:: LEX :: ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВОДНИХ ВІДНОСИН
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 39


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВОДНИХ ВІДНОСИН
 
19.02.2007 22:49
Автор: Джуган Вікторія Олегівна, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Сучасний стан водноресурсного потенціалу Української держави характеризується великим антропогенним навантаженням, а проблема води в Україні відноситься до числа найбільш гострих. Наприклад, за запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. куб. м на 1 жителя) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн в Європі. Для порівняння, в Росії цей показник дорівнює 31,0 тис. куб. м на одну людину, Німеччині – 1,9, США – 7,4 і лише в Польщі близький до України – 1,6 тис. куб. м [1]. Складна водогосподарська та водно-екологічна обстановка вимагає застосування комплексу заходів впливу, зокрема правових. В даному повідомленні досліджуються окремі питання правового регулювання водних відносин.
Водне право становить підгалузь Особливої частини екологічного права України. До передумов виникнення підгалузі права належать: автономні можливості предмета правового регулювання та диференціація традиційних внутрішньогалузевих відносин [2,с.372]. Водні відносини становлять самостійний предмет правового регулювання підгалузі водного права. Однак варто зауважити, що в еколого-правовій літературі немає єдності думок щодо визначення поняття „водних відносин”.
В теорії права підгалузь права визначають як систему однорідних предметнопов’язаних інститутів певної галузі [2,с.372]. Тому, щоб розкрити поняття „водні відносини”, слід розглянути структуру екологічних відносин.
В. В. Петров вважає, що екологічні правовідносини поділяються на 2 групи: галузеві (водоохоронні, землеохоронні, лісоохоронні та інші) та комплексні (відносини щодо охорони рекреаційних зон, заповідного фонду тощо) [3,с.46]. На думку М. М. Брінчука, предмет екологічного права становлять: 1) відносини власності на природні об’єкти і ресурси; 2) відносини природокористування; 3) відносини по охороні навколишнього середовища від різних форм деградації; 4) відносини по захисту екологічних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб [4,с.57]. Е. Ю. Ісмайлова і Ю. В. Трунцевський поділяють екологічні відносини на відносини по: вивченню, збереженню і відтворенню навколишнього середовища; раціональному використанню окремих природних ресурсів, задоволенню потреб і дотриманню екологічних прав природокористувачів; захисту екологічних прав фізичних і юридичних осіб; співробітництву між державними, міжнародними організаціями по охороні навколишнього середовища від шкідливих впливів в інтересах всього суспільства [5,с.20].
Відносно визначення водних відносин Б. В. Єрофєєв зауважує, що предметом водного права є конкретні вольові відносини людей з приводу води як об’єкта власності і господарювання [6,с.6]. М. Атаєв стверджує, що водні відносини – це комплекс суспільних відносин (відносини власності на води, відносини водокористування, відносини по боротьбі з забрудненням, засміченням і виснаженням вод, відносини по попередженню і ліквідації шкідливих наслідків вод), які регулюються нормами водного права [7,с.117]. В. І. Андрейцев виокремлює правовідносини права власності на води, правовідносини управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод, правовідносини використання вод, правовідносини охорони та захисту водних ресурсів [8,с.339]. Діючий Водний кодекс України не закріплює базового поняття „водних відносин”. Таким чином, з врахуванням викладеного, під водними відносинами слід розуміти нормативно врегульовані відносини щодо володіння, користування та розпорядження водами (водними об’єктами), управління у сфері вод, використання та охорони вод (водних об’єктів). Доцільно було б заповнити цю прогалину у змісті статті 1 Водного кодексу України і закріпити дане поняття.
Структуру водних відносин становлять суб’єкт, об’єкт і зміст. А. А. Погрібний відзначає, що під терміном „суб’єкт права” в загальноприйнятому розумінні та в галузевому праві прийнято визначати учасників суспільних відносин, які пов’язані з характеристиками правоздатності та дієздатності [9,с.223]. Водним кодексом Російської Федерації чітко встановлено, що учасниками водних відносин являються Російська Федерація, її суб’єкти, муніципальні утворення та водокористувачі (стаття 23) [10]. Учасниками водних відносин в Україні виступають громадяни, юридичні особи, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Об’єктами водних відносин в Україні є води (водні об’єкти та їх частини) в межах території України. Згідно статті 1 Водного кодексу України, водний об’єкт – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, водоносний горизонт) [11]. Отже, необхідно доповнити Водний кодекс України окремою статтею під назвою „Суб’єкти та об’єкти водних відносин”.
Зміст водних відносин складають права і обов’язки їх учасників, встановлені нормами водного законодавства.
Слід відзначити, що води не завжди виступають в якості водних об’єктів, а тому не завжди можуть бути об’єктами водних відносин. Зокрема, водним законодавством України не регулюються відносини: 1) з приводу води, вилученої з природного середовища, яка міститься в резервуарах, інших ємностях, водопровідних трубах чи просто в побутовому посуді і використовується для повсякденних потреб (мова йде про воду, яка тече з крану в наших будинках чи використовується в технологічному процесі); 2) щодо води, яка хоча і знаходиться в природному середовищі, але не являє собою самостійного природного блага, а є структурним елементом інших природних об’єктів (атмосферна та ґрунтова волога, а також вода, що знаходиться в організмах рослин і тварин); 3) щодо тимчасово поверхневого стоку води, який безпосередньо знаходиться в навколишньому природному середовищі, але на даний момент не сформував водного об’єкта. Визначені відносини регулюються нормами інших галузей законодавства.
Аналіз викладеного свідчить про те, що у Водному кодексі України існують прогалини щодо окремих питань правового режиму водних відносин (відсутнє поняття „водні відносини”, не визначені суб’єкти та об’єкти водних відносин), які слід заповнити. Води є об’єктом водних відносин, якщо вони становлять частину навколишнього природного середовища, входять до складу природних ланок кругообігу води та виступають в якості водних об’єктів.

Література:
1. Державний комітет України по водному господарству. Управління комплексного використання водних ресурсів. Основні показники використання вод в Україні за 2003 рік (випуск 24): Державний інститут управління та економіки водних ресурсів. – 2004. – 68 с.
2. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада. – 2006. – 776 с.
3. Петров В. В. Экологическое право России. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК. – 1995. – 557 с.
4. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристь. – 1999. – 688 с.
5. Исмайлова Э. Ю., Трунцевський Ю. В., Саввич Н. Е. Экологическое право: Учебник. 3-е изд., перераб. и дополн. – М.: АО «Центр ЮрИнформ», «ЮрИнфоР-Пресс». – 2004. - 414 с.
6. Ерофеев Б. В. Советское водное и горное право: учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ. – 67 с.
7. Атаев М. Социалистические водные отношения. – А.: Ылым. – 1981. - 161 с.
8. Андрейцев В. І. та ін. Екологічне право: особлива частина. Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За заг. ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. – К.: Істина. – 2001. – 544 с.
9. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие • Издание второе – дополненное и исправленное. Под редакцией докт. юрид. наук, професора Погребного А. А. и канд. юрид. наук, доцента Каракаша И. И. – Х.: 000 „Одиссей”. – 2001. – 400 с.
10. Водный кодекс Российской Федерации // Рос. газ. – 1995. – 25 ноября.
11. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 24. – Ст.189.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КЛАСИФІКАЦІЯ ОСОБЛИВО ЦІННИХ ЗЕМЕЛЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЇХ ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ
27.02.2007 17:46
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ
23.02.2007 08:39
МІСЦЕВА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЯК ОРГАН ЗАГАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ В ГАЛУЗІ НАДРОКОРИСТУВАННЯ
21.02.2007 15:48
СЕРТИФІКАЦІЯ В ГАЛУЗІ АВІАЦІЇ ТА ЇЇ МІСЦЕ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
09.02.2007 19:51




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше