Конституція України у ст. 3 проголосила людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Це виступає однією з умов розбудови України як демократичної та правової держави, а наведені положення Основного Закону покладають на органи державної влади та їх посадових осіб відповідні обов’язки гарантувати та охороняти життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку людини у будь-якій сфері суспільного життя. Це повною мірою стосується і сфери кримінального судочинства.
Зокрема серед основних завдань кримінального провадження виділена охорона прав, свобод та законних інтересів його учасників. На погляд автора, одним із прав учасників кримінального провадження, своєрідною гарантією їх прав та свобод, а також окремим інститутом кримінального процесуального права є право на забезпечення безпеки особи у кримінальному судочинстві. Цей інститут спрямований на захист життя, житла, здоров'я та майна таких осіб від протиправних посягань та забезпечує створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Питанням забезпечення безпеки учасників кримінального провадження присвячені численні наукові дослідження, а його правове регулювання здійснено на рівні КПК України та спеціального Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Однак, як засвідчує аналіз нормативно-правових актів у цій сфері зокрема і міжнародних, узагальнення праць науковців, а також правозастосовної практики, цей інститут, а також регламентована ним діяльність потребують свого вдосконалення, а часом і оновлення.
З приводу вибору напрямів удосконалення інституту забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, то вихідними для положеннями цього вважаємо є, по-перше, пріоритет забезпечення безпеки особи у кримінальному провадженні, по-друге, формування цього інституту як системи взаємно пов’язаних та взаємодіючих елементів, які відображують структуру правовідносин, які виникають у зв’язку з застосуванням відповідних заходів безпеки, по-третє, врахування при його удосконаленні наявних закордонних практик та міжнародних стандартів у цій сфері. Такий підхід здатен забезпечити системний розвиток цього інституту як засобу гарантування прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Коротко наведемо бачення реалізації вказаних аспектів.
Пріоритет забезпечення безпеки особи у кримінальному провадженні передбачає посилення уваги з боку державних органів та їх посадових осіб до захисту особи та забезпечення її права на безпеку в кримінальному судочинстві. Це насамперед можна здійснити шляхом визначення на рівні ст. 2 КПК України як завдання кримінального провадження охорону прав, свобод, законних інтересів та забезпечення безпеки його учасників, а також шляхом закріплення на рівні окремої засади кримінального судочинства чи завдяки охопленню і включення відповідного положення (права на забезпечення безпеки) до змісту засади верховенства права (ст. 8 КПК України).
Щодо погляду на цей інститут як на систему норм, які регулюють елементи кримінальних процесуальних правовідносин, що виникають у зв’язку з застосуванням відповідних заходів безпеки. Вважаємо, що варто удосконалити правове регулювання таких елементів як: об’єкт вказаних правовідносин, максимально охопивши матеріальні та нематеріальні блага особи та її законні інтереси, захистивши широке коло об’єктів від будь-яких форм протиправної поведінки у зв’язку з участю особи у кримінальному провадженні; щодо суб’єктів цих правовідносин, то, з одного боку, максимально широко надати будь-якому з учасників кримінального судочинства право на забезпечення безпеки, а з іншого – визначити обов’язок уповноважених державних органів та їх посадових осіб вживати вичерпних заходів щодо забезпечення максимальної безпеки стосовно учасників кримінального провадження; зміст діяльності з застосування заходів забезпечення безпеки з процесуальної точки зору варто реалізувати як процедуру забезпечувального характеру (в межах розділу ІІ Заходи забезпечення кримінального провадження), де чітко визначити права та обов’язки, а також основні вимоги до цієї процедури; юридичні факти мають стосуватися не тільки реальних загроз життю, житлу, здоров'ю та майну осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а будь-яких потенційних небезпек для цих осіб або їх нормальної участі у кримінальному провадженні.
Ще одним напрямом удосконалення інституту забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, є більш широке впровадження наявних закордонних практик та вимог міжнародних стандартів у сфері кримінального судочинства стосовно процедури, системи заходів безпеки, а також включення практик забезпечення безпеки у кримінальні провадження з розслідування окремих видів кримінальних правопорушень (корупційних; злочинів, вчинених злочинними організаціями; насильницьких злочинів; злочинів проти статевої свободи та недоторканності особи, пов’язаних з торгівлею людьми тощо), а також щодо окремих категорій учасників кримінального поводження (заявників, викривачів, свідків, потерпілих тощо).
Тому удосконалення процесуальних форм та порядку забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства з урахуванням наведених вище пропозицій дозволить не тільки покращити правове регулювання цієї частини кримінального провадження, а й гарантувати учасникам кримінального провадження реальну охорону їх прав, свобод, законних інтересів та забезпечення безпеки, а також створити необхідні умови для належного відправлення правосуддя.
____________________
Науковий керівник: Філіпенко Наталія Євгенівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри права гуманітарно-правового факультету Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний Інститут»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
