:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ДО НЕОСУДНИХ ТА ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 18)

Термін подання матеріалів

11 грудня 2019

До початку конференції залишилось днів 1


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ДО НЕОСУДНИХ ТА ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
 
08.02.2009 16:39
Автор: Дердюк Богдан Миколайович, аспірант Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
Законодавство більшості іноземних держав передбачає звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин у стані неосудності, і застосовує до них заходи безпеки, що зводяться до примусового лікування у відповідних медичних закладах. Як зазначає Н.В. Щедрін, інститут заходів безпеки на сьогоднішній день визнаний та закріплений усіма законодавчими системами і займає у них міцні позиції [1, с. 24].
Порівнюючи кримінальні та кримінально-процесуальні норми вітчизняного законодавства і законодавства інших країн щодо провадження у справах неосудних та обмежено осудних осіб, можна встановити деякі загальні правові аспекти. Так, наприклад, метою заходів, що застосовуються до душевнохворих осіб є забезпечення безпеки суспільства від протиправних діянь, які вчиняють дані особи, а також їхнє лікування.
Проте за законодавством Данії психічна хвороба ще не є підставою, яка звільняє особу від відповідальності. У судовому порядку потрібно встановити, що така особа внаслідок психічної хвороби є неосудною, однак що саме слід розуміти під неосудністю закон не вказує. Тому суди під час розгляду таких справ можуть винести рішення про осудність особи (незважаючи на те, що у справі є висновок лікарів-психіатрів про наявність психічної хвороби) зазначаючи у ньому, що причинний зв'язок між хворобою і діями не дає підстав виключати осудність особи.
Відповідно до кримінального законодавства Великобританії, до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння і визнані неосудними за правилами Макнатена, рішенням суду застосовуються заходи безпеки, які зводяться до інтернування таких осіб у спеціалізовані психіатричні заклади. Варто підкреслити, що направлення особи у такий медичний заклад може бути прийняте як до відкриття основного судового провадження – рішенням присяжних засідателів про неможливість особи брати участь у процесі, якщо цьому перешкоджає її стан здоров’я, – так і під час судового провадження на підставі судового рішення “невинуватий через неосудність” [2, с. 80].
Згідно з кримінально-процесуальним законодавством Польщі суд може застосувати заходи безпеки до неосудних осіб поміщуючи їх у відповідний медичний заклад закритого типу, коли потрібно попередити вчинення особою нового суспільно небезпечного діяння, яке пов’язане з її психічним захворюванням або розумовою відсталістю. Однак особа поміщується у відповідний психіатричний заклад, якщо вона, знаходячись у стані неосудності вчинила, суспільно небезпечне діяння, що становить значну суспільну небезпеку, та якщо є велика ймовірність вчинення нею нового протиправного діяння [3, с. 275–276].
Особливістю заходів безпеки, які застосовуються до психічнохворих осіб у США є те, що вони по-різному закріплені в законодавстві кожного штату. Напри¬клад згідно з законодавством штату Меріленд такі заходи мають назву “ізоляція дефектних правопорушників”. Як правило, кримінальні кодекси штатів не містять норм, які регулюють даний правовий інститут. Його практичне застосування здійснюється за допомогою прийнятих законів, які визначають становище психічнохворих осіб. Законодавством згадуваного штату встановлено, що “дефектним правопорушником” вважається особа, яка своєю антисоціальною та протиправною поведінкою підтверджує схильність до вчинення кримінально караних діянь, а також особа, у якої встановлено розумові відхилення або емоційну неврівноваженість, оскільки це свідчить про реальну загрозу для суспільства та необхідність ізоляції психічнохворого до відповідної установи [4, с. 196].
У законодавстві Китайської Народної Республіки відсутні примусові заходи, які застосовуються до психічнохворих осіб, що вчинили злочини. Проте законодавець зобов’язує членів сім’ї та опікунів психічнохворої особи здійснювати контроль за діяльністю таких осіб та забезпечити їхнє лікування.
У кримінальному законодавстві Японії примусові заходи щодо психічнохворих осіб непередбачені, але в законі Японії “Про психіатричну допомогу і благоустрій психічнохворих осіб”, прийнятому ще в 1950 році, закріплено право адміністративних органів направляти останніх у відповідні лікувальні заклади. Однак таке направлення може мати місце лише після встановлення наявності реальної небезпеки, що полягає у можливості завдання психічнохворою особою шкоди як собі (заподіяння тілесних ушкоджень), так і оточуючим [5, с. 503].
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство перерахованих вище країн, незважаючи на відмінності у процедурі застосування судом примусових заходів медичного характеру (заходів безпеки), містить правові норми, які звільняють психічнохворих осіб від відповідальності за вчинений злочин, забезпечують їх ізоляцію від суспільства та покладають піклування про них на відповідні державні установи.

Література:
1. Щедрин Н.В. Введение в правовую теорию мер безопасности: Монография / Краснояр. гос. ун-т, 1999. – 180 с.
2. Полянский Н.Н. Уголовное право и уголовный суд Англии. М.:
Юрид. лит-ра, 1969. – 480 с.
3. Малиновский, А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. – М.: Международные отношения, 2002. – 376 с.
4. Нерсесян А.А. Вопросы наказуемости в уголовном праве ФРГ и США. – М.: Наука, 1992. – 244 с.
5. Уголовное право зарубежных стран. Общая часть / Под ред. И.Д.Козочкина. – М.: Институт международного права и экономики имени А.С.Грибоедова, 2001. – 576 с.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МІЖНАРОДНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ УКРАЇНИ ЩОДО КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ДІЙ РАСИСТСЬКОГО ТА КСЕНОФОБНОГО ХАРАКТЕРУ, ВЧИНЕНИХ ЧЕРЕЗ КОМП'ЮТЕРНІ СИСТЕМИ
28.01.2009 20:43
ОСОБЛИВОСТІ ДОПИТУ ПОТЕРПІЛИХ І СВІДКІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ
28.01.2009 20:38
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ УЧАСНИКІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА В УКРАЇНІ
28.01.2009 20:07
ПРОЦЕСУАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЕКСПЕРТА ПРИ ВСТАНОВЛЕННІ НИМ ОБСТАВИН, ЩО СПРИЯЛИ СКОЄННЮ ЗЛОЧИНУ
23.01.2009 09:12
ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 150 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ „ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДІТЕЙ”
13.02.2009 07:51
ТИПОВІ ПОМИЛКИ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТИЗ
12.01.2009 10:57
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВИХ НОРМ ПРО ПІДСУДНІСТЬ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН
09.02.2009 21:02
ЯКІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ПОВНА СТАТИСТИКА ЯК УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
09.02.2009 20:44
ВИЗНАЧЕННЯ ОЗНАК СУБ’ЄКТА ХУЛІГАНСТВА ЗА КК ПОСТРАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК
09.02.2009 15:29
ПИТАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ СУЧАСНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИМ НОРМАМ
09.02.2009 15:27




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше