ЩОДО ФАКТОРІВ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
28.01.2010 23:38
Автор: Новіков Денис Олександрович, аспірант юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди
[Трудове право та право соціального забезпечення]
Для трудового права характерне поєднання загальних норм, що мають загальну сферу дії (єдність) і правових норм, дія яких обмежена певним колом осіб і відносин (диференціація). Диференціація правового регулювання праці окремих категорій працівників знаходить своє відображення у спеціальному законодавстві про працю.
У науці трудового права виділяють об'єктивні та суб'єктивні фактори диференціації. Розмежування факторів диференціації правового регулювання праці відбувається за ознакою необумовленості чи обумовленості їх особою працівника. Таке розмежування у повній мірі є характерним і для диференціації правового регулювання праці медичних працівників. Врахування цих факторів диференціації у нормативних актах, що регулюють працю медиків обумовлює ефективну реалізацію ними власної трудової функції – надання медичної допомоги пацієнтам.
Об'єктивними факторами диференціації правового регулювання праці медичних працівників є: 1. суспільний фактор – охорона здоров'я має особливе значення в житті й розвитку суспільства, оскільки перед медиками постає завдання охорони найціннішого суспільного капіталу - людини; 2. професійний фактор – специфіка трудової діяльності медиків полягає в тому, що об'єктом їхньої праці є життя й здоров'я людини; 3. фактор впливу особливих умов праці – за походженням своєї роботи медичні працівники у ряді випадків перебувають в умовах, шкідливих для здоров'я (безпосередній контакт із інфекційними хворими та джерелами інфекцій, робота на рентгенівських апаратах, робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і т.п.); 4. психологічний фактор (нервово-емоційний) – трудова діяльність медиків накладає величезну відповідальність за результати праці, вимагає максимальних витрат розумової енергії та пов'язана з великою нервовою перевтомою; 5. регіональний фактор – територіальне розташування закладу охорони здоров'я суттєво впливає як на якість забезпечення медичного працівника необхідними засобами для надання медичної допомоги, так і на вартість життя у певному економічному регіоні.
Суб'єктивними факторами диференціації правового регулювання праці медичних працівників є: 1. фактор кваліфікації медичного працівника – досягнення медичної науки потребують постійного вдосконалення професійних знань, мають формувати внутрішній інтерес працівника до підвищення своєї кваліфікації; 2. науково-педагогічний фактор – врахування сумісництва медичної практики з науковою та викладацькою діяльністю, розробки та впровадження нових засобів діагностики та лікування; 3. гендерний фактор – врахування підвищеного ризику впливу шкідливих умов праці, виходячи з фізіологічних особливостей жіночого організму, які пов'язані з функцією материнства; 4. віковий фактор – стимулювання здійснення трудової діяльності в медичній сфері випускниками інтернатури як підґрунтя до омолодження штатного складу закладів охорони здоров'я.
На теперішній час нормативні акти, що регулюють медичну діяльність, через свою розрізненість та неузгодженість не враховують в повній мірі наведені фактори диференціації правового регулювання праці медичних працівників. Отже: необхідно прийняти нормативно-правовий акт, що відобразив би специфіку трудової діяльності медичних працівників відповідно до визначених об’єктивних та суб’єктивних факторів диференціації та забезпечити належний рівень його реалізації.
e-mail: dennovikow@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
