:: LEX :: ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ОРГАНУ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 11


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ОРГАНУ В УКРАЇНІ
 
29.04.2009 22:08
Автор: Шинкарюк Наталія Андріївна, кандидат філософських наук, доцент кафедри державно – правових дисциплін Донецького університету економіки та права
[Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]
У сучасних правових умовах актуальною є проблема вдосконалення законодавства. Особливо важливим цей процес є у сфері конституційного права. Для вдосконалення процесу роботи в цьому напрямку, потрібно піддавати недоліки національного права гострій критиці.
Так, важливим є питання визначення кількості народних депутатів у Верховній Раді України.
Ця тема підіймається в Україні ще з 90 – х років.
Першим ініціатором у цій сфері був Леонід Кучма, а також голова його адміністрації Володимир Литвин. Саме за їх ініціативою був проведений референдум 2000 року, де близько 80% населення України проголосувало за скорочення Верховної Ради України, проте результати цього референдуму так і не набрали сили. Депутатський корпус не підтримував зміни, мотивуючи це тим, що депутати не бачать проблеми у кількості складу Верховної Ради та офіційного пояснення не мають. [2; 1].
Відповідно до статті 76 Конституції України, - «Конституційний склад Верховної Ради України – 450 депутатів». [1; 16]. За офіційними даними, Верховна Рада України прийняла положення, відповідно до якого, у 2009 році на матеріальні витрати депутатів виділено у середньому 680 млн. грн. з бюджету України. Так, на одного депутата доводиться 1,5 млн. грн, не враховуючи зарплати тощо. У зв’язку з такими проблемами, як: політичні, економічні, соціальні, демографічні коливання, народові України важко утримувати депутатів Верховної Ради. Таким чином, слід підняти питання про скорочення представників законодавчої влади.
Під час реформи правової системи України корисним було б використати досвід інших країн. Так, США є країною, де ефективність роботи законодавчої влади дуже висока, було б корисним використовувати досвід цієї країни і в нас.
Таким чином, порівняємо, 2 держави, Україну та США. Законодавчий орган України – 450 депутатів, у США – 535 депутатів. Проте кількість населення в Україні складає приблизно 46 млн. осіб, коли в США цей показник дорівнює приблизно 102 тис. осіб, а в США приблизно 523 тис. Якщо рахувати приблизну кількість депутатів, за прикладом США, то в Україні їх кількість повинна складати 100 чоловік. Тоді на 1 депутата зі 100, доводиться близько 460 тис. населення України.
Якщо брати досвід найближчих країн – сусідів, то актуальним є запозичення досвіду Росії. У країні проживає 142 мільйони чоловік. У верхній палаті парламенту – 166 сенаторів. У нижній – 450. таким чином, на одного депутата доводиться близько 230 тисяч чоловік. Якщо брати на озброєння досвід цієї країни, то Україні треба скоротити кількість народних обранців мінімум в 2 рази. [3; 2]
Тому, враховуючи викладені положення, було б позитивним скоротити кількість депутатів у Верховній Раді. Це приведе до зменшення витратної частини бюджету.
Для реалізації цих положень, статтю 76 Конституції України слід викласти в наступній редакції:
«Конституційний склад Верховної Ради України – сто народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого вибіркового права шляхом таємного голосування».

Література:
1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно Закону України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-VI, Харків: Весна, 2007. – 48 ст.
2. http://www.proua.com/analitic/2008/11/04/173853.html
3. http://www.proua.com/analitic/2008/11/04/173853.html

e-mail: natashaandreevna1@rambler.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОБЛЕМИ УТВЕРДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ
25.04.2009 10:20
ПРОБЛЕМИ ПРОЗОРОСТІ І ВІДКРИТОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
18.05.2009 19:44
ІМПІЧМЕНТ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ У ЗАКОНОДАВСТВІ КРАЇН СНД
08.05.2009 18:39
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО МІЖДЕРЖАВНОГО УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
08.05.2009 00:24
СУЧАСНА ПРАКТИКА ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА ІНСТИТУТУ РОЗЗБРОЄННЯ І БЕЗПЕКИ ООН ЯК ЧИННИКА СТРИМУВАННЯ ГОНКИ ОЗБРОЄНЬ
07.05.2009 00:50




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше