ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
06.02.2010 18:22
Автор: Антонюк Уляна Василівна, кандидат юридичних наук, старший викладач Навчально-консультаційного центру Одеської національної юридичної академії у м. Івано-Франківську
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Екологічні правопорушення виступають різновидом правопорушень в теорії права. І хоча більшість сучасних науковців-теоретиків права не розглядають їх в якості самостійних видів правопорушень поряд з традиційними видами, зокрема кримінальними, адміністративними, цивільними тощо [1, с. 265; 2, с. 147-148; 3, с. 356-357], у юридичній літературі еколого-правового характеру справедливо обґрунтовуються наукові позиції про прийнятність і розгляд екологічних правопорушень як різновиду правопорушень в цілому [4, с. 173; 5, с. 130; 6, с. 197].
Таким чином, екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту виступають окремим видом екологічних правопорушень, тому їм притаманні загальні та спеціальні ознаки останніх. До загальних ознак правопорушень будь-якого виду, в тому числі і екологічних, більшість учених у теорії права відносять: суспільну небезпечність чи шкідливість діяння; протиправність діяння; винність суб’єкта правопорушення; деліктоздатність суб’єкта правопорушення; накладення на суб’єкта правопорушення юридично визначених негативних наслідків [2, с. 146; 3, с. 353].
Спеціальними ознаками екологічних правопорушень виступають: 1) екологічна протиправність; 2) екологічна небезпека (шкідливість); 3) екологічна спрямованість [4, с. 5; 5, с. 130].
Поряд з зазначеними вище ознаками, екологічні правопорушення у процесі експлуатації об’єктів залізничного транспорту також характеризуються, властивими лише їм специфічними рисами.
Особливості екологічних правопорушень у сфері залізничного транспорту визначаються через свій нерозривний зв’язок з процесом діяльності і функціонування залізничного транспорту. Також екологічні правопорушення на залізничному транспорті пов’язані із забезпеченням оптимальної роботи даного виду транспортної системи України, тобто для того, щоб здійснювати функції пасажиро- і вантажообороту залізничним транспортом, необхідно використовувати в великих масштабах природні ресурси (постійно і безперебійно), а це, як наслідок, призводить до забруднення довкілля та його елементів. Екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту виникають як наслідок порушення, недотримання, невиконання чи неналежного виконання екологічних вимог щодо діяльності даного виду транспорту. Як правило, екологічні правопорушення у зазначеній сфері спричиняють шкоду таким елементам довкілля як повітря, водні об’єкти, землі, ґрунти, рослинний і тваринний світ, тобто вони є проявом негативного впливу залізничного транспорту на стан довкілля.
Специфіка екологічних правопорушень у процесі діяльності залізничного транспорту проявляється через призму їх суб’єктивних і об’єктивних ознак, які у комплексі утворюють склад даних правопорушень.
Основним об’єктом екологічних правопорушень у сфері залізничного транспорту повинні виступати суспільні відносини, які забезпечують дотримання вимог екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.
Об’єктивна сторона правопорушення відображає його зовнішній прояв, оскільки характеризується протиправним діянням, суспільно шкідливими чи небезпечними наслідками і причинним зв’язком між діянням та наслідками.
Що ж торкається екологічних правопорушень у сфері залізничного транспорту, то їх об'єктивна сторона здійснюється у формі дії або бездіяльності, тобто у неналежному виконанні, невиконанні чи недотриманні вимог екологічної безпеки у процесі експлуатації даного виду транспорту.
Відмінною рисою суб’єктивної сторони екологічних правопорушень в цілому полягає в тому, що в переважній більшості випадків, суб’єкт правопорушення не усвідомлює, не передбачає протиправності свого діяння, хоча повинен був і міг їх усвідомити, передбачити і тому спричиняє шкоду природним ресурсам, тобто ставлення до наслідків виступає у формі необережності. При притягненні до юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту можливі випадки застосування відповідальності і без вини суб’єкта правопорушення, тобто мається на увазі об’єктивна безвинна відповідальність, що наступає за самим фактом заподіяння шкоди, оскільки об’єкти залізничного транспорту виступають об’єктами підвищеної небезпеки. Тому щодо них застосовується принцип «суворої відповідальності», тобто відповідальності без вини.
Суб’єктами екологічних правопорушень у сфері залізничного транспорту можуть виступати громадяни України, які працюють на залізницях України, а також юридичні особи – підприємства залізниць, які забезпечують функціонування даного виду транспорту і відповідно до ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт” представляють собою статутні територіально-галузеві об’єднання, до складу яких входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і які при централізованому управлінні здійснюють перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі [7].
Отже, екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту є різновидами екологічних правопорушень в цілому і представляють собою суспільно небезпечні чи шкідливі, винні, протиправні діяння, які посягають на встановлений порядок дотримання екологічно безпечних вимог та використання природних ресурсів у процесі експлуатаційної діяльності об’єктів залізничного транспорту та передбачають, як наслідок, застосування відповідних видів юридичної відповідальності.
Література:
1. Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; За ред. С. Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
2. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – Видання 5-те, зі змінами. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
4. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; За ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 384 с.
5. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
6. Комарницький В. М., Шевченко В. І., Єлькін С. В. Екологічне право України: Навчальний посібник. – 3-е вид. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с.
7. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
