:: LEX :: ФІЛОСОФІЯ ПРАВОСУДДЯ І ПОЗИТИВНОГО ПРАВА (КОЛІЗІЯ НА ПРИКЛАДІ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ)
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 27)

Термін подання матеріалів

17 листопада 2020

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ФІЛОСОФІЯ ПРАВОСУДДЯ І ПОЗИТИВНОГО ПРАВА (КОЛІЗІЯ НА ПРИКЛАДІ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ)
 
13.02.2009 19:17
Автор: Бігун В'ячеслав Степанович, кандидат юридичних наук, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доцент КУП НАН України
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Дослідження філософії права охоплює й філософське осмислення так званого позитивного права. Досліджуючи філософію правосуддя, зокрема розмежовуючи поняття правосуддя та судочинство, звернімося до дослідження позитивного, зокрема, конституційного права України. Дослідженням, предмет якого – відповідні положення Конституції України 1996 року та їх тлумачення Конституційним Судом України (КСУ), виявлено певні формальні та змістовні характеристики правосуддя. Їх характеристику, а також філософсько-правову інтерпретацію представлено в цьому стислому викладі, ціль якого – їх апробація для наукових цілей.
1. Правосуддя і судочинство: методологічний обрис дослідження. Освічений юрист, обізнаний з нюансами юридичної теорії та практики, не може не помітити різноманітності термінів, які позначають найширші поняття, пов’язані з судовою діяльністю. З-поміж них, зокрема і правосуддя та судочинство. Проаналізуймо їхній зміст, зокрема, викладений в позитивному праві, за допомогою філософсько-правової рефлексії. Нагадаємо, що якщо теорія права вивчає закономірності функціонування чинного права (в нашому випадку, щодо правосуддя, судочинства), таким, яким воно є, то філософія права – таким, яким воно повинно бути [1, c.14]. По суті, по-філософськи осмислюючи ці два види «вивчення», в нашому випадку ми порівнюємо дійсність правосуддя з ідеєю правосуддя (в даному випадку, гіпотетично, йдеться про ідею справедливості).
2. Правосуддя чи судочинство: конституційні положення. Конституція України регламентує, що «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються» (ч. 1 ст. 124). Ці та інші положення статті 124 Конституції науково тлумачаться так, що «правосуддя вправі здійснювати тільки суди, створені відповідно до Конституції. Ніякий інший державний орган чи посадова особа не вправі брати на себе повноваження суду – визнавати особу винною у вчинені злочину, призначати за нього покарання, виконувати інші функції суду» [2, с. 289].
Надаючи тлумачення цих конституційних положень щодо правосуддя, КСУ відзначив, що «відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ» [4]. Суд підтвердив цю правову позицію в одному з наступних рішень («справа про завдання третейського суду»).
Керуючись положенням про те, що правосуддя є самостійною галуззю державної діяльності (функціональний аспект), що здійснюється винятково судами (суб’єктний аспект), Суд визнав діяльність низки державних і недержавних органів та інституцій «такою, що не здійснює функції правосуддя в контексті статті 124 Конституції України» (зокрема, третейських судів, окремих видів діяльності органів місцевого самоврядування тощо), або такою, що не належить до «системи національної юрисдикції» (зокрема, Міжнародний кримінальний суд).
Діяльність зазначених інституцій формально (гіпотетично, не беручи до уваги конституційне тлумачення) можна назвати судочинством, тому залишається питання про підстави не називати їх діяльність судочинством, а діяльність судів – правосуддям.
3. Правосуддя: з’ясування сутності через тлумачення в «фактичному праві». «У ході офіційного тлумачення конституції відбувається процес «смислошукання» (як і процес смисловідтворення). Але об’єктом цієї діяльності є не лише сам текст: «смисл» останнього відшукується не так у ньому, як у «фактичному праві», «фактичній конституції». Стосовно ж юридичного тексту відбувається певною мірою і процес «смислотворення», інакше кажучи — процес «приписування» йому саме того смислу, який вже відшукано у позатекстових джерелах» [3, с. 37].
З огляду на зазначене, продовжимо пошук відповіді на порушене вище питання про розмежування правосуддя і судочинства. Звертаючись до низки відповідних правових позицій з рішень КСУ, ключовою можна вважати наступну: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» [5]. Цю позицію, акцентуючи на «дотриманні справедливості», Суд повторив у справі про призначення судом більш м'якого покарання (2004).
Узагальнюючи, констатуємо формальні та змістовні ознаки сутності правосуддя. З філософсько-правової точки зору, втім, можна стверджувати, що не лише діяльність судів може відповідати (йдучи за тлумаченням КСУ) «вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах». Проте, в Україні конституційні положення та їх текстуальне тлумачення конституційно обмежує здійснення правосуддя шляхом здійснення правосуддя винятково державними судами.
Як наслідок, можливі колізії форми та змісту реалізації ідеї правосуддя: позитивне право (конституція як нормативно-правовий документ), принаймні, зумовлює ідею права, зокрема конкретизовану в ідеї правосуддя.

Література:
1. Філософія права / За заг. ред. О. Г. Данільяна. — К., 2002.
2. Коментар до Конституції України / 2-е вид. — К., 1998.
3. Рабінович П. Конституційне судочинство як інструмент тлумачення законодавства відповідно до соціальних потреб і змін // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С.31–37.
4. Абзац перший пункту 3 Ухвали КСУ № 44-з вiд 14 жовтня 1997 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
5. Абзац шостий пункту 9 Рішення КСУ № 3-рп/2003 вiд 30 січня 2003 року (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора).

e-mail: vsbihun@hotmail.com
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДОПУСТИМІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ АНАЛОГІЇ
09.02.2009 20:36
К ПРОБЛЕМЕ ПРЕОДОЛЕНИЯ ПРАВОВОГО НИГИЛИЗМА В УКРАИНЕ
09.02.2009 16:56
ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
08.02.2009 17:10
ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРАЦЯХ М.Д. ІВАНИШЕВА
06.02.2009 18:46
"АНТОНІВЕЦЬКА ПОВСТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА": ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ
05.02.2009 20:08
ДО ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРИ НОРМИ ПРАВА
05.02.2009 19:55




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше