Проблемі зловживання правом та законодавчого закріплення відповідних положень було присвячено достатню увагу при розробці нового Цивільного кодексу України [1]. Дослідження зазначеного питання відображено у роботах М.М.Агаркова, В.П.Грибанова, К.С.Юдельсона, Н.А.Чечиної, Яценко Т.С. та інших радянських і російських цивілістів. В Україні питанню недопустимості зловживання правом та визначення меж здійснення суб’єктивних цивільних прав присвячені наукові праці Хміля М.М. та Стефанчука М.О.
Разом з тим, звертає увагу на себе загальний характер опрацювання вказаного питання, що практично зводиться до суб’єктивної оцінки законності чи протиправності дії управомоченим органом.
В сучасних українських політичних реаліях питання зловживання правом привертає підвищену увагу, що характеризується суспільним запитом на врегулювання взаємовідносин різних гілок влади*.
Предметом цього дослідження є зловживання правом в конкретній сфері, а саме в цивільному судочинстві.
Не торкаючись питання суддівського розсуду при відправленні правосуддя, що має стати окремим дослідженням науковців, можна погодитись з думкою про наявність негативних тенденцій в судочинстві[2].
Поширюється вдосконалення засобів та інструментів зловживання процесуальними правами, що подається як легітимний механізм досягнення успіху у судовій суперечці[3].
Вважається доцільним не тільки чітко окреслити проблему зловживань процесуальними правами, але й на законодавчому рівні закріпити їх максимально прийнятне визначення та запровадити відповідні санкції за недобросовісну поведінку.
Серед чисельних визначень понять зловживання правом найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення В.П.Грибанова, згідно якого зловживання правом – це особливий тип цивільного правопорушення, яке здійснюється уповноваженою особою під час реалізації права, що йому належить, і повязаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки**.
В юридичній літературі зустрічається поділ зловживань процесуальними правами на кілька великих груп: зловживання процедурою вирішення спору як такою та зловживання окремими процесуальними правами. Зловживання процедурою вирішення спору можна визначити як зловживання правом на отримання законного судового захисту, яке може виходити як від позивачів, так і від відповідачів. Ідентифікація випадків зловживання окремими процесуальними правами виглядає більш складною, оскільки вони повязані з конкретними процесуальними правилами та особливими випадками порушення[4].
Подібний поділ зумовлений детальним опрацюванням проблематики зловживання правом на позов М.А.Гурвичем[5]. Сучасні дослідження дають змогу класифікувати зловживання процесуальними правами також за стадіями цивільного процесу, за сферою дії зловживання, за об’єктом зловживання, за наслідками зловживання[6].
М.А.Гурвич правомірно зазначав, що «порочність (недобросовісної поведінки у сфері правосуддя – В.Р.) ... не повинна залишатись без справедливих засобів впливу»***.
Найбільш поширеною санкцією за зловживання процесуальними правами є грошове стягнення з особи, що допустила зловживання****. При цьому набувають актуальності застосування інших видів процесуальних покарань за недобросовісне користування процесуальними правами, оскільки все більшу поширеність та визнання отримують стандарти процесуальної моралі, добросовісності, коректності поведінки тощо.***** Зокрема, вважається за доцільне запровадити заборону зловживати процесуальними правами для адвокатів та представників сторін у процесі, порушення якої матиме наслідком дисциплінарну відповідальність адвокатів та втрату статусу представника для представника-неадвоката.
_________________________
* Наприклад, регулярні випадки оскарження Президентом України постанов Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, що призводить до негайної зупинки їх виконання, з подальшим відкликанням Президентом свого подання через небажання отримати негативний результат.
** Наприклад, за визначенням Шебанової Н.А. зловживання процесуальними правами іноді визначається як протиставлення інтересів однієї із сторін, що беруть участь у процесі, справедливому та об’єктивному відправленню правосуддя [4, с.49].
*** Зазначена праця, с.49
**** Див., наприклад, ст. 89 ЦПК України, ст. 95 КАС України, ст. 83 ГПК України.
***** Законопроект № 3073 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення відповідальності за зрив розгляду судових справ та прояв неповаги до суду» було прийнято за основу 14.01.2009р. Верховною Радою України
ЛІТЕРАТУРА:
1. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар: У 2-х ч. / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Концерн «Ін Юре», 2004. – Ч. 1. - С.24-26.
2. Забродський А. Зловживання правом як загальна тенденція процесу. – Юридичний радник.–Харків, Видавництво «Страйд»: 2006,№5(13).-С.26-27.
3. Смітюх А. Стратегія затягування розгляду господарської справи: сутність та передумови. – Харків, Видавництво «Страйд»: Юридичний радник, 2006, № 3 (11). - С.9-13.
4. Шебанова Н.А. Злоупотребление процессуальными правами. – Арбитражная практика. – М.: 2002, № 5 (14). - С.48-52.
5. М.А.Гурвич. Право на иск. Учебное пособие. Издательство ВЮЗИ. Москва. – 1978.
6. Юдин А.В. Классификация злоупотреблений процессуальными правами в гражданском судопроизводстве. – Арбитражный и гражданский процесс. – М.: Юрист, 2006, № 2. – С. 28-31.
e-mail: rudenko_2003@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
