Сексуальні вбивства є найнебезпечнішим злочином, розкриття якого через специфіку вчинення є досить важким. Проблеми розкриття та розслідування таких злочинів вже розглядалися науковцями, однак, їх дослідження стосувалися в основному пошуково-пізнавальної діяльності спрямованої на встановлення особи, яка вчинила сексуальне вбивство. А проблема викриття запідозрених осіб у таких злочинах, поки не була об’єктом розгляду.
З того часу, як виявлено особу, яка могла вчинити сексуальне вбивство, для оперативних працівників і слідчого починається новий етап розкриття і розслідуванні такого злочину. На цьому етапі здійснюється перевірка версії про можливість вчинення сексуального вбивства конкретною особою.
Якщо ця версія в ході попередньої перевірки не знайшла об’єктивного підтвердження, підозра з особи, яка перевіряється, знімається.
Інші ж ситуації виникають у випадку встановлення фактів, які підтверджують перевіряєму версію. У цьому випадку розкриття і розслідування сексуального вбивства виходить із необхідності розвитку системи доказової і іншої наявної інформації про злочин і злочинця, зокрема, збільшення її обсягу, поглиблення, уточнення змісту, ліквідація нестиковок, усунення протиріч.
Перевіряючи причетність злочинця до сексуального вбивства, слід виходити з такого: а) ймовірність вчинення сексуального вбивства, особою, яка незнайома з жертвою більш висока, ніж її близьким знайомим (80-90% випадків); б) вчинення таких злочинів можливе особами, які судимі не тільки за вбивство чи статевий злочин, але і корисливі злочини; в) версія про причетність до такого злочину особи, яка має статеві відхилення, повинна висуватися тільки за наявності достатніх для цього даних.
Отже, на аналізованому етапі, діяльність оперативних працівників по викриттю сексуального вбивці характеризується як процес збирання, накопичення, аналізу, оцінки, перевірки й використання фактичних даних, за допомогою яких встановлюються факт і обставини вчиненого ним злочину.
На цьому етапі викриття сексуального вбивці здійснюється на основі виявлення й використання в комплексі поряд з початковими даними нових доказів, які до встановлення злочинця об’єктивно не могли бути виявлені.
Сформована на такий момент оперативно-розшукова ситуація, на відміну від попередньої, коли злочинець не був встановлений, характеризується появою якісно нових можливостей отримання оперативно-розшукової і криміналістично значимої інформації. Це насамперед пов’язане з тим, що в процес розкриття і розслідування сексуального вбивства залучений важливий носій інформації - запідозрена особа, відповідно з даного моменту з об’єкту пошуку даний суб’єкт перетворюється в об’єкт і засіб пізнання.
Важливим є й те, що поява в полі зору оперативних працівників і слідчого цього носія інформації, як правило, поєднується з виходом на інші, до того недоступні підсистеми потенційних носіїв оперативно-розшукової і криміналістично значимої інформації, яка закономірно пов’язана з особою й поведінкою злочинця й обставинами, які відображають його життєдіяльність, включаючи елементи кримінальної поведінки в рамках розкриття і розслідуваного злочину, а також і тих осіб, з якими він взаємодіяв у перед- і посткримінальний періоди. Зазначені носії інформації локалізуються в різноманітних соціальних сферах (за місцем проживання, трудової діяльності злочинця і його найближчого оточення, на інших ділянках реалізації активності).
Проаналізована нами оперативно-слідча практика показує, що відпрацьовування такого роду сфер найчастіше дозволяє зібрати важливі відомості шляхом виявлення й дослідження матеріально фіксованих, речових слідів, які відчутно доповнюють оперативно-розшукову та криміналістично значиму інформацію, зібрану доказову базу до моменту встановлення і затримання підозрюваного. На аналізованому етапі ведеться пошук об’єктів, які несуть інформацію про особу злочинця, знаходження його в момент вчинення злочину на місці події, його діях у ході підготовки й реалізації сексуального вбивства, діях у посткримінальний період, а також про зв’язок його з потерпілою (потерпілим), засобами досягнення злочинної мети, про саму мету й інші обставини вчиненого. При цьому, зокрема, йдеться про виявлення й дослідження речових об’єктів, вільно або мимоволі переміщених злочинцем із середовища місць підготовки злочину, в середовище (обстановку) місця події, а звідти - у його найближчі ділянки чи інші сфери його посткримінальної активності. Такий процес пов’язаний з формуванням «слідів-надлишків» в одних сферах (поява в них того, що при звичайному ході подій виключено), слідів-недостач (відсутність того, що неодмінно повинно перебувати тут), а також слідів у вигляді змін властивостей і відносин предметів.
Розпізнавання таких слідів, встановлення їх приналежності й механізму походження, використання отриманої з них інформації з пошуковою, ідентифікаційною метою, виявлення їх зв’язку з особою й поведінкою злочинця, знаряддями й засобами злочину, місцем події, жертвою злочину вносять істотний вклад у справу викриття злочинця за матеріальними слідами.
Залишаючи під час вчинення сексуального вбивства матеріально фіксовані сліди, злочинець являє собою следоутворюючий об’єкт. У той же час, будучи одночасно й слідосприймаючим об’єктом, він стає носієм як матеріальних (на своєму тілі, одязі й т.ін.), так і ідеальних слідів, які зберігаються в його пам’яті. У ній запам’ятовується й зберігається не тільки найбільш повна й достовірна інформація про все, що пов’язане зі злочином, але й багато про що інше, що цікавить слідство. Цю інформацію він так чи інакше передає іншим людям, продовжуючи свою життєдіяльність після вчинення злочину.
Процес передачі інформації може відбуватися усвідомлено й цілеспрямовано. В той же час він іде й всупереч волі, бажанню, психологічній установці злочинця. Особи, як сприймають інформацію, що йде від іншої людини, навіть якщо вона ним ретельно приховується, в стані сприйняти її і проаналізувати, орієнтуючись на певні прояви, ознаки, показники його справжніх думок, знань, задумів, дій. Така інформація не тільки сприймається, розшифровується й запам’ятовується, але й може бути донесена до свідомості інших людей, включаючи агентів та оперативних працівників міліції. При сексуальних убивствах поширенню інформації, яка цікавить оперативні підрозділи міліції і слідство, оволодінню нею іншими особами, часом сприяє сам злочинець, навмисно або мимоволі самовикриваючись, саморозшифровуючись у формальних і неформальних контактах. Причини такого феномену різноманітні. Як правило, вони пов’язані з особистісними властивостями сексуального вбивці, рисами його характеру, способом життя, а також професіоналізмом оперативних працівників та слідчих, якісним рівнем їх роботи. Мимовільна розшифровка може відбутися тоді, коли злочинці допускають демаскуючі їх «проколи», наприклад, проговорюються в процесі міжособистісного спілкування із собі подібними зі злочинного середовища, під час опитування та допитів, а також коли вони вчиняють непродумані, поспішні дії, пов’язані із прагненням якнайшвидше позбутися слідів, які їх викривають, увести слідство в оману, зокрема, шляхом грубого інсценування. Відомі також випадки, коли окремі вбивці привертають до себе увагу оточуючих через свою зайву балакучість, броваду, бажаючи завоювати авторитет серед собі подібних. Поряд із цим зустрічаються сексуальні вбивці, яким близький стан совісного каяття, які не в змозі мовчазно нести в собі тяжкий вантаж вчиненого, відчувають потребу виговоритися, полегшити свою душу в колі знайомих, медичних працівників, священнослужителів.
Так створюються передумови успіху в справі пошуку й виявлення особистісної і речової інформації за межами місця події. Однак для того, щоб ці передумови реалізувати швидко і якісно, необхідно мати чіткі орієнтири й відомості про те, де, як і що шукати і яким чином використовувати знайдене.
Слідчо-оперативний досвід свідчить, що успіх у цій роботі досягається, поєднанням в одне ціле трьох типів інформації: по-перше, почерпнутої при дослідженні місця події; по-друге, яка формується при вивченні уявних моделей, безпосередньо не сприйманих об’єктів (мотивів, цілей, обставин вчинення злочину й т.ін.); і по-третє, типових характеристик кримінальної, перед- і посткримінальної поведінки злочинців і закономірностей її відображення в навколишньому середовищі.
Одержанню правильних відповідей на досліджувані питання сприяє використання в комплексі можливостей оперативних працівників міліції і слідчого. Коли це можливо й необхідно, слідчій дії повинен передувати оперативно-розшуковий захід. Насамперед це стосується проведення так званих настановних, розвідувальних заходів стосовно запідозреного і його зв’язків, організації візуального контролю за переміщеннями й контактами осіб, які цікавлять слідство, технічного контролю за телефонними розмовами й іншим оперативним супроводом розслідування.
Врахування оперативними працівниками вищевикладених рекомендацій дозволить ефективно проводити роботу щодо викриття сексуального вбивці, а також зняття підозри з невинних осіб, дасть змогу допомогти слідчому якісно формувати доказову базу та отримати нову не тільки оперативно-розшукову але й доказову інформацію, що безумовно буде сприяти розкриттю і розслідуванню сексуального вбивства.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
