:: LEX :: ПРОБЛЕМА УЧАСТІ ПОНЯТИХ У СЛІДЧИХ ДІЯХ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМА УЧАСТІ ПОНЯТИХ У СЛІДЧИХ ДІЯХ
 
23.05.2009 09:38
Автор: Гагаловська Анна Петрівна, ад’юнкт кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
Чинний КПК України у статті 127, передбачає присутність не менше двох понятих при проведенні обшуку, виїмки, огляду, пред’явлення осіб і предметів для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, опису майна. Залучення понятих до освідування (здійснюється у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне).
Цією ж статтею передбачені вимоги до понятих: а) не заінтересовані у справі, б) не можуть бути понятими потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства.
Проведена нами історична розвідка показала, що інститут понятих на теренах України бере свій початок з середини XVII ст. і з того часу, практично не піддавався принциповим змінам. Як свідчить зміст Соборного укладення 1649 року, яке довгий час було поширене на значній території яку займає сучасна України, ст. 87 гл. X цього документу передбачала, що понятими були «сторонні люди, добрі, кому можна вірити». По суті Соборним укладенням 1649 року, в ст. 139 гл. X «Про суд», не тільки згадується термін «понятий», але й вводиться інститут понятих. Більше ніж через двісті років, Устав кримінального судочинства 1864 р. вперше встановив мінімальну кількість понятих, які беруть участь у слідчих діях: не менш двох.
Проаналізоване нами кримінально-процесуальне законодавство найбільш розвинених країн Німеччини, Франції, Канади, Японії, США показало, що в них відсутній інститут понятих, тобто законом не передбачена участь у розслідуванні по кримінальних справах осіб, на яких було б покладено обов’язок засвідчити правильність розслідування, проведеного спеціально уповноваженими на те посадовими особами правоохоронних органів.
Вивчення вітчизняної слідчої практики показало, що законодавець зобов’язав особу яка проводить розслідування забезпечити участь понятих у слідчих діях , а понятих у випадку виклику до слідчого приймати участь у певній слідчій дії. Однак законодавець не передбачив відповідальність понятих за відмову від участі в тій або іншій слідчій дії. Тому в слідчого виникає проблема переконати не менш двох повнолітніх фізичних осіб, не зацікавлених у результатах кримінальної справи, які не є учасниками кримінального судочинства, родичами учасників судочинства, працівниками дізнання і досудового слідства, у необхідності взяти участь у слідчій дії. Слідча практика показує, що знайти таких осіб буває нелегко; до того ж підбір понятих нерідко вимагає часу, що у свою чергу негативно позначається на своєчасності проведення слідчої дії, в якій участь понятих передбачена законодавством.
Як правило, при огляді місця події в житлі громадян, понятими найчастіше залучаються сусіди найближчих квартир, сусідніх домоволодінь, особи яких за нетривалий час вивчити неможливо, тому серед них можуть виявитися особи, зацікавлені у справі, очевидці злочину, майбутні потенційні свідки чи навіть співучасники злочину. Виникає також проблема захисту прав і законних інтересів потерпілих (у житлі яких, наприклад, проводять огляд) у випадку витоку інформації про їх майновий стан, окремі сторони їх особистого життя, які б потерпілі хотіли б приховати від сторонніх осіб, і відповідно тих, які не несуть жодної відповідальності за розголошення таких відомостей. Крім цього, вітчизняна слідча практика не знає випадків притягнення понятих до кримінальної відповідальності за розголошення даних досудового розслідування.
Поняті, які не є за фахом юристами-правознавцями, фактично не можуть ефективно виконувати свої обов’язки, що в основному полягають в підтвердженні правильності проведення слідчої дії, наприклад такої складної, як огляд місця події. Засвідчити, що огляд проведений правильно, здатна лише особа, яка знає процесуальний порядок проведення слідчого огляду, тобто діюче кримінально-процесуальне законодавство, а також організацію і тактичні прийоми цієї слідчої дії (включаючи прийоми застосування техніко-криміналістичних засобів), тобто криміналістику.
Судова практика свідчить, що найчисельніші процесуальні порушення при досудовому слідстві фіксуються саме коли в ньому беруть участь поняті: у обшуці, виїмці, пред’явленні для впізнання. З цього приводу суди виносили майже кожну десяту ухвалу (постанову) [1, c. 16].
Вже сама редакція ст. 127 КПК України немовби має в підтексті недовіру до слідчих, яких держава уповноважила професійно здійснювати боротьбу зі злочинністю, але в той же час приставила до кожного з них «не менш як двох понятих». Необхідно виходити із презумпції чесного відношення слідчих до своєї справи при суворому дотриманні законності. Адже немає потреби щоб поняті, наприклад, стояли за спиною хірурга в той момент, коли він заносить руку зі скальпелем над тілом пацієнта, — щоб посвідчити правильність дій лікаря, якщо той припуститься помилки [2, с. 438-442].
Отже, реальної користі участь понятих у слідчих діях не приносить. Участь понятих під час проведення слідчих дій негативно впливає на розслідування злочинів та фактично не сприяє зміцненню законності. Поняття понятих відсутнє у законодавстві провідних країн світу. Зважаючи на курс українського законодавства до зближення із законодавством країн Європейського Союзу. Пропонуємо виключити з КПК України окремі положення ст.ст. 92, 126, 127, 175, 190, 191, 194, якими передбачено функціонування інститут понятих у чинному законодавстві.

Література:
1. Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання та попереднього слідства // Право України. — 2001. — № 3. — С. 15-20.
2. Бацько І.М. Процесуальна регламентація, складання протоколів слідчих дій // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матер.конф. — Донецьк: Донецький ІВС МВС України, 2001. — С. 435-444.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНІ ПОДІЇ
31.03.2009 19:33
ТАКТИКА ДОПИТУ ПОТЕРПІЛИХ В СПРАВАХ ПРО НЕЗАКОННЕ ЗАВОЛОДІННЯ МОБІЛЬНИМИ ТЕЛЕФОНАМИ
29.04.2009 22:20
РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЇ ОБВИНУВАЧЕННЯ ПРИ РОЗГЛЯДІ СУДОМ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО ХАБАРНИЦТВО
26.04.2009 12:18
ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО Й ОРГАНА ДІЗНАННЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ
25.05.2009 08:45
КЛАСИФІКАЦІЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ВЧИНЕННІ КРИМІНАЛЬНИХ ВИБУХІВ
25.03.2009 20:58
ПИТАННЯ УЧАСТІ СПЕЦІАЛІСТА ПРИ ВІДТВОРЕННІ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ ПО СПРАВІ ПРО ВБИВСТВО ВЧИНЕНЕ НА ЗАМОВЛЕННЯ
24.05.2009 09:40
ОКРЕМІ ПИТАННЯ УЧАСТІ СПЕЦІАЛІСТА ПРИ ДОПИТІ ПО СПРАВІ ПРО СЕКСУАЛЬНЕ ВБИВСТВО
24.05.2009 09:37
ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ШКІРЯНОГО ПОКРОВУ РУК ТА НІГ ЛЮДИНИ В КРИМІНАЛІСТИЦІ
23.05.2009 09:36
ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИНІВ
23.05.2009 09:33
ПРОБЛЕМИ ПРОТИДІЇ РОЗКРИТТЮ ТА РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
23.05.2009 09:31




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше