:: LEX :: ПРОБЛЕМИ УТВЕРДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 11


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ УТВЕРДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ
 
25.04.2009 10:20
Автор: Калашник Олена Миколаївна, студентка Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
[Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]
Невдовзі нас чекають чергові вибори Президента України, нові гасла, велика кількість обіцянок. Це не обійде стороною і проблеми функціонування української мови як державної. Зазвичай, заклики з вимогами надання російській мові статусу другої державної або офіційної мови посилюється в східних та південних регіонах під час підготовки до виборів Президента України, Верховної ради України, депутатів місцевих рад. Однак, в більшості випадків, після приходу до влади, політичні сили раптово забувають про свої колишні лозунги. Це в відомій мірі свідчить про те, що мовні питання використовуються як засіб маніпулювання виборцями, тоді як дійсні реальні проблеми залишаються поза увагою.
З огляду на складну історію становлення української державності та розвитку української мови, а також на те, що українську мову вважає рідною переважна більшість населення України ( 67,5% населення України за даними перепису 2001 року, а російську – 29,6% і інші мови – 2,9%) Конституція визнає державною саме українську мову. Зазначене положення міститься в розділі І Конституції, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Не дивлячись на це, висуваються пропозиції щодо надання російській мові статусу другої державної, на місцевому рівні приймаються незаконні рішення щодо надання їй офіційного статусу. Натомість в умовах неадекватної поширеності російської мови українська потребує активного захисту, в тому числі й через визнання її статусу як єдиної державної. Ця проблема конкретизується в низці питань, які необхідно вирішити.
Розв’язання мовної проблеми безпосередньо залежить від досконалості правового регулювання в цій сфері. Вітчизняне законодавство в цьому відношенні містить багато недоліків. Зокрема, норми Конституції – основоположні в питанні визначення статусу мов – мають загальний характер: ст. 10 не встановлює механізмів реалізації закріплених у ній положень.
Якщо брати до уваги Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», то перш за все слід сказати, що він був прийнятий майже десятиліття тому: після нього відбулися події, які роблять його застарілим. Так, у ст. 4 зазначено, що «мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови. УРСР забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів СРСР». На сьогодні цей закон забезпечує потужні зовнішні і внутрішні механізми захисту не стільки української, скільки російської мови: наприклад, діловодство в деяких державних органах ведеться українською і російською мовами (картотеки в органах внутрішніх справ ведуться виключно російською мовою, а нова комп’ютеризована система обліку злочинців впроваджується українською мовою, що спричиняє проблеми з перекладом прізвищ, імен судимих, а в подальшому і взагалі виключає можливість знайти судимого в базі), офіційні документи, що посвідчують статус громадянина, трудові книжки виконуються двома мовами. І, відповідно, якщо в 1989 році такий підхід розглядався як компроміс і відповідав тому, що Україна виступала часткою союзної держави, то сьогодні ж це вже обмеження державної мови.
Це питання неодноразово пропонувалося вирішити шляхом розроблення законопроекту «Про українську мову як державну мову в Україні», що вносився представниками різних політичних сил. Зміст таких законопроектів залежав від політичної орієнтації партії. Приміром, пропонувалося ввести і гарантувати застосування української мови як обов’язкової не лише в діяльності державного механізму, а й у інших галузях суспільних відносин: у сфері виробництва та системи послуг (рекламні послуги, інструкції для роботи з приладами та станками на виробництві та інше).
Важливим кроком у вирішенні проблем мовної політики був Універсал національної єдності, де наголошувалося, що одним із шляхів об’єднання є «всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України – як основи самоідентифікації народу і держави, гарантування кожному громадянину вільного використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої мови відповідно до Конституції та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Однак, Універсал має політичний, а не юридичний характер, а тому вплив його положень на мовні відносини вкрай обмежений.
Особливу роль у регулюванні мовних відносин відіграють рішення Конституційного Суду України. Наприклад, Рішення у справі про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) певною мірою розв’язало мовне питання, пов’язане з використанням української мови в офіційних відносинах. У рішенні вказувалось, що публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються, насамперед, сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо). Володіння українською мовою є однією з обов’язкових умов для зайняття відповідних посад (статті 103, 127, 148 Конституції України).
В другому Рішенні у справі про офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про кінематографію" (справа про розповсюдження іноземних фільмів) вирішується питання про озвучення іноземних фільмів в Україні. Зокрема, в ньому зазначається, що ч. 2 ст. 14 Закону України “Про кінематографію” “іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою...” необхідно розуміти так, що іноземні фільми не підлягають розповсюдженню та демонструванню в Україні, якщо вони не дубльовані або не озвучені чи не субтитровані державною мовою, а центральний орган виконавчої влади у галузі кінематографії не має права надавати суб’єктам кінематографії право на розповсюдження і демонстрування таких фільмів та видавати відповідне державне посвідчення. Таке положення викликало массу негативних відгуків від російськомовного населення. Однак, всі подібні заходи є важливими для утвердження української мови як державної та відповідають законодавству про мови.
Хоча порівняльний аналіз іноземного законодавства (Росії, Франції, Польщі) дає підстави стверджувати, що Україна в питанні забезпечення мовних прав своїх громадян належить до найдемократичніших держав світу, для подальшого врегулювання наявних проблем доцільно запровадити низку заходів. Їх метою є забезпечення реалізації конституційних норм, які б дозволили захистити та утвердити українську мову як державну. Ці заходи, зокрема, включають:
1. Прийняття Закону України «Про державну мову в Україні». Лише тоді державна мовна політика спроможна буде улагодити національні проблеми в Україні, вплинути на активний перехід різних груп населення на використання української мови. Подібні закони існують у таких багатоетнічних державах, як Російська Федерація, США.
2. Створення Державного комітету мовної політики, відповідального за захист та поширення української мови, розробку стратегії та тактики мовного планування, вироблення і здійснення мовної політики. У багатьох країнах є аналогічні органи, зокрема у Франції (Комітет у справах французької мови), Великій Британії (Британська Рада), Німеччині, Індії та в інших країнах.
3. Запровадження відповідальності у сфері порушення законодавства про мови (в багатьох демократичних країнах, приміром у Франції, застосовується адміністративна відповідальність у вигляді штрафу).
4. Уведення обов’язкового іспиту з української мови для державних службовців та кандидатів на виборні посади, покладення обов’язку на всіх державних службовців використовувати українську мову на роботі та під час публічних виступів, як це зазначено в Рішенні Конституційного суду України. Українська мова має стати авторитетом для влади та держави взагалі.
5. Удосконалення регламентації вживання української мови у ЗМІ.
Послідовне та системне впровадження цих заходів створить умови для суттєвого покращення мовної ситуації в Україні. Це нагальна проблема, оскільки мова є визначальним чинником і головною ознакою ідентичності нації, тому саме нам – українцям самим слід не забувати хто ми, адже, всім відомо: немає мови – немає і народу, а державна українська мова – це гарант незалежності України, її демократичного розвитку, навіть успіху ринкових реформ у нашій країні.

e-mail: kalashnik17.10@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ОРГАНУ В УКРАЇНІ
29.04.2009 22:08
ПРОБЛЕМИ ПРОЗОРОСТІ І ВІДКРИТОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
18.05.2009 19:44
ІМПІЧМЕНТ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ У ЗАКОНОДАВСТВІ КРАЇН СНД
08.05.2009 18:39
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО МІЖДЕРЖАВНОГО УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
08.05.2009 00:24
СУЧАСНА ПРАКТИКА ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА ІНСТИТУТУ РОЗЗБРОЄННЯ І БЕЗПЕКИ ООН ЯК ЧИННИКА СТРИМУВАННЯ ГОНКИ ОЗБРОЄНЬ
07.05.2009 00:50




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше