:: LEX :: ДОГОВІР ЯК РЕГУЛЯТОР ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 17)

Термін подання матеріалів

12 листопада 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДОГОВІР ЯК РЕГУЛЯТОР ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН
 
08.04.2010 21:09
Автор: Плешинець Микола Васильович, студент Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Договір – найпоширеніший юридичний факт, який є підставою виникнення цивільних правовідносин. Часте застосування договору пояснюється тим, що договір це, перш за все, специфічна гнучка форма реалізації права, в яку можуть входити різні за характером суспільні відносини. Отже, ми можемо говорити про те, що договір виконує специфічне завдання, що полягає у регулюванні суспільних відносин в межах закону та визначенні меж поведінки його учасників.
Здійснюючи дослідження договору як регулятора суспільних відносин Таль Л.С у своїй праці зазначає, що в свій час з приводу значення закону і договору були сформовані три погляди. Прихильники «вольової теорії» наголошували на тому, що договір як вольовий акт – первинний, а закон лише надає або обмежує їх волю. На відміну від «вольової теорії» представники «теорії приорітету закону», виходили з того, що договір має лише похідне від договору значення. Щодо прихильників третьої «емпіричної теорії» то, вони вважали, що воля сторін свідомо спрямована лише на визначення економічного результату, при цьому наслідок договору розуміється як засоби його реалізації, про які сторони можуть і не мати уявлення.
Роль договору як регулятора суспільних відноси наближує його до такого юридичного факту як закон, розмежування даних категорій можливе при виділенні ознак, що відрізняють договір і закон, Це зокрема: закон на відміну від договору наділений такою ознакою як нормативність тобто закон поширює свою дію на невизначене коло осіб. За загальним правилом встановлення, зміна або припинення цивільних прав і обов’язків визначених у договорі стосується лише сторін, що уклали договір, законодавець передбачає випадки, коли умови договору будуть впливати на третіх осіб, тобто таких, що не є стороною цього договору (прикладом буде договір страхування життя). Але навіть за такого виключення вплив цивільно-правового договору на третіх сторін обмежений. По-друге, закон приймається спеціально уповноваженими на те органами (Верховною Радою України), то на відміну від закону встановлення прав і обов’язків у договірному порядку відбувається сторонами (фізичними і юридичними особами). По-третє, закон приймається в односторонньому порядку, а договір укладається за взаємною згодою його контрагентів. По-четверте, закон необмежений часовими рамками на відміну від договору який укладається на певний строк. І по-п’яте, договір завжди повинен відповідати закону, а у випадках коли є наявні суперечності, то договір може визнаватися нікчемним.
Тенденція до підвищення ролі договору як регулятора суспільних відносин характерна для сучасного цивільного права. Ця тенденція пов’язується, перш за все, з докорінною перебудовою економіки нашої держави. Юридичним детермінантом підвищення ролі договору стало визнання приватної власності, свобода договору та інших важливих положень, що вплинули на характер побудови приватних правовідносин в нашій державі. Цивільний кодекс України конкретизував одну з основних конституційних положень, а саме вільний розвиток особистості. Дане положення безпосередньо стосується цивільно-правового договору, відповідно до ст. 627 ЦК України проголошується свобода договору, яка полягає у тому, що сторони можуть укласти будь який договір передбачений ЦК України (поіменований), так і такий, що непередбачений (не поіменований) ЦК України [1, ст. 627].
Однією з характерних ознак цивільно-правового договору є також те, що він позбавлений «диктату» третіх осіб, зокрема органів публічної влади. Укладення договору, перш за все, повинно мати добровільний характер, та базуватися виключно на взаємній вільній згоді його рівноправних сторін. Дане положення випливає із самої природи цивільно-правового договору – це домовленість двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин [1, ст. 626].
Здійснюючи аналіз цивільного законодавства можна зробити висновок про те, що договір є специфічним юридичним актом, який формулюється та легітимується сторонами договору. І хоча для того, щоб укласти договір законодавець передбачає ряд вимог, що стосуються порядку укладення договору: письмова форма, нотаріальне посвідчення, державна реєстрація, дані положення, що закріпленні у ЦК України не обмежують свободи договору, а лише «стандартизують» договори як юридичні факти, що породжують взаємні права та обов’язки сторін.
Поряд з позитивними аспектами нормативно-правового регулювання договірних відносин у цивільному праві необхідно зазначити про негативні моменти, що мають місце у врегулюванні конкретного договірного зобов’язання або й взагалі його відсутність.
Зокрема, як зазначає, науковець Бегова Т.І. в умовах відсутності детального законодавчого регламентування особливостей поводження з «ноу-хау» вітчизняні підприємства компенсують внутрішньою нормотворчістю та в угодах з контрагентами. На теперішній час «ноу-хау» враховується (реєструється) в межах конкретного підприємства, у зв’язку з чим підприємства виявляються не дуже зацікавленими у детальному регулюванні особливостей поводження з «ноу-хау», що може привести до обмеження повноважень їх як власників «ноу-хау». Наприклад, в комерційній діяльності підприємств існує практика, коли в якості «ноу-хау» передається інформація щодо попиту на різні товари, умови укладення угод, загальні плани розвитку, і тому подібна інформація, яка в ряді випадків взагалі носить статистичний вигляд. Даний приклад яскраво демонструє як на практиці нівелюється договір про передачу «ноу-хау».

Література:
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – ст. 356.
2. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. М., 1997. – 682 с.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
30.03.2010 21:02
ПРАВО ЛЮДИНИ НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ
28.03.2010 07:52
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В ОБЛАСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ
28.03.2010 07:47
СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО: ЦИВІЛЬНО- ПРАВОВІ АСПЕКТИ
09.04.2010 23:58
КОНКУБІНАТ В СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
08.04.2010 21:06
ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗГОДИ ПАЦІЄНТА НА МЕДИЧНЕ ВТРУЧАННЯ
08.04.2010 21:03
ПРАВОВА ПРИРОДА ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ
08.04.2010 21:02
ОЦІНОЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПОРІВНЯННЯ ІСТОРІЇ І СУЧАСНОСТІ
08.04.2010 19:28
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ФІКТИВНОГО ШЛЮБУ
08.04.2010 07:55
ПРАВОВА ПРИРОДА ВИКУПУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ У ЗВ’ЯЗКУ З СУСПІЛЬНОЮ НЕОБХІДНІСТЮ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
07.04.2010 20:52




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше