Питання встановлення розміру оплати в нотаріальній діяльності залишається проблемним, що призводить до негативних наслідків. Демпінгування розміру оплати за нотаріальні дії – це навмисне зниження розміру плати з метою залучення клієнтів, що, у свою чергу, може погіршувати якість нотаріальних дій в Україні, що може призвести до недобросовісної конкуренції.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон), приватні нотаріуси самостійно встановлюють розмір плати за свої послуги на договірних засадах. На відміну від них, державні нотаріуси справляють державне мито, розміри якого визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (далі – Декрет), згідно зі ст. 19 Закону [1].
З метою всебічного аналізу, слід зупинитися на причинах демпінгу серед приватних нотаріусів, а саме виділяємо наступні:
1) Надлишок нотаріусів у регіоні. У великих містах, де кількість нотаріусів є значною, конкуренція змушує деяких нотаріусів знижувати ціни, щоб залучити клієнтів.
Однією з причин демпінгування у сфері нотаріальних послуг виділяють значне збільшення кількості нотаріусів після скасування квотування. Як зазначає М. В. Бондарєва, ліберальний підхід до регулювання чисельності нотаріусів не виправдав себе, оскільки поряд зі збільшенням їх кількості спостерігається зниження кваліфікації, часті випадки професійних порушень та демпінгування розміру оплати за нотаріальні дії [2, с. 89].
Хоча вважаємо, що на даному етапі ценз у нотаріаті досить високий та слугує достатнім «фільтром» і не потребує додаткового квотування, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат», особа може стати нотаріусом, якщо відповідає таким критеріям: «є громадянином України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років (з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори – не менш як три роки), склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не має судимості за вчинення злочину або така судимість погашена або знята (крім реабілітованої особи), є повністю дієздатним» [1].
2) Фінансовий чинник. Нотаріуси, які тільки розпочали незалежну професійну діяльність, часто демпінгують, з метою формування «клієнтської бази». Через відсутність єдиних стандартів в приватному секторі виникає ситуація, коли нотаріуси використовують демпінг як засіб конкуренції, встановлюючи мінімальні ставки.
3) Недосконалість законодавчого регулювання. Відсутність встановлених мінімальних тарифів для приватних нотаріусів дає можливість зловживати утворенням ставки на власне переконання.
У зв’язку з вищезазначеними чинниками, виникають неминучі наслідки у вигляді зниження якості нотаріальних послуг, оскільки утворюється такий собі «конвеєр» з осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Через низькі ставки нотаріуси можуть економити на власному вдосконаленню та підвищенню професійного рівня, достойному рівню оплати праці осіб, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, що спричиняє пряме порушення принципу сумлінності, передбаченого пунктом 1 розділу Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил професійної етики нотаріусів України» № 2039/5 від 07.06.2021 [3].
Згідно з вищезгаданим Наказом, забороняється недобросовісна конкуренція між нотаріусами. Недобросовісною конкуренцією визнаються «дії або бездіяльність нотаріуса, спрямовані на перешкоджання вчиненню іншим нотаріусом нотаріальної дії, наданню послуг правового характеру або виконанню покладених законом повноважень у сфері державної реєстрації, а також створення конкурентних умов в оплаті» (пункту 8 розділу XVII Наказу № 2039/5 від 07.06.2021) [3]. Одним із видів недобросовісної конкуренції можна вважати демпінгування розміру плати за вчинення нотаріальної дії, яку пропонуємо додати у вищезгаданий документ.
Державні нотаріуси працюють за фіксованими ставками, а приватні – можуть встановлювати оплату за домовленість сторін , що призводить до того, що особи обирають економічно вигідніші варіанти. Однак, у приватних нотаріусів процедура оформлення документів зазвичай швидша та зручніша, що є конкурентною перевагою, оскільки часто суб’єкти зацікавлені в «сервісі».
Нотаріуси, які працюють в державному секторі, згідно з п. п. «а», «б» п. 3 ст. 3 Декрету [4], за посвідчення договорів відчуження нерухомого майна стягують мито у розмірі: 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – 17 грн, відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України [5], що є очевидно недостатнім та призводить до недостатньо фінансування державних нотаріальних контор. Можна зробити висновок, що за посвідченням правочинів щодо відчуження нерухомого майна більш економічно вигідно звертатися саме до приватного нотаріуса, з огляду на таке: приміром, сума договору щодо купівлі-продажу квартири – 3 млн грн, де 1 відсоток складатиме 30 тис. грн. У приватного нотаріуса, за домовленістю сторін, оплата може бути нижчою і таким чином пріоритет надається саме йому. А наприклад, за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) ставка складатиме: 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1, 7 грн) чи за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ): 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0, 34 грн) і т.д. Попри те, що за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового чи технічного характеру справляється окрема плата, розміри мита абсолютно застарілі та не мають нічого спільного з реаліями сьогодення, навіть з огляду на те, що з обігу було вилучено дрібні номінали (включно до 25 коп.).
З огляду на вищезазначену інформацію, вважаємо доцільними висновки І. С. Панченко, яка вказує на таке: «Складеться парадоксальна ситуація, коли усі «дорогі» нотаріальні дії відходять до приватного нотаріату, а «дешеві», майже безкоштовні залишаться як тягар за державним нотаріатом і державою, яка утримуватиме державні нотаріальні контори» [6, с. 99-100].
Усе це ставить державний нотаріат у доволі невигідне положення, хоча і немає обмежень щодо верхньої межі ставки, але наявні сумніви, що хтось погодиться сплачувати більше.
Законодавче врегулювання цього проблемного питання має встановити баланс між утворенням ставок. Одним із найефективніших рішень є встановлення розміру мінімальних ставок для приватних нотаріусів, що унеможливить суттєве зниження плати. При цьому, потрібно не забувати про становище державних нотаріусів, оплата за дії яких спрямовується до Державного бюджету України, та провести модернізацію застарілого Декрету «Про державне мито», піднімаючи мінімальні ставки та балансуючи їх з розмірами ставок за здійснення нотаріальних дій приватними нотаріусами.
Висновки. Демпінгування розміру оплати за нотаріальні дії є гострим питанням сучасної нотаріальної практики, що руйнує довіру до нотаріату загалом. Запропоновані заходи є основою для формування нової моделі нотаріальної діяльності в Україні, яка забезпечить справедливу конкуренцію та високий рівень вчинення нотаріальних дій.
Встановлення мінімальних тарифів, оновлення законодавчої бази, підвищення професійної етики є дієвими, на наше переконання, заходами для вирішення проблеми депмінгування у сфері нотаріату.
Література:
1. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 (дата звернення: 01.03.2025).
2. Бондарєва М. Реформування нотаріату в Україні: актуальні проблеми // Law of Ukraine / Pravo Ukraini. – 2020. – № 9. – С. 81-96.
3. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил професійної етики нотаріусів України» № 2039/5 від 07.06.2021 [Електронний ресурс]. – Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.06.2021 за №. 759/36381. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0759-21#Text (дата звернення: 02.03.2025).
4. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. – [Електронний ресурс]. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 (дата звернення: 02.03.2025).
5. Податковий кодекс України: Закон України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [Електронний ресурс]. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 02.03.2025).
6. Панченко І. С. Процедура нотаріального посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна: дис. ... д-ра філос. (юр. наук) : 081 – Право / І. С. Панченко ; наук. керівник С. Я. Фурса ; Київ. нац. ун-т імені Т. Шевченка. – Київ, 2020. – 220 с. – Режим доступу: https://scc.knu.ua/upload/iblock/562/dis_Panchenko%20I.S.%20.pdf.
____________________
Науковий керівник: Снідевич Олександр Станіславович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
