У Західній Європі церковне (канонічне) право було обов’язковою складовою середньовічної університетської освіти, що справило значний вплив на загальне правове мислення тогочасних юристів. З кінця XVII ст. церковне (канонічне) право першочергово викладалося на юридичних факультетах й українських університетів (не залежно від того, до складу яких держав входили відповідні землі України), а на теренах Буковини – з моменту заснування австрійською владою Чернівецького університету в 1875 р. Церковне (канонічне) право вважалося навчальною дисципліною без прив’язки до національних кордонів, а тому могло викладатися в університетах студентам-юристам з усієї Європи.
Після силового приєднання Буковини до Румунії у 1918 р. декретом короля Фердінанда І від 12 вересня 1919 р. Чернівецький німецькомовний університет реорганізовано в румунський. З 1 жовтня 1919 р. адміністрація університету та всі факультети мали повністю перейти на румунську мову навчання упродовж трьох років. З урахуванням таких організаційно-трансформаційних перетворень, кардинальні зміни відбулися як серед професорсько-викладацького складу, так вплинули і на навчально-виховний процес. Безсумнівно, великий тягар у забезпеченні належного розвитку університету покладався на ректорів.
Четверо з десяти керівників Чернівецького університету в румунський період його історії були юристами за освітою, одного з яких двічі обирали на посаду ректора буковинського вузу в 1923-1925 рр. й у 1927-1930 рр. [2, p. 8; 1, с. 75]. Мова йде про цікаву й неординарну постать Валеріана Шесана (Valerian Şesan), у науковому та повсякденному житті якого тісно переплелися як право, так і релігія.
Народився майбутній ректор у сім’ї православного пароха Дмитра Шесана та його дружини Парасковії 16 червня 1878 р. Спочатку навчався в православній школі, потім – у Чернівецькій класичній державній гімназії. В 1896 р. вступив на теологічний факультет Чернівецького університету, а також паралельно навчався і на юридичному факультеті. Через п’ять років став доктором теології й отримав стипендію Буковинської митрополії для продовження навчання в інших університетах Європи, зокрема, у Відні та Празі, де в 1906 р. став доктором права. Спеціалізувався в Афінах, Єрусалимі, Києві [5, p. 71]. У 1908 р. В. Шесана обрано дияконом Чернівецького кафедрального собору св. Духа, а вже з 1913 р. він почав працювати на теологічному факультеті Чернівецького університету на посаді доцента.
Перша світова війна змусила В. Шесана продовжити науково-педагогічну діяльність в еміграції, але після повернення у 1918 р. на Буковину його кар’єрне зростання продовжилося. Вже через рік В. Шесану присвоєно звання титульного професора церковного права для забезпечення однойменних курсів студентам юридичного факультету другого року навчання на обидвох секціях докторату (юридичної та політико-економічної) [5, p. 101]. З року в рік професор удосконалював програму курсу, чітко структурував її зміст, оновлював відповідно до тогочасних наукових тенденцій та вимог. Клопітка праця завершилася публічним оприлюдненням курсу, щоправда, лише в 1942 р., після смерті автора [3].
Зауважимо, що через зменшення терміну навчання докторантів до одного року (в 1937 р.), курс церковного (канонічного) права зникає з навчального навантаження студентів-юристів, а після приходу радянської влади на територію Буковини припиняє свою діяльність і юридичний факультет, аж до проголошення незалежності України [2, p. 83-84]. Водночас, «совіти» знищили церковне (канонічне) право й в інших українських вузах, які готували юристів на той час.
В. Шесан – автор численних наукових книг, навчальних посібників, статей, опублікованих у місцевих періодичних виданнях («Glasul Bucovinei», «Candela»), перекладів у галузі церковного (канонічного) права; друкувався німецькою та румунською мовами [5, p. 72]. Деякі з фундаментальних праць, які присвячені таким соціальним інституціям і явищам як церква, держава та право, й по сьогодні зберігаються у фондах наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича [3; 4]. Загалом, наукова спадщина вченого виразно підкреслює, яке важливе місце у його житті займали дослідження як правових, так і релігійних питань. Окрім викладацької і наукової діяльності, В. Шесан активно займався також громадською роботою, обирався депутатом парламенту Румунії. Цікавим досвідом у його житті була й діяльність перекладачем з чеської мови в Апеляційному суді в Чернівцях (1911-1939 рр.).
Помер «ректор-юрист у рясі» в 1940 р., похований у Чернівцях.
З проголошенням незалежності України, з’явилася можливість відродити столітньої давності традиції при підготовці студентів-юристів українських вузів: церковне (канонічне) право введено до навчальних програм. І хоча призначення богословів та юристів – різне, але сфери їх діяльності багато в чому збігаються та полягають у вихованні людей на засадничих ідеях права та моралі.
Література:
1. Чернівецький університет. 1875-1995: Сторінки історії. Чернівці : Рута, 1995. 208 с.
2. Anuarul Universitatii din Cernauti. Аnul de studii 1938-1939. Cernauti : Institutul de arte grafice «Glasul Bucovinei», 1939. 268 p.
3. Şesan V. Curs de drept bisericesc universal. Cernăuţi, 1942. 268 p.
4. Şesan V. Modificarea Legii şi Statului pentru organizarea Bisericii Ortodoxe Române. Candela. 1935. XLVI. Р. 117-201.
5. Universitatea din Cernăuţi în peridoda interbelică. Mircea Grigoroviţă. Suceava : Muşatinii, 2005. 290 p.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
