:: LEX :: МЕТОДИ ПРАВОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 39


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

МЕТОДИ ПРАВОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
 
15.12.2008 22:00
Автор: Семеній Юлія Олександрівна, студентка факультету підготовки юристів для МЗС України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Запорукою успішної євроінтеграції України є приведення її законодавства у відповідність з законодавством Європейського Союзу. На даний момент, Верховна Рада України, приймаючи нові закони, керується міркуваннями політичної доцільності і прагненням задовольнити бізнесові інтереси, забуваючи про стандарти правового регулювання аналогічних суспільних відносин у Європейському Союзі. Але політична та економічна інтеграція неможлива без успішної правової інтеграції.
Правова інтеграція здійснюється в рамках загального процесу зближення або апроксимації (від англ. Approximation – зближення, наближення) правових систем. Необхідно розрізняти апроксимацію права та правову інтеграцію. Апроксимація права – це стихійний, закономірний та довготривалий процес максимального зближення двох або більше правових систем. Правова інтеграція є складовою апроксимації; це діяльність спеціально спрямована на зближення правових систем з метою спільного ефективного регулювання суспільних відносин.
Структуру правової інтеграції складають три елементи: суб’єкти інтеграції; правова сфера та юридичний інструментарій інтегрування, тобто методи правової інтеграції.
На відміну від правової сфери та суб’єктів інтеграції, які змінюються в кожному конкретно визначеному випадку, метод є більш стабільним елементом правової інтеграції.
До основних методів правової інтеграції відносять гармонізацію та уніфікацію.
Гармонізація (від грец. harmonia - „співзвуччя, злагода», що відповідає етичним законам узгодженості частин у розчленованому цілому) – це процес проведення комплексу заходів по усуненню розбіжностей в правотворчості, правозастосуванні та право розумінні в різноманітних правових системах.
Розрізняють наступні рівні гармонізації позитивного права: узгодження елементів норми в межах власне правової норми; в межах одного акту за певними критеріями на основі вимог юридичної техніки; в межах блоку (пакету) нормативних актів, пов’язаних одним предметом регулювання.
Уніфікація правових систем (від лат. unus- один і facio- робити) – це діяльність компетентних органів щодо створення правових норм, які єдинообразно регулюють суспільні відносини. Уніфіковані норми можна поділити на дві групи: уніфіковані матеріальні та процесуальні норми. Перші єдинообразно визначають права та обов’язки суб’єктів права. Другі встановлюють єдині правила для правозастосування та вирішення правових спорів. Правова уніфікація може здійснюватися в декількох формах – приєднання до міжнародних договорів, застосування приблизних договорів міжнародних організацій, використання міжнародних звичаїв та прийняття модельних актів.
Правова гармонізація у порівнянні з уніфікацією є більш гнучким інструментом правової інтеграції, оскільки передбачає узгодження правових принципів, цінностей, правової культури і, звичайно ж, європейського законодавства з національним законодавством. Гармонізація дозволяє досягти функціональної рівноваги правових актів, забезпечити ту міру їх збалансованості між собою, яка дозволить правовим системам функціонувати та розвиватися в одному напрямку.
Правова ж уніфікація сприяє єдинообразному правовому регулюванню в принципових сферах суспільного життя, де розбіжності правової регламентації у різних країнах створюють особливі труднощі та перешкоди для ефективного вирішення проблем.

e-mail: semeniy_y_a@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ СИСТЕМА ЯК ПРАВОВОЇ КАТЕГОРІЇ
30.11.2008 23:52
ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ ЯК НЕОБХІДНОЇ СКЛАДОВОЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
08.12.2008 07:48
ПРОБЛЕМА СИСТЕМНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ У НАУЦІ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
02.12.2008 20:24




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше