:: LEX :: ГІПНОЗ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИ ПРОВЕ-ДЕННІ ДОПИТІВ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 4


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ГІПНОЗ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИ ПРОВЕ-ДЕННІ ДОПИТІВ
 
31.07.2010 10:13
Автор: Головіна Валерія Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри права Економіко-правового інституту Київського національного лінгвістичного університету
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
Поява в нашій країні великої кількості «нетрадиційних» спеціалістів (ча-клунів, ворожок, астрологів), що використовують психоенергетичні можливості людини з метою пророцтва, створює передумови для зловживання цими мож-ливостями. Одним з таких засобів є гіпноз, - феноменальне фізіологічне явище, що стало центром тяжіння інтересів багатьох наук. Вже у ІІ столітті н.е. у од-ному з гностичних папірусів містяться прийоми гіпнотизування, відомі жрецям Єгипту та Греції. Відповіді особи у стані гіпнотичного сну вважалися божест-венним пророцтвом. У 1775 р. віденський лікар Ф.А. Вільгельм розробив кон-цепцію «живого магнетизму», яка базувалася на впливі на уяву людей та ви-кликала стан рефлексивного скорочення м’язів тіла, сміх або плач, які виліко-вували хворих. Розмови про можливості гіпнозу набули нової сили у вигляді гіпнотичного буму під час використання гіпнозу як лікарського засобу Ф. Мес-мером (1778-1784 рр.). За тогочасною упевненістю гіпноз вважався «натураль-ною формою охолодження нервів».[1] Протягом 1826 року Паризька академія провела низку досвідів з уведення особи у стан гіпносну: люди в трансі опису-вали предмети, читали строки у книгах. Англійський хірург Дж. Брайд у 1843 році у своїй праці «Неврогіпнологія» описує процес примушування чужої волі та називає його гіпнозом. Він вперше використав гіпноз при хірургічних опера-ціях. У роботі «Під гіпнозом» під редакцією Е. Фромма (1979 р.) автори про-аналізували різні сторони цього явища, виокремили низку аспектів, що вимага-ють вивчення. Під номером «13» значилися юридичні та етичні проблеми гіп-нозу.[2,7]
Історія гіпнології отримала свій відбиток у трактатах Т. Парацельса, Ф. Месмера, Ш. Крока. У дореволюційній Росії та колишньому СРСР цим явищем займалися В.М. Бехтєрєв, І.П. Павлов. За визначенням автора матеріалістично-го вчення про вищу нервову діяльність І.П. Павлова, гіпноз – це той самий сон, що наступає вільно та поступово розширюється.[3] На його думку, гіпнотичний стан людини починається з великих півкуль мозку і не торкається дихання та серцебиття. У радянській медицині гіпноз розглядався як сон, що навіюється повторюванням слів та фраз, у яких гіпнотизер відтворює картину засипання, коли у окремих частинах тіла з’являється почуття тяжкості, зростає в’ялість, спокій, сонливість. При цьому навіювання словами може супроводжуватися монотонністю у голосі, ритмічністю слабких подразників слуху, зору (погла-джування, імітація шуму дощу, блимання синього кольору ліхтарю, постуку-вання метроному). У корі головного мозку загіпнотизованої особи розвивається часткове гальмування, але залишаються окремі активні зони, через які здійсню-ється зв'язок гіпнотизера із загіпнотизованою особою. Настання гіпнотичного стану, як вважав І.П. Павлов, можливе при формуванні певних умов. У першу чергу, він мав на увазі релаксацію (послаблення) м’язових тканин, яка закликає нервову систему відпочивати. По-друге, релаксація тягне загальне згасання ре-акцій на зовнішні подразники, втому (деактивований вплив монотонних подра-зників). Яким же чином особа, у якої загальмована діяльність всієї кори голов-ного мозку, здатна реагувати на гіпнотизера? Справа у тому, що його навіюван-ням не охоплені окремі ділянки головного мозку, - так звані «сторожові пунк-ти», які зберігають збуджуваність, забезпечуючи контакт загіпнотизованої осо-би із подразником. Саме навіювання у окремі моменти бесіди може здійснюва-тися взагалі без вербального компоненту, з використанням лише жестів, міміки, розумових посилок. Таким чином, ми щільно підійшли до іншої якості гіпнозу – його здатності бути інструментарієм у проведенні слідчих дій.
Доцільність гіпнотичного впливу відносно потерпілих чи свідків викли-кана причинами його можливого застосування (звичайне забування, амнезія (провал у пам’яті) стресові, травматичні ситуації). У злочинних цілях застосо-вуються два види гіпнозу: енергетичний та вербальний. Від першого практично немає захисту, але ним володіють лише поодинокі фахівці, зокрема, володів ним відомий гіпнотизер В. Мессінг. Вербальний гіпноз поширений у шулерів, які за допомогою слів, жестів, міміки, артистизму здатні вводити людей у гіп-нотичний транс.[4,6]
Найбільш підкорені гіпнозу з точки зору психофізіології люди емоційні, неврівноважені, які знаходяться у стадії переживання певного стресу, горя, фі-зичної втоми, страждають певними психічними захворюваннями. Приблизно чверть психічно здорового населення піддається гіпнотичному впливові, при-чому питома вага жінок набагато більша, ніж чоловіків. Часто потерпілий зу-стрічається з так званим відстроченим гіпнозом, що представляє собою вплив гіпнотизера на потерпілого не одразу, а через певний часовий проміжок. Гіпноз – потужне знаряддя, що дозволяє злочинцю знищити з пам’яті людини певні фрагменти. Цілком можливі випадки, коли очевидця злочину вводять у снопо-дібний стан, у якому йому нав’язують хибну уяву про те, що трапилося з метою приховати сліди злочину. Складність розпізнавання слідчим того, що допиту-ваний вже побував під впливом психоенергетичного втручання, складає серйо-зну перешкоду при збиранні доказів у справі. Небезпека злочинного гіпнозу полягає й у тому, що особа, яка використовує гіпнотичні прийоми, як правило, знає про свої здібності та їх ефективність у створенні постгіпнотичної амнезії, а тому прагне використати їх у повній мірі. Відповідно, вивчення гіпнозу як кри-міналістичного засобу розслідування злочинів не просто цікаво, але й необхід-но, оскільки надасть нові можливості та відкриє перспективи виявлення та усу-нення наслідків гіпнотичного впливу на особу.
У теорії та практиці гіпнозу стосовно діяльності боротьби із злочинністю розрізняють такі види гіпнозу:
1. Репродукційно-активізаційний (метод гіпнорепродукції пережитих ста-нів), пов'язаний із стимулюючим впливом на пам'ять. З позиції нейролінгвісти-чного програмування гіпноз є відтворенням раніше пережитого стану. Суб’єкти просять запам’ятати у деталях ту чи іншу ситуацію, у якій у нього швидше за все наступає природний сон. Зосередження уваги на деталях цієї ситуації і ви-кликає глибокий сон (гіпноз).
2. Купіруючий, що знімає стресові та психотравматичні наслідки кримі-нальних посягань (суб’єкт спостерігає за собою, напруга його почуттів слаб-шає, що оберігає його від ремісії відповідних негативних емоцій).
3. Метод протиставлення, що дозволяє розділяти один від іншого різні аспекти переживання з тим, щоб можна було пережити його по-новому. Суб’єкта примушують пережити минулу подію, але потім він повинен «відійти у бік» та спостерігати свої власні дії з боку, - нібито переглянути кінострічку. Людина при цьому не відчуває та не усвідомлює, не переживає те, що насправді усвідомлювала та переживала. Такий чинник сприяє отриманню у загіпнотизо-ваного об’єктивної та неупередженої інформації.[5,177]
Цей метод, на думку психологів та психіатрів, більш небезпечний, ніж перший, тому що у першому випадку у потерпілого в результаті психічної тра-вми розвивається амнезія. Метод репродукції може спонукати жертву злочину до додаткових тяжких переживань, які можуть спровокувати невротичні хворо-би.
Допитуваним слід у обов’язковому порядку роз’яснювати сутність сеан-су. В.Д. Хабалов вважає, що гіпноз ефективний у тих випадках, коли необхідно з’ясувати те, про що замовчував загіпнотизований під час допиту.[6] Допит під гіпнозом лише тих, хто добровільно погодився, все ж не дає підстав вважати, що у стані гіпнозу особа усвідомлює все, що відбувається. Отримання згоди на введення особи у стан гіпнозу повинне супроводжуватися спокійною бесідою, що переслідує мету упевнити особу у безпеці слідчої дії для його життя та здо-ров’я.
Сама слідча дія – допит із використанням гіпнозу повинна у обов’язковому порядку фіксуватися у вигляді протоколу із вказівкою виду тех-нічного засобу (у випадку його використання), а також форми допиту – допит із використанням гіпнозу. Неможна погодитися з позицією О. Курчиної, що на пі-дставі ст.114 КПК України, в частині процесуальної самостійності слідчого на стадії досудового розслідування, допит із використанням гіпнозу можливий лише з дозволу керівництва МВ, РВ, УМВС.[7] Обмеження слідчого у самос-тійному прийнятті рішення нічим необґрунтовані. Вибір тактики допиту пови-нен належати слідчому. Разом з тим ми згодні із думкою авторки про те, що при допиті із використанням гіпнозу обов’язкова участь окрім слідчого та спеціалі-ста – гіпнолога, лікаря, спостерігачів. Оскільки КПК України не містить норми, що регламентує порядок застосування гіпнозу під час слідства, дізнання, судо-вого розгляду справи, він залишається нетрадиційною формою знань у кримі-налістиці. Внаслідок цього можливі випадки втручання гіпнотизера у інтимні сторони життя особи. Це неприпустимо, якщо не має відношення до предмету допиту. Спеціаліст має попереджатися про нерозголошення таємниці слідства, неприпустимість втручання у глибини свідомості людини, що не відносяться до обставин, які слід встановити, оскільки порушення цієї вимоги означає нахабне порушення конституційних прав та свобод людини.
На наш погляд, у сучасних умовах демократизації системи кримінального судочинства постала проблема і організаційно-технічного характеру. Якщо тлумачити КПК України, то норма повинна містити положення про запрошення захисника, педагога, перекладача, яким роз’яснюються умови та порядок про-ведення слідчої дії, дається можливість пересвідчитися, що особа, яка підлягає введенню у стан гіпносну зрозуміла сутність слідчої дії та надала письмову зго-ду на власну участь, гіпнолог – оператор у статусі спеціаліста попереджається про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці слідства. Крім то-го, у обов’язок спеціаліста входить право обирати певну методику гіпнозу, ви-ходячи з конкретної ситуації та стану допитуваного.
У вітчизняних правоохоронних органів інтерес до знань про гіпноз зріс лише у останнє десятиліття. Він може служити джерелом отримання оператив-ної інформації. В.О. Образцов зазначає, що до «числа нетрадиційних методів криміналістичної методології відноситься, правда, поки що неофіційний, не узаконений допит особи після введення її у гіпнотичний стан. Неухильно, хоча й повільно, з оглядкою, гіпноз наближається до кримінального судочинства, за-войовуючи все більше умов невгамовних вчених-криміналістів, проникаючи у діяльність творчих співробітників правоохоронних органів».[8,233-234] Поки що проблема використання можливостей гіпнозу у справі боротьби із злочинні-стю знаходиться у зародковому стані. Є всі передумови вважати, що у найбли-жчому майбутньому в рамках криміналістики сформується новий науковий на-прямок – гіпнологія, яка отримає повноправний статус метода, закріпленого на-укою та апробованого практикою, який сприятиме отриманню інформації про обставини розслідуваної події.

Література:
1. Перевозчиков А.Н. Экстрасенсы – миф или реальность? / А.Н. Перевоз-чиков // Знак вопроса. – М.: Знание, 1989. - №10. – 48 с.
2. Гримак Л.П. Гипноз и преступность / Л.П. Гримак. – М.: Республика, 1997. – 304 с.
3. Клєвцов О. Можливості використання гіпнозу в оперативно-слідчій прак-тиці правоохоронних органів / О. Клєвцов // Право України. – 1998. - №7. – С.63-67.
4. Иванов Л. Гипнотизер приходит в банк / Л. Иванов // Труд. – 1999. – 3 сент. – С.6.
5. Гримак Л.П. Гипноз и преступность / Л.П. Гримак. – М.: Республика, 1997. – 304 с.
6. Ларин А.М. Нетрадиционные методы в раскрытии преступлений / А.М. Ларин // Государство и право. – 1995. - №9. – С.60-66.
7. Курчина О. Мухи и жуки помогают устанавливать когда и при каких об-стоятельствах совершено убийство / О. Курчина // Факты. – 1998. - №170. – 8 сент.
8. Образцов В.А. Криминалистическая гипнология? А почему бы и нет? / В.А. Образцов // Записки криминалистов. – М., 1995. - №5. – С.233-234.

e-mail: valeria2002@yandex.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ РЕТРОСПЕКЦІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ
06.10.2010 21:01
НЕДОЛІКИ ОГЛЯДУ МІСЦЬ ПОДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ НАПАДІВ ВЧИНЕНИХ БАНДАМИ
06.10.2010 20:59
ПРИЙОМИ ПІДГОТОВКИ В СТРУКТУРІ СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ БАНДИТИЗМУ
06.10.2010 20:58
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ТАКТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ
06.10.2010 20:55
ПРИЙОМИ ПІДГОТОВКИ У СТРУКТУРІ СПОСОБІВ ВЧИНЕННЯ НЕЗАКОННИХ ЗАВОЛОДІНЬ АВТОТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
06.10.2010 20:52
ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННИХ ГРУП, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ НЕЗАКОННІ ЗАВОЛОДІННЯ АВТОТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
06.10.2010 20:50
МЕТОДИ МОДЕЛЮВАННЯ (ПРОФІЛЮВАННЯ) ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ
06.10.2010 20:48
КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННИХ УГРУПОВАНЬ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ
06.10.2010 20:46
ЕКСПЕРТИЗИ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КОРИСЛИВИХ УБИВСТВ
06.10.2010 20:43
ПІДГОТОВКА ДО ОПЕРАТИВНОГО ОПИТУВАННЯ ПРИ РОЗКРИТТІ СЕРІЙНИХ СЕКСУАЛЬНИХ УБИВСТВ
06.10.2010 20:41




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше