На етапі розвитку України як демократичної, правової держави важливу роль відіграє верховенство Конституції та відповідність їй положень українського законодавства, як один зі способів попередження та запобігання порушення прав і свобод людини та громадянина.Насьогодні залишається досить актуальним питання відповідності Основному закону України законів та інших нормативно-правових актів (особливо –закону України про кримінальну відповідальність).
Метою дослідження є проаналізувати деякі положення Кримінального кодексу України, а також сфокусуватися на їх співвідношенні з положеннями Конституції України, обґрунтувати важливість вдосконалення та приведення у відповідність Конституції кримінального законодавства.
Конституція України – Основний Закон нашої держави, де містяться положення ідейно-правового характеру, прописані права і обов’язки кожного: від пересічного громадянина до Президента.Крім того, Конституція слугує концептуальною та юридичною «базою» для всіх законів та НПА України, і Кримінальний кодекс не є виключенням. Так, відповідно до ч. 2 ст. 8, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй [1]. Саме тому, у науці кримінального права одним із важливих напрямів для дослідження була і є проблематика відповідності кримінального законодавства вимогам Конституції України. Як нам відомо, при підготовці КК України 2001 року текст проекту проходив експертизу на його відповідність Конституції України. Проте, оскільки Конституція від 1996 року зазнала чимало різних доповнень та змін, знову виникають питання про відповідність Основному закону України інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності, положень кримінального закону щодо осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі, але не мають права «на надію» тощо [2].
Положення ст. 8 щодо вищої юридичної сили Конституції відображено у КК України. У ч. 1 ст. 3 КК України зазначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції Українита загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права [3].
Саме на основі Конституції України побудована Особлива частина Кримінального кодексу до закріплення в кримінально-правових нормах приписів, які стосуються різноманітних інститутів Загальної частини (надання права на активний захист своїх прав і законних інтересів від посягань на них, невідворотність покарання тощо), і встановлення відповідальності за конкретні посягання в нормах Особливої частини.
Проаналізувавши детально норми КК України, можна зробити наступні висновки.Багато статей Конституції України містять у собі приписи, які прямо належать до законів про кримінальну відповідальність. Також велика кількість норм кримінального права або безпосередньо закріплені в Конституції України, або випливають з її змісту і знаходять своє відображення у КК України.
Відповідно до Конституції України, а саме ч. 1 ст. 61, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Даний припис втілений у чинному КК України. У ч. 3 ст. 2 КК України зазначено, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу. Крім того, як вказано у ч. 2 ст. 7 КК України, в Україні виключається повторна кримінальна відповідальність за те ж саме діяння. Якщо за кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, особа вже зазнала кримінального покарання в іншій державі, вона не може бути притягнена в Україні до кримінальної відповідальності за це ж діяння.
Дуже важливим є принцип так званої презумпції невинуватості. Конституцією України у ч. 1 ст. 62 зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Це положення Основного Закону має своє дослівне втілення у ч. 2 ст. 2 КК України. Усе це точно говорить про панування суб’єктивного ставлення у вину у кримінальному праві України, тобто відповідальність настає лише за наявності вини.
Маються підстави стверджувати, що у чинному кримінальному законодавстві покарання мають гуманістичний характер, є соціально справедливими. Вони ґрунтуються на Конституції України. Так, у ст. 28 Конституції України зазначається: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». Втіленням даного припису можна вважати ч. 3 ст. 50 КК України, де вказано: покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Так, судами можуть бути застосовані такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;арешт; обмеження волі; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі тощо.
Досить тривалий час, особливо у зв’язку зі вступом України до Ради Європи, в українському суспільстві тривала запальна дискусія про доцільність збереження чи, навпаки, скасування такого покарання, як смертна кара. Вступивши до Ради Європи, наша країна взяла на себе зобов’язання скасувати цю виняткову міру покарання. Конституційний суд України 30 грудня 1999 р. 10 голосами «за» (проти – 6) визнав смертну кару такою, що не відповідає Конституції України. Зокрема, як вид покарання смертна кара суперечить ст. 28 Конституції, відповідно до якоїніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; а також ст. 27, де зазначено, що кожна людина має невід'ємне право на життя.
Підсумовуючи, варто зазначити, що демократичність держави та цивілізованість суспільства певною мірою визначається таким критерієм, як відповідність кримінального законодавства Конституції та, відповідно, праву в цілому. Є підстави стверджувати, що чинний Кримінальний кодекс України є конституційним.На сучасному етапі розвитку України як демократичної правової держави важливе значення мають ефективні заходи та інструменти для покращення КК України, приведення його у стовідсоткову відповідність до Конституції. Тільки повністю вдосконаливши кримінальний закон, можна відновити соціальну справедливість, забезпечити умови для подальшого розвитку демократичного громадянського суспільства, реалізації прав і свобод людини та громадянина, утвердження верховенства права, Конституції.
Література:
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Із змінами.Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141; 2005. № 2. Ст. 44.
2. Баулін Ю., Тацій В. Завдання вітчизняної кримінально-правової науки в умовах реформування кримінального законодавства України. Право України. 2020. № 2.С. 17–31.
3. Кримінальний Кодекс України: Кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. Ст. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
____________________
Науковий керівник: Жданова Інна Євгенівна, доцент, доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права юридичного факультету, Донецький національний університет імені Василя Стуса
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
