Тордесільяський договір 1494 р. є одним із ключових актів історії міжнародних відносин, що відображає не лише політичні та економічні, але й правові аспекти того часу. Його було укладено між двома найбільшими морськими державами того періоду – Іспанією та Португалією – з метою врегулювання суперечок щодо територіальних володінь у Новому Світі. Цей документ став результатом боротьби за панування в колоніях, відкритих під час великих географічних відкриттів, та визначав межі сфер впливу двох держав.
Договір був не лише важливим кроком у колоніальній експансії, але й мав велике значення з погляду розвитку міжнародного права [1, с. 154, 234, 240, 248, 254, 257]. У той час, коли існувала відсутність єдиного механізму вирішення міждержавних конфліктів, цей договір був спробою встановити правову норму для визначення меж і сфер впливу в умовах глобальних суперечок. Він був укладений 7 червня 1494 р. У цей період, після того як Христофор Колумб у 1492 році відкрив Новий Світ, обидві країни стали активно боротися за контроль над нововідкритими землями, що відкривали величезні можливості для колонізації та здобуття багатств [2, с. 266-267]. Однією з вагомих причин укладення договору стало прагнення уникнути військових конфліктів між Іспанією та Португалією через суперечливі територіальні претензії. Після відкриття Америки Іспанія і Португалія почали суперечити щодо того, хто володіє правом на дослідження, колонізацію та освоєння нових земель. Обидві держави не лише прагнули до розширення своїх територіальних володінь, а й шукали шляхи для забезпечення своїх економічних та торгових інтересів, зокрема через монополію на торгівлю з колоніями.
Сторонами переговорів виступали іспанський король Фердинанд II Арагонський і португальський король Жуан II, які були зацікавлені в розподілі нещодавно відкритих територій. Іспанія, яка тільки-но почала колонізувати Америку, прагнула забезпечити за собою більшу частину Нового Світу, особливо після того, як відкриття Колумба суттєво вплинули на міжнародну політичну та економічну ситуацію. Португалія, в свою чергу, прагнула закріпити свої права на африканські території та шляхи до Індії, оскільки вже мала широкі торговельні інтереси в Африці та Азії. Важливою була участь у переговорах представників Риму. Папа Олександр VI, який був іспанцем за походженням, видав низку булл, на підтримку домагань Іспанії та Португалії на різні частини світу. Він діяв як посередник у переговорах, намагаючись визначити «лінію поділу», яка б задовольняла обидві сторони та уникала конфліктів між ними [3].
Однією з ключових умов договору було визначення лінії розмежування, яка проходила з північного заходу на південний схід. За договором, усі нові землі, відкриті на захід від цієї лінії, надавалися Іспанії, тоді як території, що розташовувалися на схід від лінії, потрапляли під контроль Португалії. Лінія проходила через Атлантичний океан і була розташована приблизно на 370 ліг від Азорських островів, що визначало сферу впливу кожної з країн у Новому Світі. Цей розподіл мав на меті уникнути територіальних суперечок між двома державами, оскільки і Іспанія, і Португалія прагнули контролювати нові землі для колонізації та ведення торговельної діяльності.
Тордесільяський договір визначав права та обов’язки двох держав у контексті їх колоніальної політики. Іспанія отримувала право на освоєння і колонізацію всіх нових земель на заході від лінії, що включало більшу частину Америки. Португалія, в свою чергу, отримувала право на освоєння територій на сході, що включало західне узбережжя Африки, а також право на колонізацію земель, які пізніше стали частиною Бразилії. Одним з головних обов’язків кожної держави було встановлення торговельних відносин і місій на територіях, що потрапляли під їхній контроль, і підтримання християнських місій, оскільки важливою частиною колоніальної політики було поширення католицизму. Окрім того, договором передбачалося, що обидві держави повинні були взаємно узгоджувати свої дії в разі виникнення нових відкриттів чи виникнення спорів щодо територій. Також зазначалося, що в разі відкриття нових земель, які не підпадали під чітко визначену лінію, рішення про належність таких територій повинні були прийматися за допомогою нових переговорів або, за потреби, з посередництвом Папи Римського [4, с. 84-100]. Значення договору не обмежувалося лише встановленням територіальних меж. Він також став вагомою віхою у розвитку міжнародного права, адже визначав правила для врегулювання колоніальних суперечок між державами, що сприяло формуванню основ для мирного вирішення міжнародних конфліктів. Це був крок до мирного розв’язання міжнародних суперечок на основі взаємного погодження.
Отже, Тордесільяський договір 1494 р. став важливим етапом в історії міжнародних відносин та міжнародного права. Хоча цей договір був продуктом свого часу, він справив значний вплив на розвиток колоніальної політики та на подальше формування правових норм, які регулюють відносини між державами. Він виявися прообразом для подальших угод, які врегульовували розподіл нових земель. Водночас, Тордесільяський договір став помітним кроком на шляху до створення механізмів вирішення міждержавних суперечностей.
Література:
1. Grewe W. The Epochs of International Law. Berlin: De Gruyter, 2000. 780 p.
2. Oliveira e Costa J. P., Rodrigues J. D., Oliveira P.A. História da expansão e do Império português. A Esfera dos Livros, 2014. 679 p.
3. Marchant L. R. The Papal Line of Demarcation and Its Impact in the Eastern Hemisphere on the Political Division of Australia, 1479-1829. Greenwood, W. A.: Woodside Valley Foundation, 2008. XXVI, 233 p.
4. European Treaties bearing on the History of the United States and its Dependencies to 1648 / ed. Davenport F.G. Washington: Carnegie Institution of Washington, 1917. 387 p.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
