У період між 1991 і 1995 роками Україна пережила різке (у два з половиною рази) зростання рівня зареєстрованої злочинності. В середньому темп її приросту в період з 1990 по 1995 р. становив 12,2%. Тенденція зростання загального рівня злочинності особливо була помітною у 1992 р. (+18,5%), проте найбільша кількість злочинів була зареєстрована у 1995 р., яка досягла майже 642 тис., а коефіцієнт злочинності в розрахунку на 100 тис. населення становив 1241 [1, с.83]. Беручи, для прикладу, тодішнє зростання рівня умисних вбивств (у 1991 р. – 2902 випадків, а 1992 р. - 3679), можна говорити, що така ситуація була зумовлена збільшенням конфліктності у суспільстві на фоні зубожіння населення та безробіття, зростаючим рівнем організованої злочинності, і, зокрема, появою в країні достатньо великого прошарку людей (бізнесменів, банкірів, політиків), що раптово збагатились на величезні суми та їх небажанням і невмінням вирішувати свої суперечки цивілізованими способами.
Досить високим темпом зростання злочинності відзначений 1993 р. (+12,2%). Він увійшов в історію як час гіперінфляції, втрати мільйонами людей своїх грошових заощаджень в банках і страхових компаніях. Негативна тенденція динаміки продовжувалася і в 1994 р., коли частка тяжких злочинів стрімко зросла - від 27 до 45%. Така динаміка злочинності у перші роки незалежності України пояснюється змінами у структурах факторів злочинності, що відіграли у цьому відношенні негативну і дестабілізуючу роль.
Здійснення комплексу правових, організаційних і практичних заходів дещо змінили криміногенну ситуацію в державі, розширили спектр позитивних тенденцій в організації профілактики злочинних проявів. Починаючи з 1996 р. відбулися позитивні зміни у структурі і динаміці злочинності, зменшилась кількість зареєстрованих злочинів: у 1996 р. – на 3,8%, у 1997 р. – на 4,5%, у 1998 р. – на 2,2%, у 1999 р. – на 3%, у 2000 р. – на 0,1%, у 2001 р. – на 9%, а у 2002 р. – на 10,5% [1, с.84]. Незважаючи на певне зниження рівня злочинності в Україні, криміногенна ситуація в державі залишалася складною, більше того, у 2003 р. була втрачена тенденція до зменшення кількості зареєстрованих злочинів. Упродовж 2003 р. в державі було зареєстровано 566,4 тис. злочинів, що на 23% більше, ніж у 2002 р., у тому числі загально кримінальної спрямованості – на 25,7% (513,2 тис.) [1, с.84]. Намічена у 2003 р. тенденція до збільшення рівня злочинності тривала й у 2004 р., в якому було зареєстровано 527,8 тис. злочинів, протягом же 2005 р. кількість злочинів, зареєстрованих органами внутрішніх справ, зменшилась до 485,7 тис. [2, с.236;215,с.169]. Як було уже зазначено, в цей період з’явилися нові, набули нової якості уже відомі фактори, що впливали на показники злочинності.
Політичні відносини визначають, без перебільшення, життя суспільства, функціонування усіх його систем, сутність держави, напрямок діяльності її інститутів, становище особистості в суспільстві та державі, їх взаємодію чи відриву. Не можна обійти увагою питання про вплив різноманітних політичних ситуацій та конфліктів на злочинність, адже вона реагує на хисткість у політиці, що визначає клімат у державі і суспільстві та полегшує чи, навпаки, перешкоджає діяльності різного типу злочинців та злочинних груп. Найбільш гостро злочинність реагує на політичні ситуації, пов’язані із боротьбою за владу.
Джерела:
1. Гега П., Доля Л. Криміногенна ситуація в Україні за роки її незалежності // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №12 (42). – с.82-92.
2. Статистичний довідник України за 2004 рік. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – 256 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
