:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ
 
03.10.2010 16:52
Автор: Словська Ірина Євгенівна, кандидат юридичних наук, доцент, Чернівецький навчальний центр Національного університету «Одеська юридична академія»
[Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]
1. Становлення і розвиток України як суверенної, демократичної і правової держави передбачає удосконалення всіх форм безпосередньої і представницької демократії, передбачених Конституцією і законами України. Особливої уваги заслуговують ті форми демократії, що дозволяють народу України, як носію суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, безпосередньо реалізовувати свій суверенітет.
2. Пріоритетною формою безпосередньої демократії як прямого народовладдя є вибори. Сам акт виборів за своєю суттю є концентрованим проявом реальної волі народу, яким здійснюється конституювання та відтворення як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, надаються владні повноваження обраним представникам у межах їх компетенції, встановлюється зміст владного мандату [5, с. 18].
Конституційними принципами виборів є: 1) принципи, що визначають вибори як пріоритетну форму народовладдя: справедливість, обов’язковість, періодичність проведення виборів; 2) принципи участі громадян у виборах: безпосередність, добровільність, загальність, рівність, таємність голосування.
Принципи виборів народних депутатів України базуються на міжнародно-правових виборчих стандартах – актах, прийнятих Організацією Об’єднаних Націй (Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16.12.1966 р.; Конвенція про політичні права жінок від 20.12.1952 р.; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації від 25.12.1965 р.; Декларація про критерії вільних і справедливих виборів від 26.03.1994 р.) [2, с. 18].
Виборчий процес – це врегульований законом порядок організації та проведення виборів, діяльність уповноважених органів і громадян держави, спрямована на формування конституційно якісного і кількісного складу органів публічної влади. Це не тільки і не стільки адміністративний технологічний процес, скільки публічний, конкурентний процес, у межах якого розгортається політична правосуб’єктність громадян-виборців. [3, с. 138].
На сьогодні є чинним Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.2004 р., яким закріплено формування парламенту України за пропорційною виборчою системою. Народний депутат отримує право вільно і рівноправно з іншими парламентаріями брати участь у виконанні парламентських функцій. Він юридично не відповідає перед виборцями за свою діяльність – не зв’язаний наказами виборців і не може бути ними відкликаний (принцип вільного депутатського мандату). Будь-який фракційний тиск забороняється. Безперечно, існує поняття фракційної дисципліни, проте «більшість» повинна не наказувати, а переконувати «меншість» у фракції підтримати політичні переконання на позиціях солідарності. Для виборців необхідна єдність поглядів і висловлювань членів однієї політичної сили [4, с. 67-69].
3. Оптимальність виборчої системи передбачає її відповідність світовим демократичним стандартам та врахування суспільно-політичних реалій держави, менталітету населення, історичних традицій формування представницьких органів. На наше глибоке переконання обрання парламентаріїв України за пропорційною виборчою системою віддалило народних обранців від простих українців. Закриті партійні списки не дають можливості зрозуміти, за кого саме віддано голос. Голосування за «обличчя партії» не свідчить про те, що подолавши прохідний бар’єр і отримавши статус фракції Верховної Ради України, політична сила в цілому і конкретний її член забезпечать ефективне функціонування законодавчого органу. А саме на це розраховували політики і науковці, які ратували за запровадження пропорційної виборчої системи. Незрозумілим з огляду на пропорційність формування парламенту є положення Регламенту Верховної Ради України, яким парламентаріям відводиться четвертий тиждень кожного місяця для роботи з виборцями. «Своїх героїв» у виборчих округах народ України має змогу бачити і чути лише під час виборчих перегонів.
Слід підвищити відсоток прохідного бар’єру до Верховної Ради України. Такий крок завадить проходженню до парламенту дрібних чи тимчасових партій, які створюються на одні вибори під окремих осіб.
При проведенні виборів до законодавчого органу України мають місце численні суттєві порушення виборчого законодавства. Незважаючи на наявність у законі про вибори заборони на підкуп виборців, суб’єкти виборчої кампанії використовують технології, пов’язані з матеріальною зацікавленістю виборців у результаті голосування (вручення подарунків, коштів та інших матеріальних цінностей, проведення пільгових розпродажів, пропонування посад в обмін на сприяння в організації виборів тощо). Варто законодавчо закріпити реальний механізм запобігання і усунення зазначених негативних проявів конкурентної боротьби.
Згідно ч. 1 ст. 85 Закону виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв’язку з інвалідністю чи за станом здоров’я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем його перебування. Часто виборцю «допомагають» проголосувати, вказавши оптимальний варіант вибору. Виборця у витяг зі списку виборців включають на підставі власноручно написаної заяви з проханням забезпечити йому голосування за місцем перебування, яку він подає поштою або через інших осіб (ч. 5 ст. 85 Закону) [1]. Є випадки, коли члени дільничих виборчих комісій на висловлене телефоном прохання одиноких виборців похилого віку, із незадовільним станом здоров’я, приходять до них додому за власноруч написаною ними заявою чи допомагають її написати, закріпивши таку заяву особистим підписом виборця. Завдяки попередній переконливій агітації, яка заборонена, але проведення якої членом виборчої комісії ніхто не контролює, виборець в день голосування обирає «потрібну» політичну партію. Слід законодавчо заборонити членам дільничих виборчих комісій збирати такі заяви особисто.
Вимагають доопрацювання вимоги щодо кадрового підбору складу виборчих комісій (як окружних, так і дільничих). Закон про вибори таких вимог не містить. Безперечно, не слід формувати виборчі комісії виключно з юристів чи принаймні осіб з іншою профільною вищою освітою. Проте, непоодинокими є випадки повного незнання виборчого законодавства членами виборчих комісій. Відвідування семінарів з роз’яснення закону про вибори не є обов’язковим навіть для голови, його заступника чи секретаря комісії. Вказівки юристів штабів різних політичних сил, вищестоячої виборчої комісії містять різні тлумачення норм виборчого закону, що не сприяє проведенню чесних виборів.
Потребує правового врегулювання питання належної оплати праці членам дільничих комісій. На громадських засадах вони виконують діяльність з підготовки до дня виборів, хоча рядові засідання комісій, чергування на дільницях теж повинні оплачуватися. Виконання обов’язків в день голосування пов’язане зі значними фізичними і психологічними навантаженнями. Передбачена оплата належно їх не компенсує. Тому членами дільничих виборчих комісій в переважній більшості є студенти і пенсіонери, а здорове працездатне населення представлене в незначній кількості.
Слід удосконалити виборче законодавство стосовно повноважень окружних виборчих комісій. Закон «Про вибори народних депутатів України» (п. 2 ч. 2 ст. 31) до їх компетенції зараховує право здійснення в межах відповідного територіального виборчого округу контролю за додержанням законодавства про вибори народних депутатів України [1]. На практиці реалізація даної норми є проблемною, оскільки законодавець не визначив спосіб та механізм здійснення такого контролю.
Варто закріпити положення щодо розподілу повноважень між членами дільничних виборчих комісій, що дозволить чітко врегулювати діяльність кожного члена комісії та персоніфікувати відповідальність за вчинені порушення виборчого законодавства.
Закріплене у ч. 5 ст. 92 Закону право кожного члена окружної комісії оглянути кожний пакет з документами вимагає деталізації механізму і підстав такого огляду.
Чинний виборчий закон є складним у розумінні для простих громадян без спеціальної юридичної освіти. Це породжує навмисні чи випадкові його порушення. Доцільним є прийняття Виборчого кодексу України, за який продовж кількох років агітують як практики, так і науковці. Регламентація виборчого процесу по стадіям з урахуванням особливостей кожного з видів виборів допоможе уникнути двозначностей у розумінні і застосуванні норм.
4. Зважаючи на конституційні зміни, що відбуваються в Україні, необхідно усвідомлювати, яким чином процедура формування законодавчого органу може вплинути на державотворчі процеси в цілому, чи не суперечитиме вона тим фундаментальним вимогам до організації виборів, які задекларовані Україною на міжнародному рівні і зафіксовані в чинній Конституції України.

Література:
1. Закон «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.2004 р.: станом на 01.09.2010 р. // ВВР. – 2004. – № 27-28. – ст. 366.
2. Вешняков А. А. Избирательные стандарты в международном праве и их реализация в законодательстве Российской Федерации: Монографическое исследование / А. А. Вешняков. – М.: Весь Мир, 1997. – 187c.
3. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. – Т. 2 / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2008. – 800 с.
4. Кречмер Г. Фракції. Партії в парламенті / Г. Кречмер. – К.: Заповіт, 1999. – 299 с.
5. Мурашин О. Вибори як акти прямого народовладдя / О. Мурашин // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. Випуск 35. – Львів: ЛДУ ім І.Франка. – 2000. – С. 180-185.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗАКОНОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ
31.07.2010 10:34
РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
03.10.2010 16:49
СУБ’ЄКТИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
03.10.2010 15:46




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше