Європейський Союз (ЄС) є одним із основних акторів на міжнародній арені, який відіграє надзвичайну важливу роль у забезпеченні міжнародної безпеки і миру. З огляду на те, що питання безпеки і оборони є одним із напрямків зовнішньої компетенції ЄС, протягом тривалого часу, Союз розробив достатньо широкий набір механізмів та інструментів за допомогою, яких досягаються цілі зовнішньої політики ЄС у відповідній сфері. Одним із таких інструментів є спеціальні місії, які можуть мати як цивільний, так і змішаний цивільно-військовий характер. Основною метою таких місій є сприяння миротворчим та стабілізаційним процесам у кризових регіонах світу. З огляду на зростаючі глобальні виклики, ЄС активно розвиває правову та інституційну базу для забезпечення безпеки своїх членів і здійснення операцій за межами Європи.
Становлення місій ЄС розпочинається у кінці 90-х років ХХ століття, коли Союз та його держави-члени усвідомили необхідність запровадження механізмів збереження миру і стабільності за межами своїх кордонів. Важливою частиною цієї угоди є стаття, що визначає ціль та принципи зовнішньої політики та безпеки. Відповідно, стаття 11 Договору про Європейський Союз передбачає, що Союз має діяти на основі спільних цінностей, таких як свобода, демократія, повага до прав людини та основних свобод, а також верховенство права [1]. Згідно з положеннями цієї угоди, ЄС також отримує можливість реалізувати військові та цивільні в постконфліктних регіонах для стабілізації ситуації.
З часом, ЄС розробив систему нормативно-правових актів, що регулюють проведення спеціальних місій. Рішення щодо початку таких місій ухвалюються на рівні Ради ЄС, що відповідає за визначення цілей, обсягів та умов реалізації операцій. Зокрема, Стаття 43 Договору про ЄС визначає ключові принципи та механізми ухвалення рішень щодо проведення операцій у сфері безпеки та оборони, зокрема спеціальних місій [1; 2, с. 162].
Окрім того, рішення про проведення місії можуть бути ухвалені також на основі резолюцій ООН, зокрема таких санкції Ради Безпеки ООН або на основі угоди з приймаючими країнами, які погоджуються на здійснення певних миротворчих функцій іноземною державою або групою держав на своїй території. Водночас кожна держава-член ЄС має можливість реалізувати свою національну позицію, створюючи власні місії або беручи участь у спільних із іншими державами місіях, навіть за тих умов, коли таке рішення якщо вона відрізняється від спільної позиції ЄС (проте такі ситуації трапляються нечасто) [2, с. 163].
В свою чергу, організаційна структура ЄС в сфері оборони передбачає наявність низки ключових інститутів, які забезпечують планування, координацію та контроль за реалізацією спеціальних місій. Важливу роль у цьому процесі відіграють Командувач цивільних операцій, Комітет з питань політики та безпеки, а також Військовий комітет ЄС [3, с. 65].
Так, одним з основних механізмів забезпечення ефективності місій є спеціалізовані угоди між ЄС та країнами, на території яких здійснюються місії, такі як Угоди про статус сил (SOFA) та Угоди про статус місії (SOMA). Ці угоди визначають правовий статус учасників місії, їх імунітети, безпеку та інші питання [3, с. 52-53].
Спеціальні місії ЄС мають різноманітні форми та завдання, від гуманітарних і рятувальних операцій до надання правової та адміністративної допомоги в кризових зонах. Це дозволяє ЄС реалізувати свою стратегію в умовах глобалізації та зростаючих загроз безпеці. Зокрема, акцент робиться на використанні «м’якої сили», що включає в себе цивільні методи вирішення конфліктів, такі як медіація, відновлення правопорядку та допомога в створенні органів місцевого самоврядування. Основним завданням таких місій є сприяння стабілізації в постконфліктних регіонах, проведення гуманітарної допомоги та пошуково-рятувальних робіт, однак є випадки, коли змішане використання цивільних та військових ресурсів необхідне для забезпечення стабільності в регіоні.
Як вже зазначалося, спеціальні місії Європейського Союзу можуть утворюватися з метою забезпечення стабільності у постконфліктних регіонах світу, а також для підтримки розвитку демократії та стабільності. Вони виступають у ролі т. з. «м’якої сили», яка відрізняється гнучкістю у застосування та може характеризуватися швидкістю мобілізації.
Наприклад, Консультативна місія Європейського Союзу в Україні (КМЄС в Україні) або EUAM Ukraine, – є цивільною місією Спільної політики безпеки та оборони (СПБО) Європейського Союзу. Метою діяльності місії є сприяння реформуванню сектору цивільної безпеки України [4]. Експерти місії надають стратегічні консультації та практичну підтримку, щоби зробити сектор цивільної безпеки України ефективнішим, дієвішим, прозорішим та таким, що користується довірою громадян. КМЄС Україна співпрацює з різними правоохоронними органами України та органами системи верховенства права та офіційно розпочала роботу в 1 грудня 2014 року та одержання відповідного запрошення від уряду України. У 2022 році мандат КМЄС в Україні було доповнено у відповідь на російську агресію проти України, передусім для сприяння розслідуванню та переслідуванню за міжнародні злочини.
Інша місія ЄС, а саме Місія з надання військової допомоги Україні (EUMAM Ukraine) спрямована на посилення спроможності Збройних Сил України у захисті територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, а також у стримуванні та реагуванні на можливі майбутні військові напади з боку Росії та інших потенційних агресорів. Зокрема, EUMAM в Україні забезпечує підготовку особового складу Збройних Сил України на базовому, просунутому та спеціалізованому рівнях з медичної допомоги, у сфері хімічного, біологічного, радіологічного, ядерного захисту, розмінування, логістики та зв'язку, технічного обслуговування та ремонту, тощо. Вона також забезпечує підготовку молодшого командного складу у сфері оперативної підготовки до колективних маневрів і тактичних дій; а також надає консультації з питань планування, підготовки та проведення бойових стрільб. Ця місія співпрацює з усіма іншими міжнародними партнерами для надання підтримки Збройним силам України у проведенні тренувань. Місія відкрита для участі третіх країн. Вся діяльність місії здійснюється на території ЄС. Навчання підтримується наданням Збройним силам України обладнання летального та нелетального призначення. Це обладнання надається державами-членами ЄС і фінансується Європейським фондом миру.
Як видно, місії ЄС є важливим інструментом у забезпеченні миру та стабільності як в Європі, так і за її межами. Вони сприяють стабілізації постконфліктних регіонів, підтримці реформ та розвитку безпеки. Для досягнення ефективності ЄС повинен посилювати оборонні спроможності та зміцнювати співпрацю з міжнародними партнерами. Продовження розвитку цих місій дозволить ЄС ефективно реагувати на глобальні загрози та забезпечити стабільність на міжнародному рівні.
Список використаних джерел:
1. Договір про Європейський Союз від 07.02.1992 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_029
2. Петренко Ю. В. Правові та інституційні основи спеціальних місій Європейського Союзу. Науковий вісник Ужгородського національного 202 університету. Серія «Право». 2019. Випуск 59. Том 2. С. 159-165. DOI https://doi.org/10.32782/2307-3322.59-2.35
3. Ковальська В. В. Правове регулювання діяльності місій Європейського Союзу (на прикладі місії Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні): дис. ... канд. юрид. наук. НУ «ОЮА». Одеса, 2016. 202 с.
4. Угода між Україною та ЄС щодо статусу КМЄС Україна. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_012#Text
____________________
Науковий керівник: Трагнюк Олеся Янівна, доктор юридичних наук, професор кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
