Однією з вагомих причин повномасштабного вторгнення Російської Федерації (за підтримки Білорусі) в Україну 24 лютого 2022 року стали тотальне мовчання та цілковита бездіяльність населення країн-агресорок. Понад 20 років одна його частина звеличує незмінних керівників, а інша, якщо і не згодна з діяльністю влади, все одно майже не висловлює свою позицію відкрито та не вживає ніяких ефективних заходів задля того, аби змінити державне керівництво або його політику щодо інших країн. Тож актуальним сьогодні є аналіз ситуації в Білорусі та РФ через призму моделі масової комунікації під назвою «спіраль мовчання», яку ще у ХХ столітті запропонувала Елізабет Ноель-Нойманн. Завдяки цьому вдасться зрозуміти, яку роль мас-медіа відіграли в розпалюванні російсько-української війни 2022 року.
«Спіраль мовчання» ґрунтується на чотирьох основних принципах, наведених на рис. 1: страху бути ізольованим, ефектах «стадності» та «зсуву останньої хвилини», бажанні належати до переможців. Розглянемо кожен із них детальніше.
Рис. 1
Страх ізоляції. Елізабет Ноель-Нойманн описує його як небажання індивіда бути відокремленим від суспільства загалом, від «анонімної більшості» [1, с. 380], як зазначають сучасні дослідники. Вони ж критикують такий підхід, зазначаючи, що сильніше людина боїться стати вигнанцем не для невідомих їй осіб, а для найближчого кола спілкування: родини, друзів, колег тощо.
Проте у білоруському та російському суспільствах спостерігається інша картина: за даними опитувань, проведених у 2019 році в РФ, лише 32% респондентів поділяють політичні погляди своїх друзів [2], тобто більшість індивідів не змінює свої переконання навіть під впливом тих, із ким тісно спілкується. Натомість страх перед соціальною ізоляцією є майже повсюдним, про що свідчить опитування кінця 2021 року (кожне питання оцінювалося від нуля до ста відсотків): 48,6% респондентів використовує соціальні мережі, щоб підтримувати зв’язок зі знайомими; 77,8% – для обміну думками, обговорень, встановлення нових контактів, тобто для комунікації з незнайомцями [3].
Ефект «стадності». Він полягає в тому, що індивід свідомо уникає висловлювання міркувань, які суперечать думці більшості. Причина дієвості даного ефекту випливає з першого принципу спіралі мовчання. А підвищують його ефективність саме засоби масової інформації, які або посилюють «більшість», переконуючи нейтральну частину суспільства підтримати певну сторону, або перетворюють «меншість» на «більшість», фальсифікуючи дані і повідомляючи, що хтось з «дисидентів» визнав свою помилку і приєднався до загальноприйнятої думки.
Так і працюють білоруські й російські пропагандистські мас-медіа. Уже понад 8 років за вказівкою влади вони дезінформують населення свої країн щодо ситуації в Україні. Доволі цікавим є дослідження громадської організації «Інститут масової інформації» [4]. Його вибірка охоплювала публікації з третього по дев’яте вересня 2020 року в 10 російських і 10 білоруських ЗМІ. Метою було з’ясувати головні антиукраїнські фейки, які поширювали дані медіа. Результати можна побачити на рисунках 2 і 3.
Рис. 2
Рис. 3
Вони свідчать про те, що ідеологічно населення РФ і Білорусі уже давно готували до повномасштабної війни, а воно звикло отримувати інформацію лише з одних джерел, не намагаючись її перевірити та ігноруючи повідомлення, які їй суперечать. Чому? Тому що думку уявної «більшості» показують усюди як єдину правильну, «меншості» ж висловлюватися не дають, а коли вона все-таки це робить, їй усіляко протидіють. Про це свідчать арешти протестувальників й опозиційних політичних діячів, блокування каналів «іноагентних» ЗМІ.
Ідентифікація з переможцем. Бажання індивіда бути на боці тих, хто має рацію, хто виграє у збереженні свого життя, здоров’я та свободи також активно використовується засобами масової інформації агресорів: вони висвітлюють анексію Криму Росією як перемогу, схвально відгукуються про діяльність ДНР і ЛНР; зображають Україну як країну, що програла у всіх сенсах (економічному, політичному, моральному), чим підбурюють населення до зневажливого і навіть ворожого ставлення до української влади та більшості категорій населення [5, №683].
Програють в очах мас-медіа й ті, хто виходить на протести в РФ і Білорусі, зокрема за припинення війни в Україні: пропагандистські ЗМІ називають мітингувальників зрадниками, американськими (західними) агентами, що отримують лише травми і проблеми із законом, а «омонівців» – захисниками правопорядку, які правильно чинять, займаючись побиттями й арештами.
Ефект «зсуву останньої хвилини». ЗМІ мають усі ресурси для того, аби видавати думку «меншості» (влади) за бажання «більшості» (народу), особливо коли члени останньої не мають доступу до альтернативних каналів комунікації. Унаслідок цього під тиском «уявної більшості» справжня ухвалює стадне рішення.
Наприклад, російська влада поширює дезінформацію про «нацистів, фашистів і бандерівців, які порушують права російськомовного населення» в Україні. Виявити брехню і спростувати неправдиву інформацію дуже просто, адже існує багато надійних іноземних і навіть російських мас-медіа.
Висновки. Отже, через страх перед ізоляцією і бажання бути серед переможців багато громадян Білорусі та Росії схильні приєднуватися до думки «більшості» («стада»). Проте часто насправді вона належить владній «меншості» і вдало пропагується засобами масової інформації як загальноприйнята. Саме тому виходить так, що значна частина населення проти керівництва у своїй державі, але продовжує його обирати, аби не йти «проти всіх».
На основі викладеного стає зрозуміло: влада Росії та Білорусі й підконтрольні їм ЗМІ безумовно винні в розпалюванні війни в Україні, проте це не знімає відповідальності з громадян цих держав, які піддаються пропаганді й навіть не намагаються перевіряти інформацію, а навпаки, поширюють фейки, свідомо йдуть вбивати людей в Україні, а у своїх країнах ніяк не можуть дати належну відсіч диктаторській владі.
Література:
1. Griffin E.A. First Look at Communication Theory. New York, NY: McGraw-Hill, 2012. 397 p.
2. Інтернет-ресурс. Как мы выбираем друзей. Свой круг или разные люди? Режим доступу: https://www.bbc.com/russian/features-47439076 (дата звернення: 01.03.2022)
3. Інтернет-ресурс. Как соцсети губят психику миллиардов людей и делают нас глупее. Режим доступу: https://lenta.ru/articles/2021/11/04/mkrtychyan/ (дата звернення: 01.03.2022)
4. Інтернет-ресурс. Україна в інформаційному просторі Росії та Білорусі: основні наративи. Режим доступу: https://imi.org.ua/monitorings/ukrayina-v-informatsijnomu-prostori-rosiyi-ta-bilorusi-osnovni-naratyvy-i35175 (дата звернення: 02.03.2022)
5. Official journal of the EU. Volume 65 / 28.02.2022. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=OJ:L:2022:059:FULL&from=EN
(дата звернення: 02.03.2022)
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
