Швидкий розвиток інформаційних технологій ознаменував початок цифрової ери, де технології проникають у всі сфери життя. У такому контексті захист інтелектуальної власності стає особливо актуальним, оскільки він стикається з новими викликами та відкриває нові можливості, а отже широке застосування цифрових технологій та Інтернету породжує нові проблеми у сфері захисту інтелектуальної власності.
Висока швидкість передачі даних в цифровому середовищі призводить до посилення проблем, пов'язаних із захистом авторських прав. Миттєве розповсюдження творчих робіт в мережі вимагає розробки нових правових механізмів для забезпечення ефективного захисту інтелектуальної власності. Поширення Інтернету спричинило значне зростання такого явища, як піратство, тобто несанкціонованого використання та розповсюдження інтелектуальних творів. Також цифрові технології суттєво спростили процес копіювання та дистрибуції матеріалів, що вимагає розробки ефективніших механізмів захисту авторських прав [1, с. 169]. Інтернет-фішинг, кіберсквотинг та онлайн-шахрайство є поширеними методами несанкціонованого заволодіння інтелектуальною власністю. Інтернет-фішинг передбачає виманювання конфіденційної інформації для подальшого її розповсюдження, кіберсквотинг – незаконну реєстрацію торгових марок для майбутнього її перепродажу компаніям, які нею зацікавилисб, а онлайн-шахрайство – створення підроблених вебсайтів для обману користувачів [2].
Однією з найактуальніших проблем у цифровому середовищі є визначення авторства та захист прав на інтелектуальну власність. Простота розповсюдження контенту в мережі Інтернет ускладнює встановлення авторства та призводить до численних випадків порушення авторських прав.
До проблем захисту інтелектуальної власності в Інтернеті можна віднести: низький рівень правової культури серед населення; недостатнє фінансування з боку держави для боротьби з піратством; брак знань авторів та правовласників про захист авторських прав; швидкість розповсюдження неліцензійної продукції в мережі; складнощі в зборі доказів онлайн та недостатнє технологічне забезпечення тих, хто протидіє порушенням законодавства [3, с. 43].
Захист прав інтелектуальної власності здійснюється у двох основних формах: юрисдикційній та неюрисдикційній. Юрисдикційний захист передбачає втручання державних органів для відновлення порушених прав. Неюрисдикційний захист, або самозахист, здійснюється безпосередньо суб'єктом права і не передбачає обов'язкового звернення до суду.
Судовий захист є невід'ємною складовою правового механізму захисту прав інтелектуальної власності. Суди виконують ряд важливих функцій: встановлення факту порушення прав, визначення виду та розміру компенсації, а також формування судової практики, яка сприяє розвитку правових відносин в даній сфері, а тому такий захист вважається найбільш ефективним способом захисту прав інтелектуальної власності.
Найпоширенішими підставами для звернення до суду з метою захисту прав інтелектуальної власності є: плагіат: неправомірне використання чужих творів без належного посилання на автора; підробка та вилучення інформації: внесення змін до твору без дозволу автора, вилучення інформації про авторство; піратство; загроза порушення прав: дії, які можуть призвести до порушення авторських прав у майбутньому; камкординг та кардшерінг [4].
Захист інтелектуальної власності в цифровому середовищі передбачає комплексний підхід, що включає технічні, правові та освітні заходи. Серед технічних засобів захисту широкого застосування набув водяний знак, який слугує для ідентифікації власника цифрового контенту та запобігання його несанкціонованому використанню. Крім того, для захисту інтелектуальної власності застосовуються мережеві технології, такі як брандмауери та антивірусні програми. Важливу роль у забезпеченні захисту інтелектуальної власності відіграють освітні програми, спрямовані на підвищення правової свідомості користувачів мережі та формування поваги до авторських прав [1, с. 170].
У підсумку варто зазначити, що інтелектуальна власність відіграє все більш важливу роль у сучасному світі. Однак, існуюча система захисту прав інтелектуальної власності в цифрову епоху не в повній мірі відповідає викликам часу. Необхідно розробити нові, більш ефективні механізми правового захисту, які б забезпечили стабільність і передбачуваність відносин у сфері інтелектуальної власності.
Література:
1. Барановська В. М. Право інтелектуальної власності в цифрову добу // Аналітично-порівняльне правознавство: електронне наукове видання. Ужгород, 2024, № 1. С. 167-171. URL: https://app-journal.in.ua/wp-content/uploads/2024/02/APP_01_2024.pdf#page=167
2. Луц Дмитро. Захист прав інтелектуальної власності в еру цифрових інновацій. Юридична газета. URL: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/zahist-prav-intelektualnoyi-vlasnosti-v-eru-cifrovih-innovaciy.html (дата звернення: 21.10.2024)
3. Цифровий розвиток України: проблеми та перспективи : матеріали доповідей учасників круглого столу (м. Одеса, 22 березня 2024 р.) / уклад.: Д. Г. Манько, Я. О. Тицька, А. О. Згама ; Міжнар. гуман. ун-т. Одеса : Фенікс, 2024. 57 с.
____________________
Науковий керівник: Миколаєць Вікторія Анатоліївна, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу Державного податкового університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
