:: LEX ::
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

"АНТОНІВЕЦЬКА ПОВСТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА": ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ
 
05.02.2009 20:08
Автор: Ухач Василь Зіновійович, кандидат історичних наук, доцент юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Вступ. Непересічною віхою в історії українського національно-визвольного руху 30-50-х років XX ст. стала самовіддана, героїчна, жертовна боротьба ОУН та УПА. Роль обох формацій у виборюванні новітньої української державності без перебільшення виняткова й заслуговує на всебічне дослідження. В останнє десятиріччя ці формації стали об''єктом досліджень багатьох вітчизняних науковців. У більшості наукових розвідок вивчається військовий, політичний та ідеологічний аспекти діяльності ОУН та УПА, проте функціонуванню мережі запілля УПА лише в останні роки приділено ряд досліджень, зокрема, Г.Стародубець, В. Ковальчука та ін.
Метою статті є висвітлення організаційно-правових аспектів постання та діяльності на території контрольованій УПА так званої Антонівецької (однієї з цілого ряду.-В.У.) "повстанської республіки".
Актуальність цієї проблеми посилюється ще й тим, що питання легітимності влади є одним з ключових у загальному процесі державотворення, свідченням чого є посилення в останні роки політичної кризи в Україні.
Основна частина.
В одному з ключових документів, в якому викладалась мета і завдання українських повстанців "За що бореться УПА?" (липень 1943 р., часопис політвідділу УПА "До зброї", ч.1) зазначалося, що УПА бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб "кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі [3;17]. У травні-серпні 1943р. відбулося організаційне оформлення територіальних частин УПА, яке спрямовувалося на вдосконалення управління всіма складовими елементами повстанської армії, підвищення її боєздатності і забезпечення взаємодії [4;168].
Необхідність творення запілля УПА була викликана нагальною потребою вирішувати "такі чисто мілітарні завдання, як організація військових відділів, їх озброєння, вишкіл, прохарчування та оборонні дії проти німецьких окупантів, більшовицьких партизанів і поляків, які з ними співпрацювали. В парі з цим виникло питання, як організувати різні сектори громадського життя на звільнених від окупантів теренах, тобто йшлося про здійснення функцій цивільної влади" [6;51]. На думку В. Ковальчука, за браком необхідних джерел докладно прослідкувати процес створення мережі повстанського запілля не має змоги, проте, організаційні основи запілля були закладені відповідними наказами Клима Савура влітку-восени 1943 року на території північно-західних українських земель. Повстанську владу на цих землях представляла Головна Команда УПА (далі ГК УПА), яка уособлювала собою "найвищу і єдино-суверенну владу на звільнених землях України".
Таким чином ГК УПА упродовж другої половини 1943 року розлядала повстанське запілля як територію своєрідної української державності.
У зв"язку з нагальною потребою легітимності (поняття "легітимність"означає визнання громадянами правочинності влади, обгрунтування її претензій на панування над ними, внутрішню згоду підкорятися) повстанської влади [1]. 1 вересня 1943 р. видано відоме "Розпорядження про встановлення адміністрації на терені України", що ознаменувало побудову нової конструкції влади [9; арк.15].
ГК УПА було зроблено спробу запровадити цивільну владу у формі рад, про що й ішлося в "Розпорядженні…", також передбачалося установлення такого політичного устрою, в основі якого лежав би принцип народовладдя, що мав реалізовуватися через ради як представницькі органи влади. Завдяки активній діяльності УПА значна частина населення повстанського запілля визнавала ГК УПА як орган найвищої української влади й готова була делегувати їй своє право представляти свої інтереси в усіх сферах державного життя [7;271].
Весною 1943 р. на Волині та Поліссі, в місцевостях не контрольованих окупаційною владою почали розгортати діяльність так звані "повстанські республіки" ("Січ"(Володимирщина), "Колківська"(Луччина) та ін.)). Основною ознакою кожної "повстанської республіки" була наявність (у межах певної території) своєрідного "суверенітету", що виявлявся у безроздільному пануванні української влади у вигляді УПА. Такого роду республіки розглядалися місцевим населенням як "держава в державі" і уособлювали собою українську владу, в якої можна шукати захисту [8;78-79].
"Антонівецька республіка", що існувала впродовж року (весна 1943-весна 1944рр.) виступала впливовим суб"єктом національно-визвольного руху на теренах південної Волині, будучи координуючим центром військового, економічного, політичного життя регіону. Окупаційна німецька влада "нового порядку" часто не насмілювалася йти з нею на конфлікт. Так, в одному з документів ОУН йшлося про такий випадок:"До ляндвірта в Шумську прийшла одна жінка з Онишківець за дозволом спетлювати пшеницю, на що він їй сказав:" Йди в Антонівці, там є український генерал, який дасть тобі дозвіл"[2;арк.308]. Однією з ключових функцій було налагодження безперебійної роботи господарського механізму. Зокрема, в Антонівцях працював млин, на хуторі Заліщина діяла хлібопекарня.
З весни 1944 року, підрозділи радянських спецслужб та військ НКВС шляхом як каральних операцій проти УПА так і масовим терором проти місцевого населення, намагались легітимізуватись не стільки правовими засобами, скільки методами беззаконня. Так," у квітні 1944 року більшовицькі карателі дотла знищили с.Антонівці Шумського району, яке мало репутацію "націоналістичної столиці", зорали там землю і посадили ліс [10;248].
Ліквідація "Антонівецької республіки" частково дестабілізувала повстанський рух у південному регіоні Волині, але не означала його повного розгрому.
Висновки. Таким чином, по-перше, географічні межі поширення повстанського запілля в другій половині 1943 р., а також активна підтримка його місцевим населенням, дають підстави стверджувати, що українська повстанська влада була легітимною. З цією метою керівництвом українського руху Опору було втілено в життя низку політико-адміністративних заходів, насамперед, узаконено власну присутність шляхом видання актів законодавчого характеру, що стосувалися проведення адміністративної, земельної, шкільної реформ, а також зовоювання довіри в української громади; по-друге, однією з найбільш дієвих форм повстанського запілля в період національно-визвольної боротьби виступали так звані "повстанські республіки"; по-третє, діяльність "Антонівецької республіки", однієї з кагорти інших, свідчило, з одного боку, про реалізацію УПА (хоч і на нетривалий період) своєї державотворчої програми, з другого, було дієвою формою захисту українського населення від окупантів різних мастей.

Джерела:
1.Гребіневич О. Легітимативний процес в українському контексті //Національна ідея і соціальні трансформації в Україні / М.В. Попович, А.М. Єрмоленко й ін.-К.,2005.
2.Державний архів Рівненської області ( далі-ДАРО).-Р-30, оп.2, спр.33, арк.308.
3. За що бореться УПА?/ УПА в світлі документів з боротьби за УССД 1942-1950 рр. Збірка документів.-Ч.1. Видання ЗЧ ОУН, 1957.-С.17.
4. Кентій А.В. Розбудова територіальних структур і штабів повстанської армії / ОУН і УПА. Історичні нариси.-К.: Наукова думка, 2005.-С.168.
5.Ковальчук В. Діяльність ОУН(б) і Запілля УПА на Волині й південному Поліссі (1941-1944рр.).-Торонто-Львів: Вид-во Літопис УПА, 2006.-С.23.
6.Стародубець Г.М. Українське повстанське запілля (др. п.1943-поч.1946р.).-Монографія.-Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.-С.51.
7.Стародубець Г.М. Проблема легітимізації повстанської влади на території запілля УПА // Галичина.- 2008.-№14.-С.271.
8.Стародубець Г. Названа праця.-С.78-79.
9.ЦДАВОВ України.-Ф.3833, оп.1,спр.48, арк.15.
10.Шанковський Л. УПА на Підгаєччині // Підгаєцька земля.- Історико-мемуарний збірник.-Нью-Йорк, Торонто,1980.-С.248.


допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ФІЛОСОФІЯ ПРАВОСУДДЯ І ПОЗИТИВНОГО ПРАВА (КОЛІЗІЯ НА ПРИКЛАДІ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ)
13.02.2009 19:17
ДОПУСТИМІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ АНАЛОГІЇ
09.02.2009 20:36
К ПРОБЛЕМЕ ПРЕОДОЛЕНИЯ ПРАВОВОГО НИГИЛИЗМА В УКРАИНЕ
09.02.2009 16:56
ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
08.02.2009 17:10
ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРАЦЯХ М.Д. ІВАНИШЕВА
06.02.2009 18:46
ДО ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРИ НОРМИ ПРАВА
05.02.2009 19:55




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше