Податковим кодексом України та Порядком розгляду заяви (справи) за процедурою взаємного узгодження та вимог до заяви визначено, що у разі отримання контролюючим органом від платника податків повідомлення про подану заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, рішення контролюючого органу про визначення грошових зобов’язань з питань, порушених у заяві, вважається неузгодженим до дня завершення розгляду заяви (справи) або, якщо у прийнятті заяви відмовлено, до дати направлення повідомлення про відмову [1;2]. У цілому, такий підхід відповідає позиції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та світовим практикам. У той же час, існують також ситуації, коли стягнення податку до дня завершення розгляду справи може вважатись обґрунтованим. У зв’язку з цим важливо розглянути теоретичні аспекти призупинення процесу стягнення податків в рамках процедури взаємного узгодження.
Існує декілька причин, чому призупинення процесу стягнення податків в рамках процедури взаємного узгодження може вважатись обґрунтованим. По перше, будь-яка вимога щодо сплати податків як умова доступу до процедури взаємного узгодження з метою звільнення від сплати цього самого податку, як правило, суперечить політиці забезпечення широкого доступу до процедури взаємного узгодження. Окрім цього, навіть якщо процедура взаємного узгодження в кінцевому підсумку усуває будь-яке подвійне оподаткування або інше оподаткування, що не відповідає конвенціям про уникнення подвійного оподаткування, вимога про сплату податку до завершення процедури взаємного узгодження може коштувати платнику податків «тимчасової вартості грошей», яка відповідає неправомірно нарахованій сумі податкового зобов’язання (окрім випадків, коли договірні держави повністю компенсують платнику податків ці витрати). У такому випадку не можна було б вважати процедуру взаємного узгодження ефективним способом вирішення податкових спорів.
Що стосується ситуацій, коли стягнення податку до дня завершення розгляду заяви (справи) може вважатись обґрунтованим, то це в першу чергу справи, пов’язані з можливим ризиком банкрутства платника податків або його втечею з країни [3]. Враховуючи строки розгляду заяв (справ) в рамках процедури взаємного узгодження, на початковому етапі складно належним чином оцінити перспективи ситуації. У той же час, попередня оцінка ризиків на етапі подання платником податків заяви про розгляд справи в рамках процедури взаємного узгодження суттєво знижуватиме ризики.
Враховуючи вищевикладене, у певних випадках стягнення податків до початку процедури взаємного узгодження може бути обґрунтованим. Такий підхід може бути також виправданим в українських реаліях, де існують ризики, пов’язані з можливим невиконанням податкових зобов’язань в майбутньому.
Література:
1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року, №2755-VI.
2. Порядку розгляду заяви (справи) за процедурою взаємного узгодження та вимог до заяви, затверджений наказом Міністерства фінансів України №820 від 30 грудня 2020 року.
3. Вдосконалення процедури вирішення спорів за угодами про уникнення подвійного оподаткування, Доповідь, ухвалена Комітетом з податкових питань ОЕСР 30 січня 2007 року.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
