:: LEX :: ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ "ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ”
 
11.12.2009 13:30
Автор: Свіжа О.О., здобувач кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права, асистент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького університету управління та права
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
У ст. 52 Конституції України закріплено: діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. При цьому Конвенція про права дитини від 21 лютого 1990 р. наголошує, що дитині для повного та гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Тому в Україні визнано пріоритет сімейного виховання та необхідність забезпечення всебічної підтримки осіб, які виявили бажання взяти на виховання дітей. Проте, незважаючи на більш ніж п’ятнадцятирічний досвід існування таких будинків, правове регулювання відносин, що виникають під час їх діяльності не можна визнати досконалим.
Численні проблеми законодавства, що визначають поняття „дитячий будинок сімейного типу”, і практики його застосування зумовлюють необхідність їх всебічного наукового дослідження. На жаль на сьогодні в Україні не існує комплексного дослідження даного терміну та сімейно-правових проблем відносин, які виникають у процесі діяльності дитячих будинках сімейного типу вцілому. В юридичній літературі спроби подібного дослідження були зроблені І. Жилінковою, В.Москалюк, І.Пєшею, Н.Комаровою, О.Карпенко та ін. Проте, вказані дослідження виконувались в аспекті загальнотеоретичному, або в плані перспективного правового регулювання. Ми ж спробуємо визначити поняття дитячого будинку сімейного типу, як форми влаштування дитини – сироти, та дитини , позбавленої батьківського піклування у законодавстві та науковій літературі.
За таких обставин існує необхідність у проведенні аналізу терміну „дитячий будинок сімейного типу” в системі нормативно-правових актів та у науці сімейного права вцілому, що є метою нашої статті.
Відповідно до ст. 256-5 Сімейного кодексу України від 10.01.2002р. (далі СК) дитячим будинком сімейного типу є окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільним проживанням не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Тобто метою створення такого будинку згідно із Постановою КМУ від 26 квітня 2002 р. N 564 «Про дитячий будинок сімейного типу» є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому, умовами його створення є згода подружжя, а також наявність не менше як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
В юридичній літературі відсутній однозначний підхід до визначення поняття дитячого будинку сімейного типу, з’ясування характерних його ознак та визначення місця в системі форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.
У літературі зустрічаються різні поняття дитячого будинку сімейного типу. Найбільш відомими є квазі-сімейна та сімейна теорії.
Прихильником квазі-сімейної теорії є В. Москалюк, О.Карпенко та інші. На їх думку дитячим будинком сімейного типу є окремий вид квазі-сімейної форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, за якої подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть для виховання та спільного проживання на умовах надання грошового утримання не менше п'яти дітей, позбавлених батьківського піклування, на підставі договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, що укладається між зазначеними особами і органом, який ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу [6]. Тобто, вони розглядають такий дитячий будинок як вид влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, який відноситься до квазі-сімейної форми влаштування, всім видам якої притаманні ознаки як сімейної, так і інтернатної форми влаштування покинутих дітей.
На нашу думку, розуміння дитячого будинку сімейного типу прихильниками квазі-сімейної теорії невірне, оскільки воно не містить чітких та визначених критеріїв відмінностей даного дитячого будинку від інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На думку науковців, дитячий будинок має частково сімейний характер, а також частково характер іншої форми влаштування. При цьому авторами не вказано якої саме іншої форми (будинку дитини; інтернатного закладу для дітей дошкільного віку; інтернатного закладу для дітей шкільного віку; загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків).
До прихильників сімейної теорії дитячого будинку сімейного типу належать І.Пєша, Н.Комарова. О. Мороз., Г.Постолюк., Т.Семигіна, О.Шипіленко, Н.Бервено, І. Мигович та інші. Вищеперелічені автори в дещо більш звуженому варіанті трактують зміст вказаного поняття. Так, І.Пєша, важає, що дитячим будинком сімейного типу є сім'я, в якій поряд з власними дітьми живуть і виховуються діти, позбавлені батьківського піклування[3]. Науковець зазначає, що оптимальна кількість вихованців у родині залежить від особистості вихователів, їх індивідуальних здібностей вирішувати проблеми багатодітної родини. Хоча і неможливо визначити здібності вихователів на етапі створення дитячого будинку сімейного типу, коли батьки тільки добирають вихованців. Тому це питання потребує індивідуального розгляду в кожному конкретному випадку. Адже немає сенсу обмежувати кількість дітей у родині визначеними вимогами, без врахування бажання і можливості батьків.
Розвиваючи цю думку, Комарова Н.М. пропонує під терміном дитячий будинок сімейного типу розуміти інститут виховання дітей-сиріт, що є багатодітною сім'єю, яка забезпечує вихованцям сімейне оточення та виховання[4], та наголошує, що виховання дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування бать¬ків, у дитячих будинках сімейного типу можна розглядати як делегування державою батькам права на їх виховання та утримання. Це передбачає здійснення контролю з боку держави щодо того, яким чином батьки-вихователі виконують зобов'язання, взяті на себе відносно вихованців[4]. Н. Комарова вважає, що виховний потенціал дитячого будинку сімейного типу як форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування має об'єктивні переваги перед іншими соціальними інститутами, перш за все інтернатного типу, виходячи із таких мірку¬вань: природність процесу виховання; тривалість виховного впливу батьків-вихователів на прийомних дітей тощо[5].
Підтримують цю позицію також О. Мороз., Г.Постолюк., Т.Семигіна, О.Шипіленко, Н.Бервено, І. Мигович та ін.
На нашу думку, визначення дитячого будинку сімейного типу, запропоноване прихильниками сімейної теорії, теж не є безумовним. Дана теорія не може повністю пояснити поняття дитячого будинку сімейного типу, оскільки виключає зв'язок даного поняття із іншими формами влаштування. Якщо виходити з ідеї сімейної теорії , то дитячим будинком сімейного типу є звичайна сім'я, в якій і виховуються власні діти та діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Але дане твердження не є вірним, адже така сім'я забезпечується фінансовою підтримкою держави та діє на підставі договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.
Таким чином, враховуючи сказане вище, можна дати наступне визначення дитячого будинку сімейного типу : дитячий будинок сімейного типу - це окремий вид професійної форми виховання, яка є окремою сім’єю, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільним проживанням не менш як п’яти і не більш як 10 дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування; із отриманням згоди дитини (якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити), із позачерговим наданням їм обладнаного індивідуального житлового будинку або багатокімнатної квартири; що створюється на підставі рішення компетентного органу виконавчої влади та договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу; із організацією контролю за виконанням батьками – вихователями своїх обов’язків щодо виховання та утримання дітей; фінансування якого здійснюється за рахунок видатків державного бюджету.

Джерела:
1. Андреев В.К. Представительство: понятие и сфера действия // М.И. Калинин о социалистической законности и современность.  Калинин, 1975. – С. 55 – 65.
2. Байдалакіна А. Теоретичні проблеми визначення поняття «сім'я» в умовах розвитку суспільних наук // Підприємництво, господарство, право.- 2002. - С.52.
3. Пєша І.В. Дитячий будинок сімейного типу як особлива форма // Український соціум.-2003.-№1 (2).С.72.
4. Методичні рекомендації для соціальних працівників щодо соціального супроводу випускників соціальних закладів (зокрема інтернат них закладів) / Т.В. Бондаренко, О.В.Вакуленко, Н.М.Комарова /К.:Держсоцслужба, 2006.-с.53.
5. Комарова Н.М., Пєша І.В. Методичні рекомендації для соціальних працівників, державних службовців щодо розвитку сімейних форм виховання / К.: Державний інстититут сім'ї та молоді, 2006.-92 с.
6. Москалюк В. Ю.Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (цивільно-правовий аспект)// автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук .-Харків – 2003 .
7. Москалюк В. Щодо поняття «відмова від дитини» та суміжних понять у Сімейному кодексі України// Право України.-2008.-№5.С.78.

e-mail : PRAVNIK1@mail.ru, mirandaexpert@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МИРОВА УГОДА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
16.12.2009 21:32
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ПРИ ВЧИНЕННІ ЗНАЧНИХ ПРАВОЧИНІВ
16.12.2009 08:04
ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ
16.12.2009 07:59
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛОМБАРДІВ
16.12.2009 07:46
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
16.12.2009 07:40
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ЗБЕРІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТУ
16.12.2009 07:37
ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ НЕГАТОРНОГО ПОЗОВУ
16.12.2009 07:32
ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА УЧАСТІ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
15.12.2009 19:38
ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО АДВОКАТОМ ПРАВ В СУДІ
15.12.2009 19:34
ПРИПУЩЕННЯ ЯК ОСНОВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ДОКАЗУВАННЯ
15.12.2009 19:23




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше