:: LEX :: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ АКТА ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 42)

Термін подання матеріалів

09 червня 2022

До початку конференції залишилось днів 18


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ АКТА ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
 
19.11.2021 22:32
Автор: Бедь Віктор Васильович, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, ректор, Карпатський університет імені Августина Волошина; Бедь Віктор Вікторович, доктор філософії в галузі права, доктор філософії в галузі богослов’я, доцент кафедри правознавства та канонічного права, Карпатський університет імені Августина Волошина; Бедь Юліан Вікторович, доктор філософії в галузі права, доктор філософії в галузі богослов’я, доцент кафедри правознавства та канонічного права, Карпатський університет імені Августина Волошина
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

Український народ впродовж багатьох століть намагався отримати той скарб, який людство цінує у всьому світі — незалежність. Споконвіку українці щосили відважно боролися за можливість бути сильним та незалежним державним утворенням. Сьогодні ми маємо цінувати ті правові можливості, які з’явилися у нас завдяки тому, що Україну вважають незалежною країною. Незважаючи на те, що минуло лише тридцять років від часу відновлення нашої державності, за цей час було зроблено багато роботи для розбудови справжнього українського правового утворення. Саме у важливості існування, формування цієї правової організації: гарантуванні прав і свобод людини, громадянина полягає актуальність нашої тематики.

Постановка проблеми. Ми поставили завдання — дати політико-правову оцінку документу, який заклав основи нашої правової державності. Важливо зрозуміти, що Акт проголошення незалежності України є змістовно дуже стислим документом та не має положень про права людини, положень про гарантування свобод, рівноправ’я та чіткого роз’яснення з приводу гілок влади, зокрема законодавчої також. У цьому полягає головна проблематика нашої роботи — у досліджені питання: чи має Акт проголошення незалежності України суто конституційний статус?

Варто трохи пригадати історію. Поштовхом для проголошення незалежності України стало здійснення державного перевороту СРСР, що відбувся19.08.1991 року. Необхідно зазначити, що цей документ (Акт про проголошення незалежності України) має вищу юридичну силу (через прийняття його законодавчим органом української СРСР), відповідає всім нормам міжнародного права та спирається на міжнародно-правові документи, зокрема Статут ООН.

Аналізуючи зазначений вище документ можна зрозуміти, що ним були закладені основоположні принципи суверенітету, територіальної цілісності та верховенства права в Україні, які відзначені й у наступних нормативно-правових актах вищої юридичної сили, а також підзаконних документах. Однак тут не зазначається про основоположні права і свободи громадян та владний механізм. Натомість, напередодні прийняття Акта, законодавчим органом української СРСР було видано Декларацію про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, де ми вбачаємо достатню кількість конституційних принципів: рівноправ’я, міжнародної співпраці тощо, а також тлумачення важливих аспектів для розбудови нової держави. Разом з тим, варто зауважити, що такий важливий та урочистий документ (далі — Акт) не містить жодного слова про права і свободи громадян [4]. Звісно, дані норми містяться в Конституції України, але Акт також вважається основоположним документом нормативного характеру та має містити основні принципи прав і свобод людини. Дивлячись на це, та аналізуючи подібні декларації інших країн, наприклад декларацію США, де також зазначено про права і свободи людей, механізм правового забезпечення держави, — можна дійти висновку, що Акт не містить тих необхідних елементів, які мають бути в документі що проголошує незалежність нової країни.

Таким чином, виникає питання, чи є підстави для визнання Декларації по державний суверенітет України разом із Актом проголошення незалежності конституційними актами? Адже положення Декларації містять цілих десять розділів, тобто це досить значний нормативний масив. Деякі із цих положень є досить контроверсійними або ж дискусійними, зокрема щодо наміру «стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї». Крім того, наприкінці Декларації йдеться про те, що «Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору» [1, c. 26].

Крім того, документом не встановлено, що після прийняття цього Акта, законодавчим органом стає Верховна Рада України. Тут йдеться лише про Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки, що знову таки підтверджує відсутність важливого нормативного врегулювання правового механізму держави.

Але, разом з тим варто зауважити, що завдяки таким встановленим засадничим ідеям, які були відзначені в Декларації та Акті, було прокладено найважливіші нормативні положення і принципи Основного закону України — Конституції України, яка була прийнята 28.06.1996 року [2].

Принципи нормативного характеру містить, зокрема, основна частина Акту проголошення незалежності: проголошено незалежність і створення самостійної української держави, неподільність і недоторканність державної території, чинність на території держави виключно Конституції та законів України. Повтор цих положень у чинній Конституції України, правда, не означає, що Акт набув суто історико-правового значення. Попри його стислість, він і нині є важливим засобом конституційно-правового регулювання [3, c. 40].

Висновки: Акт проголошення незалежності України вважається дуже суперечливим документом, він має дуже стислий характер, у ньому відсутні ознаки визначення прав і свобод людини. Узгаданому документі повторюються деякі норми, які були напередодні зазначені в Декларації про державний суверенітет. Крім того, норми, які були встановлені цим документом, стали основою для Конституції України та всіх наступних нормативно-правових актів.

Таким чином можна зробити висновки про те, що попри дуже стислий характер даного документу, його можна назвати конституційним — через наявність таких важливих елементів, без яких не може існувати сучасна незалежна держава, а саме: територіальна цілісність та недоторканість.

Література:

1. Берченко В. Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності в аспекті доктрини конституційного блоку. Збірник наукових праць «Право та державне управління», 2020. № 4. С. 24–30. URL: https://doi.org/10.32840/pdu.2020.4.3

2. Конституція України : Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.Верховна Рада України.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 (дата доступу: 17.11.2021).

3. Летнянчин Л. І. Декларація про державний суверенітет України у сучасній інтерпретації. Декларація про державний суверенітет України – передумова її незалежності та демократичного розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 16 черв. 2010 р. Харків : НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2010. С. 39–41.

4. Про проголошення незалежності України : Постанова Верховної Ради України; Акт від 24.08.1991 № 1427-XII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text (дата доступу: 17.11.2021).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ТРАНСФОРМАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В ЄВРОПІ ВНАСЛІДОК ПАНДЕМІЇ COVID-19
14.12.2021 21:38
СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА ПРАВОВУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ
14.12.2021 21:28
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ НОРМ ПРАВА ЄС ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНИХ РЕФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
14.12.2021 20:02
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЧЕСНОГО КОНСУЛА
13.12.2021 22:13
ЩОДО ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СЛОВЕСНУ ОБРАЗУ ПРАВООХОРОНЦЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ «COMMUNITY POLICING» В ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ
09.12.2021 18:50
ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОРТУГАЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ПРОХОДЖЕННЯ СУДДІВСЬКОЇ КАР’ЄРИ
07.12.2021 22:05




© 2006-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше