:: LEX :: ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ  НА РОЗБУДОВУ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 37


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА РОЗБУДОВУ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
 
19.02.2007 22:28
Автор: Легеза Яніна Олександрівна, магістр права, аспірант кафедри політології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Ключовою проблемою у взаємовідносинах громадської думки та наявних в країні політичних інституцій є “відкритість” каналів, покликаних адекватно передавати запитання громадськості до політичних інституцій, не викривлюючи і не підміняючи їх вузькогруповими запитуваннями. Інакше кажучи, якою мірою суспільний інтерес репрезентований в діяльності політичних інституцій, наскільки об’єктивно передають настрої та очікування більшості людей засоби масової інформації, наскільки вільними є вибори, якою мірою влада реагує на ті чи інші політичні події та процеси. За умов “викривлення”, тобто неадекватної репрезентації неминуче порушується зв’язок між більшістю і владними інституціями, що призводить до істотних політичних ускладнень і проблем. В цьому контексті робочою гіпотезою може бути припущення, що наявні в українському суспільстві проблеми, які дістають вираження в політичних кризах та акціях громадської непокори, значною мірою пов’язані з браком “відкритості” та “прозорості” каналів взаємовпливу громадської думки і політичних інституцій. Незбіг між демократичними імперативами відкритості та незрозумілістю для переважної більшості механізмів прийняття життєвоважливих політичних рішень, з одного боку, та відсутність адекватних механізмів репрезентації інтересів громадян в публічному просторі – з іншого, виявляється тим самим пусковим механізмом загострення суспільно-політичної обстановки.
Разом з тим наявний тісний взаємозв’язок цієї проблеми з проблемою легітимності самих політичних інституцій. Зазвичай поняття “легітимність” розуміють як віру в правомірність політичних інституцій, в їхні повноваження приймати рішення і наказувати, виходячи з того, що підпорядкування цим наказам і рішенням пов’язане не лише із страхом чи користю, а й з моральним виправданням. Легітимність тієї чи іншої політичної інституції здебільшого визначена розумінням переважною більшістю населення необхідності цієї інституції та поінформованістю щодо її діяльності. Ця обставина власне і вимагає наявності прозорих каналів взаємодії між зазначеною інституцією та широкими верствами.
Зазначені обставини вплинули і на характер взаємодії громадської думки та політичних інституцій на постсоціалістичних теренах. Водночас вони відобразили ключову роль в налагодженні цієї взаємодії засобів масової інформації, подальше підпорядкування яких юридичним імперативам змушує порушити принципові питання щодо етики ЗМІ та тих ціннісно-нормативних орієнтирів, яких вони мають дотримуватися інформуючи широкі верстви громадськості про поточні суспільно-політичні події, що є невід’ємною ознакою правової держави.
Серед функцій ЗМІ можна виокремити наступні: 1) інформування; 2) соціально-політичні функції; 3) економічні функції стимуляції споживання; 4) розважальні. Специфіка всіх цих функцій в сучасних суспільствах задається кількома формами універсалізації взаємодій, властивих їхнім базовим підсистемам. В економіці таким типом універсалізації є ринкова капіталістична система, яка ґрунтується на грошовому еквіваленті, в області політики – демократія і народний суверенітет, в соціальній сфері – ліберальний індивідуалізм і формально-правове регулювання конфліктних відносин. Це своєрідні типи алгоритмізації суспільного життя, задані самим ритмом і способом організації сучасної цивілізації.
Індивіди звикають до цінностей і установок під час соціалізації. Звичайно, норми, цінності та установки не є незмінними, а, навпаки, істотно модифікуються впродовж всього життя. Але специфічним для сьогодення виявляється те, що, з одного боку, пожвавлення соціокультурної динаміки – правових, політичних і культурних змін – та, з іншого боку, перехід на пострадянських теренах до принципово нових форм облаштування суспільно-політичного життя, питання кардинальних змін в нормах, цінностях та установках індивідів набуває принципового значення. Визначальним тут власне і виступає процес соціалізації, точніше зміни як в соціалізаційних процедурах, так і в самих цінностях, що мають бути інтерналізованими індивідами. В цьому випадку мова має йти про свого роду ресоціалізацію, яка, втім, не просто закріплює в індивіда соціально-правові норми і визнані цінності та формує у нього відповідні соціальному ладу установки, а перетворює наявні, соціалізовані раніше. Внаслідок цього ресоціалізація являє собою принципово інший порівняно із соціалізацією процес, а успіх чи невдача її мають також принципово інші наслідки, відмінні від наслідків успіху чи невдачі соціалізації. Проблема полягає у тому, що ресоціалізація має справу не просто з уже сформованими індивідами та наборами норм, цінностей та установок, а з активними суб'єктами суспільного життя, які перебувають на тих соціальних позиціях, що за традиційних умов не розглядалися як позиції індивідів, яких необхідно соціалізувати.
У 1940-і роки під час дискусій між прихильниками принципу свободи преси та прихильниками регулювання ЗМІ виникла теорія соціальної відповідальності. Вона стала своєрідним компромісом в цій полеміці. Головним поштовхом для оформлення цієї теорії стало усвідомлення того, що вільному ринку не вдалося повністю виконати обіцянку свободи преси і забезпечити суспільство очікуваними благами. Технологічний та комерційний розвиток обмежив доступ індивідів і різних груп до ЗМІ, і це знизило стандарт останніх щодо задоволення інформаційних, соціальних і моральних потреб суспільства. Ця теорія передбачає два варіанти подолання протиріччя між принципами свободи і відповідальності – створення громадських, але незалежних інституцій управління ЗМІ та подальше удосконалення професіоналізму як засобу досягнення більш високого рівня в роботі. Д.Маккуейл наступним чином описує принципи теорії соціальної відповідальності:
- медіа повинні взяти на себе і виконувати певні зобов’язання перед суспільством;
- ці зобов’язання повинні виконуватися за рахунок встановлення високих і професійних стандартів інформативності, точності, правдивості, об’єктивності і балансу;
- медіа повинні саморегулюватися в межах закону та існуючих інституцій;
- медіа повинні уникати всього, що може призвести до злочину, насильства, громадського збурення та образи меншин;
- медіа мають бути плюралістичними й відображати розмаїття суспільства;
- суспільство має право очікувати від ЗМІ високих стандартів работи і втручання можна виправдати тільки турботою про суспільне благо;
- журналісти та керівники медіа мають бути підзвітними суспільству, також як перед роботодавцями і ринком.
Проте останнім часом престиж теорії соціальної відповідальності істотно зменшився внаслідок її неефективності. Виявилось, що проблеми ЗМІ неможливо розв’язати шляхом надання прямого контролю над змістом повідомлень.
Досягнення максимального рівня свободи ЗМІ та їхньої громадської відповідальності вимагає не лише заперечення державної цензури, а й зусиль з деконцентрації і громадського регулювання засобів, що перебувають у приватному володінні. Враховуючи величезний розвиток транснаціональних медіа-корпорацій, що поглинають національні, виникає потреба в обмеженні інформаційної влади за допомоги підпорядкування її жорстким законам, що визначають квоти і обмеження на рекламу та перехресне володіння ЗМІ. Медіа-корпорації мають за законом виражати погляди різних груп населення. Наприклад, повинні застосовуватися правові та фінансові стимули для того, щоб гарантувати право доступу до ЗМІ в певні часи для окремих осіб і груп. Реалізація такої програми уможливлюється завдяки створенню альтернативної – громадської форми власності на колегіальній основі для підтримки нових громадських ініціатив у сфері поширення інформації. Так чи так поширений в Україні погляд на свободу преси, що віддавав перевагу ринковим механізмам регулювання інформаційного ринку, має бути переглянутий на користь стратегії декомерціалізації ЗМІ, сприятливій для розвитку громадянського суспільства.

Література:
1. Карлсон Дж. Телевизионное развлечение и политическая социализация// Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследования. – М., УРСС, 2002. – С.229
2. Луман Н. Реальность массмедиа. – М.: Праксис, 2005. – С.164
3. Сиберт Ф.С., Шрамм У., Питерсон Т. Четыре теории прессы. – М., 1998.
4. Бакулев Г.П. Массовая коммуникация. Западные теории и концепции. – М.,2005. – С.17

e-mail: yanalegeza@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПИТАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
28.02.2007 18:46
УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВО- ТА ЗАКОНОТВОРЕННЯ В ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
28.02.2007 18:43
ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В ЧАСТИНІ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ВІДПОВІДНО ДО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
28.02.2007 18:42
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОВИЙ АНАЛІЗ ЗАБОРОНИ КАТУВАНННЯ
28.02.2007 18:39
ПРОБЛЕМА ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ У ФРАНЦІЇ КІН. XVIII СТ. В НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ІВАНА ЛУЧИЦЬКОГО
28.02.2007 18:36
ІДЕОЛОГІЧНО-ПРАВОВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ЦАРСЬКОЇ ВЛАДИ ЗА СЕМАНТИКОЮ СКАРБІВ ТА ТЕРАТЕВТИКИ У НОСІЇВ КУЛЬТУРИ ГАВА-ГОЛІГРАДИ
28.02.2007 18:34
ЛЕГІТИМНІСТЬ СПІЛЬНИХ МІЖДЕРЖАВНИХ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ
27.02.2007 18:13
ТЕНДЕНЦІЇ ЯКІСНОЇ ЗМІНИ ПРАВ ЛЮДИНИ У ЗВ’ЯЗКУ З АКТИВАЦІЄЮ ТЕРОРИСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ
27.02.2007 18:11
ІДЕЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В ІДЕЯХ МИСЛИТЕЛІВ РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ЕПОХ
27.02.2007 18:09
ХРИСТИЯНСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ І ПРАВА ЛЮДИНИ
27.02.2007 17:39




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше