:: LEX :: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ДОДАТКОВУ ВІДПУСТКУ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ДОДАТКОВУ ВІДПУСТКУ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ
 
23.11.2010 21:04
Автор: Слизченко Володимир Володимирович, студент юридичного факультету Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка
[Трудове право та право соціального забезпечення]
Право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, має важливе соціальне значення, одночасно на практиці виникають питання щодо механізму реалізації цього права, а саме: періодичності надання такої відпустки її, перенесення на інший період, надання цієї відпустки за наявність декількох підстав, виплати компенсацій у разі її невикористання [5].
Відповідно до  ст. 182-1 Кодексу законів про працю України  та  статті 19 Закону України «Про відпустки», жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України) [2]. Таким чином, для надання цієї відпустки потрібна наявність одночасно двох юридичних фактів: 1) особа повинна мати статус працівника, 2) така особа повинна мати дитину (дітей) або мати статус опікуна чи піклувальника щодо неї (них).
Досліджувана норма вказує на щорічну періодичність надання додаткової соціальної відпустки, але не уточнюється відносно чого потрібно відлічувати таку «щорічність».
14 квітня 2008 року Міністерство праці та соціальної політики України листом розповсюдило «Роз’яснення щодо застосування статті 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)» № 235/0/15-08/13 (далі – Роз’яснення Мінпраці).
Дане питання є актуальним та дискусійним досить давно, проте навіть  Роз’яснення Мінпраці  залишило питання відкритим, вказуючи, що означена відпустка «може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після» [4]. Але у Законі не встановлено зв’язок у щорічності надання відпустки саме з «календарним роком». Нормативно чітко встановлено лише два критерії щорічності: «за відпрацьований робочий рік» (відносно щорічних відпусток працівникам (частина 1 статті 6 Закону)) та «впродовж навчального року» (відносно додаткових відпусток у зв’язку з навчанням (частина 6 статті 15 Закону)).
Виникає питання: «З якого ж моменту потрібно обраховувати щорічний термін?» У випадку, коли зазначені у частині 1 статті 19 Закону «Про відпустки» особи укладають трудовий договір (тобто з моменту набуття ними статусу працівника) – періодичність надання додаткової соціальної відпустки (а так само і термін за вказаною нормою – «щорічно») буде співпадати з робочим роком працівника. І цей випадок є найбільш зручним для правозастосовної діяльності. А у тому разі, коли після набуття статусу працівника, особа стає однією з тих, які зазначені у досліджуваній нормі Кодексу законів про працю України та  Закону «Про відпустки», наприклад, з моменту народження жінкою другої дитини до 15 років або народження дитини-інваліда, або усиновлення дитини, або оформлення опіки над дитиною та ін., – термін «щорічно», а відповідно бути згадані 365 днів, уже слід відлічувати з дня народження жінкою другої дитини до 15 років або народження дитини-інваліда, або усиновлення дитини, або оформлення опікунства над дитиною та ін., що ускладнює належну (встановлену Законом) реалізацію права на додаткову соціальну відпустку.
Наступною проблемою механізму реалізації права на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей є використання її за минулі роки, що відносно діючого законодавства фактично означає перенесення цієї відпустки на інший період. Спочатку слід зауважити, що додаткова соціальна відпустка на відміну від щорічної (основної) відпустки не заробляється працівником за відпрацьований рік, а лише надається за наявності  умов передбачених ст. 182 1 Кодексу Законів про працю України та ст. 19 Закону України «Про відпустки».
 Згідно Роз’яснення Мінпраці [4] невикористану додаткову соціальну відпустку можна використати у будь-який час, оскільки законодавством не встановлено строків, в межах яких працівник має право скористатися такою відпусткою.
У разі перенесення додаткової соціальної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина додаткової соціальної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (частина 6 статті 20 та частина 4 статті 11 Закону «Про відпустки»)[6].
Норма частини 1 статті 24 Закону «Про відпустки», яка використовується як аргумент у Роз’ясненні Мінпраці [4] відносно висновку про можливість використання відпустки за минулі роки, та яка встановлює обов’язок роботодавця надати працівнику компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку, – стосується лише тієї додаткової соціальної відпустки, яку працівник не використав у своєму поточному робочому році, або яка на вищевказаних умовах була перенесена на інший період, але не була використана працівником.  Роз’яснення Мінпраці щодо обов’язковості надання працівникам невикористаних з будь-яких причин додаткових соціальних відпусток за минулі роки з посиланням лише на наведену норму Закону «Про відпустки» є дискусійним, зокрема, додаткові соціальні відпуски за минулі роки потрібно буде надавати й у випадках, коли про це заявить працівник, діти якого вже давно стали повнолітніми, а також у тих трагічних випадках, коли дитини працівника не стане. Вважаю, що позиція викладена у роз’ясненні зводить нанівець суть додаткової соціальної відпустки, використання якої, по-перше, пов’язано з наявністю дітей (тобто для  дітей), а по-друге – має на увазі періодичність («щорічність») її використання[5].
Викладені у тезах проблемні питання механізму реалізації права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, перш за все, я вважаю пов’язані з недосконалістю трудового законодавства України. З метою удосконалення трудового законодавства щодо питань, які висвітлені, вважаю за необхідне внести зміни і доповнення до нього. Зокрема, відносно періодичності надання  додаткової відпустки працівникам, які мають дітей потрібно доповнити статтю 182 1 Кодексу законів про працю України  та статтю 19 Закону України «Про відпустки» новою частиною, де встановити строки, в межах яких працівник має право використати означену відпустку, а саме, закріпити можливість використання додаткової соціальної відпустки до кінця календарного року; закріпити можливість її перенесення на наступний рік (роки), відобразити умови перенесення її на наступний період та визначити за яких підстав втрачаються право на її отримання.

Джерела:
1. Конституція України: із змінами та доповненнями внес. Законом України від 08 грудня  2004р.№2222- IV.-К.: Атіка, 2006.- 64с.
2. Кодекс законів про працю України: Офіц. видання.-К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.-160с.
3. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. //  Відомості Верховної Ради. – 1997. – N 2. – Ст. 4.
4. Роз’яснення щодо застосування статті 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей): лист Міністерства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 року № 235/0/15-08/13 // “Праця і зарплата». – 2008. – N 18.
5.  Маловичко С. Проблемні питання правового регулювання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей // Правничий часопис Донецького уніварситету. – 2007. – № 2 (18). – С.194-197.
6.  Прокопенко В.І., Козак З.Я., Кузнєцов Л.О. Науково-практичний коментар Кодексу законів про працю України. – Харків, 2003.- 190-230с.

e-mail: srvkit@ukr.net, vov4ik29@bigmir.net
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОБЛЕМА ПІДВИЩЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
09.12.2010 20:12




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше