:: LEX :: ДЕРЖАВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСУВАННЯ ДЕР-ЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДЕРЖАВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСУВАННЯ ДЕР-ЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
 
20.02.2007 18:32
Автор: Чвалюк Андрій Миколайович, ад’юнкт Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ
[Фінансове право. Банківське право]
Побудова демократичного суспільства та розвиток ринкових відносин приводять до необхідності перегляду поглядів щодо системи бюджетних надходжень, зокрема, визна-чення ролі запозичень у цих процесах.
Має бути врахованим специфічний статус Державного бюджету як загальнонаціона-льного фінансового плану, відносини в рамках якого є предметом регулювання адміністра-тивного, конституційного, фінансового та міжнародного права. Тож треба усвідомлювати специфіку історичного розвитку системи надходжень до Державного бюджету України в перші п'ятнадцять років становлення незалежної держави, яка в багатьох аспектах обумо-вила сучасну ситуацію в сфері державних запозичень.
Невирішеною досі є проблема загальної концепції державних запозичень України, па-рламентського та громадського контролю цих процесів. Це обумовлює певну неустале-ність адміністративної та фінансової правозастосовної практики в цій сфері. Проблемним є визначення ролі та місця суб’єктів кредитування в бюджетних процесах, особливо на ета-пах формування бюджету, його обговорення та ухвалення.
Аналізуючи надходження до Державного бюджету, що не є його доходами (недоход-ні надходження), необхідно визначити статус таких бюджетно-фінансових механізмів, як державне зобов'язання та державний борг, та встановити співвідношення використаних у законодавчій базі категорій фінансування бюджету, надходжень до бюджету, бюджетних запозичень.
Питання фінансування бюджетів регламентуються гл. 3 Бюджетного кодексу (далі – БК) Україні, зокрема, виходячи із змісту її ст.ст. 14-18, джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, а також вільний залишок коштів Державного бюджету, із дотриманням умов бюджетного законодавства. Таким чином, не-доходні надходження до Державного бюджету можна вважати фінансуванням бюджету, основними частинами якого є внутрішні та зовнішні державні запозичення.
При цьому класифікація фінансування бюджету, за ст. 11 БК України, визначає дже-рела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і на-прями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної су-ми боргу). Така класифікація має здійснюватися за ознаками:
- фінансування за типом кредитора (власника боргових зобов'язань);
- фінансування за типом боргового зобов'язання [1].
Водночас чинним актом у цій сфері є Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. № 327/96-ВР, якою було затверджено загальну структуру бюджетної класифікації України, але ч. 2 цього акту надала повноваження із складання відомчої структури видатків бюджетної класифікації України Міністерству фінансів України "за поданням відповідних міністерств і відомств" [2]. Це було реалізовано в наказі від 3 грудня 1997 р. № 265. Нову чинну відомчу бюджетну класифікацію ухвалено наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. № 604 на виконання вимог ст. 8 БК України [3]. Водночас виникають питання щодо чинності постанови від 12 липня 1996 р. № 327/96-ВР.
Структуру бюджетної класифікації фінансування Державного бюджету України роз-ділено за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання (Додаток № 1 Постанови № 327/96-ВР). Вона у цілому відповідає класифікації, закріпленій у ст. 8 БК. Але детальна класифікація фінансування Державного бюджету (Додаток № 7 Постанови № 327/96-ВР) дещо не співпадає із закріпленою у наказі № 604. Так, фінансування за типом боргового зо-бов'язання (загальне) розподіляється в Постанові № 327/96-ВР на внутрішнє (випуск та по-гашення довгострокових і короткострокових облігації та векселів) та зовнішнє, а саме:
- випуск та погашення довгострокових облігацій;
- випуск та погашення короткострокових облігацій та векселів;
- одержання та погашення довгострокових позик, не віднесених до інших категорій;
- зміни в обсягах готівкових коштів, депозитів і цінних паперів, призначених для управління ліквідністю [2].
У додатках до наказу № 604 міститься класифікація фінансування державного бю-джету. При цьому у п. 1.2 цього акту зазначається, що повноваження із надання роз'яснень із питань застосування цієї класифікації та класифікації боргу має Міністерство фінансів України [3]. Крім бюджетної класифікації, аспекти фінансування державного бюджету, зо-крема, шляхом запозичень, знаходять нормативне відображення у розписі Державного бю-джету, який ведеться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 р. № 6 [4].
Доцільно детальніше розглянути державні запозичення як основну форму фінансу-вання державного бюджету. Ми вважаємо, що аналізувати природу запозичень слід вихо-дячи, насамперед, із доктринального поняття державного боргу та його класифікації. Отже, бюджетні державні запозичення та державний борг співвідносяться між собою, як процес та результат. Процедура та система держаних запозичень є складовими бюджетного про-цесу та можуть бути проаналізованими, виходячи із чинних класифікацій державного бор-гу. Автор пропонує аналізувати зміст категорії державного боргу не лише як суму боргових зобов’язань уряду, включаючи боргові запозичення, але й у контексті державних доходів та видатків, що є прийнятним для наступного використання.

Література:
1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ, із змінами // .
2. Про структуру бюджетної класифікації України: Постанова Верховної Ради Украї-ни від 12 липня 1996 р. № 327/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 42. – Ст. 208.
3. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Наказ Міністерства юстиції від 27 грудня 2001 р. № 604 // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 2002. – № 2. – С. 182-183.
4. Про затвердження документів, що застосовуються у бюджетному процесі: Наказ Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 р. № 6, зареєстровано у Міністерства юсти-ції України вiд 24 січня 2001 р. № 65/5256 // Бюлетень законодавства та юридичної практи-ки України. – 2002. – № 2. – С. 206-208.

e-mail: Chvaluk@rambler.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
25.02.2007 23:31
ПРИНЦИП ЕКОНОМІЧНОЇ ОСНОВИ ОБ’ЄКТУ ОПОДАТКУВАННЯ
23.02.2007 18:12
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
23.02.2007 15:56
БАНКІВСЬКИЙ КОДЕКС В УКРАЇНІ: РОЗРОБКА ТА ПРИЙНЯТТЯ
21.02.2007 16:03
ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
13.02.2007 22:57
ПОРУКА ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ
09.02.2007 19:44




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше