На сьогодні, серед правознавців не існує єдиної думки щодо переліку функцій цивільно-правової відповідальності Держави за дії державних органів та дії юридичних осіб, що належать Державі. Прийнятою є наукова позиція, що цивільно-правова відповідальність Держави переймає всі характеристики та функції загальної цивільної відповідальності. Факт включення Держави до складу суб’єктів цивільно-правової відповідальності не впливає на функціональну спрямованість останньої. У зв’язку з цим, функції цивільної відповідальності Держави аналізують через призму загальних понять юридичної відповідальності та специфіки цивільно-правової відповідальності, що дозволяє краще зрозуміти окреслену проблематику.
Як правильно зауважив В. І. Ольшанченко, загальною метою цивільно-правової відповідальності як системи цивільно-правових охоронних заходів є забезпечення та гарантія захисту цивільних прав та інтересів суб’єктів цивільного права [1, c. 31]. Саме тому, основною функцією цивільної відповідальності Держави є гарантійно-забезпечувальна функція.
Оскільки поняття «гарантії» є доволі широким, у контексті функціонального призначення цивільної відповідальності Держави варто сконцентруватись на юридичних гарантіях, а саме гарантіях захисту, до яких особа звертається тоді, коли порушено її суб’єктивне право чи така свобода. Цивільно-правова відповідальність і є тією сукупністю юридичних гарантій, яка забезпечує законне і справедливе задоволення прав та інтересів суб’єктів цивільного права [2, c. 176].
Із наведеного вище цілком слушно виокремити компенсаційну (відновлювальну) функцію цивільної відповідальності Держави, яка полягає у відновленні майнового і немайнового стану потерпілого. Ця функція визначає одне з головних завдань відповідальності у цивільному праві – «реставрація» «ушкоджених» цивільних відносин шляхом надання потерпілій особі справедливої компенсації.
На думку В. Д. Примака, компенсаційна функція характеризує суть і основний зміст цивільно-правової відповідальності як правового засобу, що покликаний ефективно поновити (у розумінні якомога повного відновлення становища, в якому мали б знаходитися сторони за відсутності правопорушення) порушені цивільні правовідносини та суб’єктивні цивільні права кредитора через перенесення у майнову сферу боржника негативних наслідків вчиненого ним правопорушення та відшкодування за рахунок зобов’язаної особи майнових чи моральних (немайнових) втрат кредитора (потерпілого) [3, c. 47].
Як зауважує І. С. Канзафарова, компенсаційну функцію цивільної відповідальності доцільно розглядати сукупно зі штрафною (каральною). Остання, у контексті цивільно-правової відповідальності, полягає в застосуванні обмежень майнової сфери. Якщо виходити з розуміння цивільно-правової відповідальності як інституту цивільного права, то такий є охоронним за своєю функціональною природою, і, в свою чергу, містить два елементи: компенсаційний вплив і штрафний вплив [2, c. 177]. Це означає, що потерпілий отримує компенсацію, тобто його право поновлюється (діє компенсаційна функція), коли на правопорушника покладаються додаткові майнові обтяження (діє штрафна функція). Із огляду на це, виконання обидвох функцій є, фактично, взаємопов’язаним: у той момент, коли обов’язок відшкодувати шкоду виконується, то здійснюються і компенсаційна, і штрафна функції.
Функції цивільно-правової відповідальності Держави не існують ізольовано, а взаємодіють одна з одною. У зв’язку з тим, що Держава визнається повноцінним суб’єктом цивільної відповідальності, виникають ситуації, коли Державою Україна в особі різних її органів виконуються одночасно різні функції.
Література:
1. Ольшанченко В. Цивільно-правова відповідальність держави Україна перед суб’єктами підприємницької діяльності: сутність, функції, види. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. 2019. № 41, Том 2. С. 30-33.
2. Канзафарова І. С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: дис. … док. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ. 2007. 453 c.
3. Примак В. Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В. Корецького. Київ, 2005. 209 с.
____________________
Науковий керівник: Майданик Роман Андрійович, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
