvannya-ta-realizaciyi-prioritetnih-napryamiv-naukovoyi-naukovo-tehnichnoyi-ta-innovacijnoyi-diyalnosti-v-ukrayini-gromadske-obgovorennya/.
2. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки : Закон України від 11 липня 2001 року № 2623-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 48. ст.253.
3. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні : Закон України від 8 вересня 2011 року № 3715-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 19-20. ст.166.
4. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII. Відомості Верховної Ради. 2016. № 3. ст.25.
5. Про інноваційну діяльність : Закон України від 4 липня 2002 року № 40-IV. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 36. ст.266.
6. Про національну безпеку України : Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради. 2018. № 31. ст.241.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
