Податкове законодавство є одним із основних інструментів фінансування держави та органів місцевого самоврядування. В Україні, зокрема, місцеві податки відіграють важливу роль у формуванні бюджетів місцевих громад, забезпеченні їх фінансової самостійності та реалізації місцевих ініціатив. Податковий кодекс України є основним джерелом нормативного регулювання, яке визначає механізми збору місцевих податків, порядок їх адміністрування та взаємодії з центральними органами влади.
Реформи в сфері місцевих фінансів та децентралізація в Україні значно змінили підходи до оподаткування на місцях, підвищуючи відповідальність місцевих органів за ефективне управління податковими ресурсами. Актуальність дослідження полягає в необхідності аналізу сучасних підходів до регулювання місцевих податків через призму Податкового кодексу, з урахуванням змін, що відбуваються в умовах динамічного розвитку економіки та правової системи України.
Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України, «Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства» [1].
Податкові відносини, як об'єкт правового регулювання податково-правових норм, мають низку специфічних ознак. Вони пов'язані з реалізацією податкового обов'язку та виникають і функціонують на основі податково-правових норм. Ці відносини відображають державну волю та інтереси в галузі оподаткування, мають організаційно-майновий характер і сприяють узгодженню суб'єктивних прав і обов'язків учасників. Крім того, вони забезпечуються механізмами державного примусу, що є гарантією їх виконання.
«Концептуальна оцінка нормативно-правового акта передбачає визначення сфери суспільних відносин, які він має регулювати, а також встановлення відповідної галузі права, до якої він відноситься. Крім того, необхідно з'ясувати предмет та метод регулювання конкретного виду цих відносин, а також механізми впливу на поведінку учасників. Предмет податкового регулювання охоплює відносини, що забезпечують формування доходної частини бюджетів. Водночас слід зазначити, що ці відносини не включають всі джерела бюджетних надходжень. Податкові надходження становлять лише одне з чотирьох основних джерел, що формують бюджетні доходи [2].
«До місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі)» [1].
Податковий кодекс України встановлює основні правові засади регулювання місцевих податків та визначає принципи, механізми та інструменти, необхідні для ефективного справляння податків на рівні територіальної громади. Положення Закону сприяють фінансовій незалежності органів місцевого самоврядування та їх здатності до самостійного розвитку.
Місцеві податки, визначені Податковим кодексом України, є важливим джерелом надходжень до місцевих бюджетів і використовуються для фінансування місцевих проєктів, інфраструктурних ініціатив та соціальних програм. Зміни в місцевих податках сприяють більш ефективному управлінню бюджетними коштами на місцевому рівні.
Подальші дослідження у сфері місцевого оподаткування в Україні мають бути зосереджені на аналізі ефективності впроваджених змін та оцінці впливу податкових реформ на місцеві бюджети та податкову систему на забезпечення сталого економічного розвитку місцевих громад.
До того ж, слід зосередитися на пошуку шляхів оптимізації механізмів. Як наслідок, Податковий кодекс України відіграє важливу роль у регулюванні місцевих податків, але реформування та вдосконалення податкової системи в контексті місцевого самоврядування має тривати з метою підвищення ефективності його застосування.
Література:
1. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. (дата звернення: 11.03.2025).
2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 № 2456-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text. (дата звернення: 11.03.2025).
____________________
Науковий керівник: Загурський Олександр Богданович, кандидат юридичних наук, доцент, Заклад вищої освіти «Університет Короля Данила»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
