:: LEX :: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ СКЛАДЕННЯ СЕКРЕТНОГО ЗАПОВІТУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ СКЛАДЕННЯ СЕКРЕТНОГО ЗАПОВІТУ
 
05.12.2010 11:07
Автор: Семеген Мар’яна Михайлівна, студентка юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
У ч. 1 ст. 1249 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) закріплено новелу правового регулювання спадкування за заповітом - секретний заповіт. Зважаючи на певну неадаптованість до вітчизняних правових  традицій,  він не отримав широкого застосування на практиці. Попри загалом схвальну ідею законодавця щодо розширення прав за рахунок надання додаткових гарантій збереження таємниці заповіту, даний інститут не позбавлений недоліків.
Передусім проблематичною у контексті чинного ЦК видається можливість вчинення секретного заповіту особою, яка  у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може або не вміє писати. У ч. 4 ст. 207 ЦК записано: «Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа». Причому підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, повинен бути засвідчений нотаріусом із зазначенням причин неможливості його самостійного підписання [1].
Специфіка секретного заповіту, зрозуміло, значно ускладнює застосування  даних вимог. Перш за все, одним із складних теоретико-прикладних питань є можливість підписання тексту секретного заповіту іншою особою. Власне, правова природа даного заповідального розпорядження таку можливість виключає. Втім, у правильності даного висновку засумніватися змушують ряд положень чинного законодавства.
По-перше, за змістом ст. 1249 ЦК «секретність» заповіту полягає в неможливості нотаріуса (виділено нами. — М. С.) дізнатися про зміст посмертних розпоряджень спадкодавця [1]. Проте збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій - професійний обов’язок нотаріуса. На недоречність даного нормативного положення вказує Ю. О. Заіка [2, с. 44]. Натомість сутнісне призначення  секретного заповіту у тих правових системах, де він передбачений, - не допустити ознайомлення  з ним будь-якої особи. Для прикладу, ст. 1126 ЦК РФ надає заповідачу право «скласти заповіт, не надаючи при цьому іншим особам, в тому числі нотаріусу, можливості ознайомитися з його змістом (закритий заповіт)» [3]. Природно, передбачити ефективний механізм контролю у таких випадках неможливо, а тому вітчизняний законодавець де-юре не виключає ситуації, коли зміст секретного заповіту буде відомий і іншим (крім нотаріуса) особам. Таким чином, складається враження, що спадкодавець на власний розсуд визначає «ступінь таємності» секретного заповіту. Підтвердженням правильності даного висновку, з нашої позиції, можна вважати відсутність нормативних положень щодо будь-яких наслідків ознайомлення зі змістом заповіту, наприклад, родичів заповідача. 
По-друге, суттєвим є те, що ні ЦК, ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [4] не містять чіткої позиції щодо обов’язковості складання олографічного (власноручного) секретного заповіту. Так, російське цивільне законодавство (ст. 1126) зобов’язує дотримуватися даної вимоги під загрозою недійсності закритого заповіту [3]. Відтак закономірно виникає питання: чи допускається складення секретного заповіту машинописним способом? По суті, індиферентне ставлення вітчизняного законодавця до даної проблеми не мало б вагомої юридичної значимості, якби не спірні питання, що можуть виникнути на практиці. Зрозуміло, в умовах складення тексту заповіту не у присутності нотаріуса значно зменшується можливість довести авторство заповідача, а надто тоді, коли останній при цьому послуговується лише технічними засобами. За таких умов пропонується передбачити можливість складення заповіту у формі відео- чи звукозапису в якості винятку для осіб з обмеженими фізичними можливостями [5, с. 153].
Нарешті, відкритим залишається питання стосовно правової природи секретного заповіту. Зокрема, Ю. О Заіка доводить, що укладання секретного заповіту спростовує імперативну вимогу щодо нотаріальної форми заповіту, оскільки нотаріус вчиняє посвідчувальний напис на конверті, який передається йому на зберігання, відтак, - не посвідчує правочин, а вчиняє нотаріальну дію, суть якої полягає лише в прийманні на зберігання документу, тобто, фактично законодавець визнає дійсними заповіти, складені у простій письмовій формі [6, с. 14]. Погоджуючись із даним твердженням, ми приходимо до висновку, що нотаріальне засвідчення підпису сторонньої особи на тексті секретного заповіту зовсім необов’язкове. А за умови, коли буквальне тлумачення чинного законодавства дає підстави для розуміння секретності виключно як збереження в таємниці лише від нотаріуса, не виключає машинописної форми секретного заповіту, з нашої точки зору, немає достатнього юридичного підгрунтя для обмеження в реалізації власної тестаментоздатності (у частині права на секретний заповіт) особами, які у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не можуть або не вміють писати.
Резюмуючи викладене, необхідно констатувати необхідність подолання окреслених нами прогалин та недоліків правового регулювання складання секретного заповіту.

Література:
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.
2. Заіка Ю. О. Посвідчення «Секретного заповіту» / Юрій Заіка // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 1. - С. 42-47.
3. Гражданский кодекс Российской Федерации. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.pda.arbitr.ru/law/docs/10064072-095.htm.
4. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15.
5. Рябоконь Є. О Проблеми правового регулювання інституту секретних заповітів за новим Цивільним кодексом України / Євген Рябоконь // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2004. - № 56-59. – С. 151-154.
6. Заіка Ю. О. Становлення і розвиток спадкового права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.03 – «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю. О. Заіка. –  К., 2007. – 25 с.


допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ РЕНТИ: ОКРЕМІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
08.12.2010 19:09
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР ЯК РЕГУЛЯТОР СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН: ЕКСКУРС В ЮРИДИЧНУ НАУКУ
08.12.2010 19:06
ДО ПИТАННЯ ПРО ФАКТИЧНІ ШЛЮБНІ ВІДНОСИНИ
08.12.2010 19:04
ПРО СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ, ЩО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ ЦПК УКРАЇНИ
08.12.2010 19:00
ОКРЕМІ АСПЕКТИ СПАДКУВАННЯ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
05.12.2010 11:04
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК ТА ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ В УКРАЇНІ
05.12.2010 10:39
ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ ПРИ УКЛАДЕННІ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО ЇХ МАЙНА
05.12.2010 10:34




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше