:: LEX :: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН У ІНСТИТУТІ ЛІЗИНГУ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН У ІНСТИТУТІ ЛІЗИНГУ
 
31.05.2010 20:05
Автор: Різник Юрій Сергійович, студент юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Різник Віталій Сергійович, кандидат юридичних наук, генеральний директор юридичної фірми “РВС-КОНСАЛТИНГ”
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
В доктрини цивільного права України зобов’язання визначаються як цивільне правовідношення, учасники якого мають права/або обов'язки, спрямовані на опосередковування динаміки цивільних відносин: передачу майна, виконання робіт, надання послуг, сплату грошей тощо. [5, 153]
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально передане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі), згідно з ( ч. 1 ст. 806 ЦК України). [2, 199]
Таким чином лізинг є специфічним різновидом найму (оренди), що в деяких випадках може поєднувати в собі ознаки купівлі-продажу (поставки). Підтвердженням цього є положення ч. 2 ст. 806 ЦК України, відповідно до яких до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продаж та положення про договір поставки з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством.[2, 199]
Основними нормативними актами в сфері регулювання лізингових відносин є Цивільний кодекс України (§ 6 гл. 58), Господарський кодекс України (ст. 292), Закон України “Про фінансовий лізинг”. Крім того лізингові відносини, що складаються під час морських перевезень, регулюються спеціальним нормативним актом – Кодексом торговельного мореплавства України (глава 2 розділ VI).
Важливим є з’ясування цивільно-правової характиристики договору лізингу. Враховуючи законодавство України, а саме ст. 292 ГК України, ст. 806 ЦК України, та статті 1 і 6 Закону України “Про фінансовий лізинг” та юридичну літературу, дослідники сходяться на тому, що договір лізингу є взаємозобов'язуючим, відплатним і строковим цивільно-правовим договором. Але залишається дискусійним питання про те, чи є договір лізингу дво- або багатостороннім договором, а також про те, реальний він чи консенсуальний.
На сьогодні, згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 292 ГК України та ч. 1 ст. 215 Кодексу торговельного мореплавства України сторонами договору лізингу є лізингодавець та лізингоодержувач. Водночас згідно з ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 і абзацу другого ст. 4 Закону України “Про фінансовий лізинг”, договір фінансового лізингу може укладатися між: 1) лізингодавцем і лізингоодержувачем; 2) лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником); 3) лізингодавцем, лізингоодержувачем, продавцем (постачальником) та іншими особами (багатосторонній договір фінансового лізингу). Поширеною серед сучасних науковців є позиція згідно з якою, договір лізингу не маже кваліфікуватися як багатосторонній цивільно-правовий договір, оскільки для нього не характерна спрямованість на досягнення спільної мети, що відсутня у лізингових відносинах (зокрема, мета лізингодавця – отримати дохід у формі лізингових платежів; мета лізингоодержувача – отримати річ у тимчасове користування; мета продавця – вдало реалізувати належне йому майно). [4, 337]
Цивільний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть вступати у відносини лізингу: ними можуть бути як юридичні так і фізичні особи. А норми закону “Про фінансовий лізинг” передбачає особливість одного з суб’єктів непрямих лізингових відносин – лізингодавця. Ним, відповідно до ст. 4 Закону, може бути виключно юридична особа – суб'єкт підприємницької діяльності. За договором прямого та фінансового лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу майно (предмет лізингу).
Майно, що передається у прямий лізинг, повинен бути власністю лізингодавця або належним йому на праві господарського відання. Згідно з умовами прямого лізингу лізингодавець інвестує власні чи залучені фінансові кошти із метою придбання майна без попереднього погодження з лізингоодержувачем. Тому безпосередньо на самий момент набуття цього майна особа є лише потенційним лізингодавцем і може взагалі не мати на меті передання майна в лізинг, тому не існує відносин з особою – потенційним лізингоодержувачем. У котексті з'ясування правової природи зобов’язальних відносин, що виникають на підставі договору лізингу, потрібно порівняти його із спорідненими правовими інститутами, в першу чергуз договором купівлі-продажу у кредит та договором найму-продажу, який є новелою чинного ЦК України. У разі купівлі товару в кредит покупець відразу отримує право власності на предмет цього договору. Але у випадку укладення договору лізингу цього не відбувається, оскільки право власності на предмет договору лізингу належить лізингодавцю (ч. 1 ст. 770 ЦК України). Покупець згідно з договором купівлі-продажу товару в кредит має право розпоряджатися отриманим у власність майном (у тому числі продавати його іншій особі), за умови отримання на це згоди продавця, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 586 ЦК України). На відміно від нього лізингоодержувач не має права розпоряджатися предметом лізингу, оскільки він є його власником. За договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. В цьому випадку покупець стає власником товару, з метою оплати товару, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, відмінності між договором найму-продажу і лізингу полягають у тому, що: 1) предметом договору найму-продажу, на відміну від договору найму-продажу, на відміну від договору лізингу, може бути майно, що призначається для особистого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю (ч. 1 ст. 698 та ст. 807 ЦК України та ст. 3 Закону України “Про фінансовий лізинг”); 2) на відміну від договору лізингу, правовою метою договору найму-продажу є перехід права власності до покупця. [4, 334]
Таким чином, чинним законодавством закладені основи правового регулювання зобов’язальних відносин лізингу. Договір лізингу набуває дедалі ширшого практичного застосування. Разом з тим, залишається актуальними проблеми регламентації окремих елементів договору лізингу та відмежування його від споріднених договорів.

Література:
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-41. – Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
3. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 15, ст.231; з наступними змінами і доповненнями.
4. Договірне право України. Особлива частина: навчальний посібник Т.В. Боднар, О.В Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
5. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Цивільні правовідносини: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2008. – 304 с.
6. Різник В.С. Цивільно-правове регулювання лізингу в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 18 с.

e-mail: reznik1990@bigmir.net

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОНЯТТЯ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
30.05.2010 13:20
РЕФОРМУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКОНОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
30.05.2010 12:38




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше